Ухвала суду № 43960399, 29.04.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/2380/14-ц Провадження № 22-ц/795/65/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Савченко О. А. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.при секретарі:Сахаровій К.О.за участю:ОСОБА_5, його представника - ОСОБА_6, ОСОБА_7, її представника - ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У вересні 2014року ОСОБА_7 звернулась з позовом до ОСОБА_5, в якому ставила питання про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 12.11.2014 року вимоги заявленого позову було задоволено. Визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_5: - 1/2 частину житлового будинку № 36 з належними до нього надвірними будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1; - автомобіль марки ВАЗ-210703-110-01, 2010 року випуску, шасі НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2; - причеп автомобільний марки ПА 004, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_7, номер державної реєстрації НОМЕР_3; - 1/2 частину земельної ділянки площею, 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5; - 1/2 частину земельної ділянки площею, 0,0215 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/4частину житлового будинку №36 з належними до нього надвірними будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/4частину житлового будинку №36 з належними до нього надвірними будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ-210703-110-01, 2010 року випуску, шасі НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину причепу автомобільного марки ПА 004, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_7, номер державної реєстрації НОМЕР_3. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину вказаного причепу.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/4частину земельної ділянки площею, 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину вказаної земельної ділянки.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею, 0,0215 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину вказаної земельної ділянки.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 1082 грн. 18 коп. сплаченого судового збору та 23 грн. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, його ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що при ухваленні рішення в частині визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини житлового будинку №36 з належними до нього надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, суд першої інстанції не взяв до уваги положення статей 57,59 ЦПК України та ч.1 статті 62 Сімейного кодексу України. Апелянт зазначає, що по справі не є підтвердженим розмір витрат подружжя щодо утримання та догляду будинку та надвірних споруд, їх реконструкції, також судом не було з'ясовано, чи мало подружжя змогу фактично нести такі витрати. На думку апелянта, при вирішенні вимог позову у вказаній частині суд першої інстанції безпідставно послався на звіт про оцінку майна, складений 16.09.2013року суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки вказаний звіт не може бути відповідним доказом. Також апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визнання права власності за позивачем на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 210703-110-01, 2010 року випуску, оскільки, як вказує апелянт, вказаний автомобіль знаходиться у добросовісного набувача ОСОБА_9, але про витребування вказаного автомобіля позивач питання не ставить. Апелянт вважає, що задовольняючи вимогу ОСОБА_7 про визнання за нею права власності на 1/4 частину земельних ділянок площею 0,1000 га та 0, 0215га, суд необгрунтовано не прийняв до уваги доводи апелянта відносно того, що він не приймав участі у приватизації вказаних земельних ділянок, і також не писав відповідних заяв про такі наміри, а про існування Державних актів про право власності на земельні ділянки йому стало відомо під час розгляду справи в суді.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків оскаржуваного рішення суду фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 28.04.2006 року було укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_8, виданного 28.04.2006року відділом реєстрації актів цивільного стану Менського районного управління юстиції Чернігівської області (а.с. 9).

Згідно з рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 25.09.2013 року (а.с.10), було розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Як вбачається з договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.12.2004 року, ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_10 житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 11). Згідно п.1.2. даного договору, вказаний будинок мав наступні характеристики: житловий дерев'яний будинок А-1 в цілому мав 35 кв.м житлової площі, загальна площа складала 66,3 кв.м, із надвірних будівель були: хлів В-1 із шлакобетону, погріб п/г із шлакобетону,огорожа 1-1. Відповідно до п.2.3 укладеного між сторонами договору, загальна вартість житлового будинку з надвірними будівлями, згідно з витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, виданим Чернігівським МБТІ 03.12.2004 року, становила 12 881 грн.

Судом також встановлено, що 19.10.2007 року на підставі договору купівлі-продажу відповідач продав 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель ОСОБА_11( а.с. 20,21).

За даних обставин, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив в рішенні, що з 19.10.2007 року у власності відповідача залишилась 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель.

Судом першої інстанції в ході судового розгляду даної справи було встановлено, і вказані обставини сторонами по справі не заперечувались, що за час спільного проживання, з використанням спільних трудових та грошових затрат сторонами було побудовано: туалет Е-1, погреб Г-1, навіс Ж-1, цегельний гараж Д-1, цегельний сарай Д1-1, прибудова до житлового будинку А2-1, тамбур а1-1, навіс а2-1, навіс д-1 та навіс д1-1. Також була встановлена металева (профнастил та сітка) огорожа.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 16.09.2013 року, власник об'єкта оцінки: ОСОБА_5, вартість 1/2частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1, становить 129 731 грн. без урахування ПДВ(а.с. 135-154).

Відповідно до приписів ч.1 статті 62 Сімейного кодексу України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З врахуванням фактичних обставин справи та норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, судом першої інстанції визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_5: - 1/2 частину житлового будинку № 36 з належними до нього надвірними будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1. При цьому судом визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину житлового будинку № 36 з належними до нього надвірними будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, а також визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/4частину житлового будинку №36 з належними до нього надвірними будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції при вирішенні вимог позову у вказаній частині належним чином не перевірено, чи відбулося істотне збільшення вартості будинку внаслідок спільних затрат сторін, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду у вказаній частині, з наступних підстав.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 31.01.2015року (а.с.182-184) по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Чернігівської регіональної торгово-промислової палати( м.Чернігів, вул. Примакова, 7); на вирішення судової будівельно-технічної експертизи судом були поставлені питання:

1.Яка дійсна вартість житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення експертизи?

2.Яка дійсна вартість житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення експертизи без поліпшень та переобладнань, проведених у період з 28.04.2006 року по 25.09.2013року, відповідно до переліку ремонтно-будівельних робіт (а.с. 134), про який вказано в даній ухвалі ?

3.Яку частку (відсоток) у вартості будинку складають проведені сторонами поліпшення та переобладнання ?

Відповідно до висновку №С-35 судового експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 26.02.2015 року (а.с. 193-202):

1.Дійсна ( ринкова) вартість житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення експертизи становить: 583 649грн.

2. Дійсна ( ринкова) вартість житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на час проведення експертизи без поліпшень та переобладнань, проведених у період з 28.04.2006року по 25.09.2013року, відповідно до переліку ремонтно - будівельних робіт (а.с.134), про який вказано в ухвалі становить: 275 759грн.

3.Відсоток у вартості будинку, що складають проведені сторонами поліпшення та переобладнання становить: 53% .

За даних обставин доводи апеляційної скарги щодо безпідставного застосування судом першої інстанції при вирішенні вимог позову у вказаній частині приписів ч.1 статті 62 Сімейного кодексу не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, оскільки вищезазначеним висновком судової будівельно-технічної експертизи від 26.02.2015 року підтверджено, що відсоток у вартості будинку, що складають проведені сторонами за час перебування в шлюбі поліпшення та переобладнання становить: 53%. Тобто, спірне майно за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних затрат подружжя.

В ході судового розгляду даної справи також було встановлено, що сторони, перебуваючи у шлюбі, придбали у власність автомобіль марки ВАЗ-21703, 2010 року випуску, шасі НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2 та причеп автомобільний марки ПА 004, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_10, номер державної реєстрації НОМЕР_3. (а.с. 75, 77).

30.11.2011 року шляхом приватизації земельних ділянок, що перебували в користуванні ОСОБА_5, відповідач відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку, набув у приватну власність по 1/2 частині земельних ділянок площею, відповідно 0,1000 га та 0,0215 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23-28).

Законом України від 11.01.2011 року №2913-VI ''Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя'', який набрав чинності 09 лютого 2011 року, статтю 61 Сімейного кодексу України доповнено ч.5, якою передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. В подальшому ч.5 статті 61 Сімейного кодексу України було виключено на підставі Закону України № 4766 -VI від 17.05.2012року.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям на час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 статті 69 Сімейного кодексу України регламентовано, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З врахуванням фактичних обставин справи та норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, суд першої інстанції обгрунтовано визнав об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_5: - автомобіль марки ВАЗ-21703, 2010 року випуску, шасі НОМЕР_9, номер державної реєстрації НОМЕР_2; - причеп автомобільний марки ПА 004, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_10, номер державної реєстрації НОМЕР_3; - 1/2 частину земельної ділянки площею, 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5; - 1/2 частину земельної ділянки площею, 0,0215 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6. При цьому суд першої інстанції визнав за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ-21703, 2010 року випуску, шасі НОМЕР_9, номер державної реєстрації НОМЕР_2; за ОСОБА_5 судом визнано право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля. Судом першої інстанції визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину причепу автомобільного марки ПА 004, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_10, номер державної реєстрації НОМЕР_3; за ОСОБА_5 судом визнано право власності на 1/2 частину вказаного причепу. Судом визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/4частину земельної ділянки площею, 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5; за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/4 частину вказаної земельної ділянки. Судом визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею, 0,0215 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6; за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/4 частину вказаної земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного визнання судом першої інстанції за ОСОБА_7 права власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ-21703, 2010 року випуску, шасі НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2, оскільки, як стверджує апелянт, вказаний автомобіль знаходиться у набувача ОСОБА_9, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч.1,ч.4 статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.64-68), рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 06.12.2013року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22.01.2014року, частково задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ТОВ ''Регіональна оціночна компанія ''Південь-експерт'' про визнання правочину недійсним. Судом визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.06.2013року, укладений між ТОВ ''Регіональна оціночна компанія ''Південь-експерт'' та ОСОБА_9 щодо автомобіля ВАЗ-21703, 2010 року випуску, шасі НОМЕР_9.

Апелянтом не представлено апеляційному суду належних та допустимих доказів в розумінні статті 60 ЦПК України щодо перебування спірного автомобіля у ОСОБА_9 Крім того, відповідно до даних облікової картки приватного ТЗ, ДНЗ НОМЕР_2 (а.с.75), наданої на запит суду Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів при УДАІ УМВС України в Чернігівській області (дата друку: 06.11.2014рік), власником спірного автомобіля ВАЗ-21703 є ОСОБА_5.

Доводи апеляційної скарги зазначають про безпідставне визнання судом першої інстанції за ОСОБА_7 права власності на 1/4частину земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5 та визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0215 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6. При цьому апелянт вказує, що про існування Державних актів на право власності на вказані земельні ділянки, виданих на ім'я ОСОБА_5 30.11.2011року, він дізнався під час розгляду справи в суді. Зазначені доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині, з наступних підстав. В матеріалах справи міститься Державний акт на право власності на земельну ділянку (копія) серії НОМЕР_11, виданий ОСОБА_5, відповідно до якого апелянт є власником земельної ділянки площею 0,1000га, яка розміщена: АДРЕСА_1 (а.с.23,24), також в матеріалах справи міститься Державний акт на право власності на земельну ділянку (копія) серії НОМЕР_12, виданий ОСОБА_5, відповідно до якого апелянт є власником земельної ділянки площею 0,0215га, яка розміщена: АДРЕСА_1 (а.с.25,26). На час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційної інстанції вказані Державні акти на право власності на земельну ділянку є чинними, і за даних обставин доводи апелянта відносно того, що суд першої інстанції їх необґрунтовано прийняв до уваги при вирішенні вимог позову, є безпідставними.

При розгляді даної справи по суті суд першої інстанції також вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами, як це регламентовано приписами статті 88 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: