Рішення № 43960226, 29.04.2015, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4783/14

Провадження № 2/740/36/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд в складі:

головуючого судді СКАЛОЗУБА О .М.,

при секретарі Полєтавкіній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ніжина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач в заяві, уточнюючи позовні вимоги, просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 33432.36 доларів США, кошти у вигляди комісії сплачені ним за переказ коштів ,якій не був виконаний у розмір 12437.01 грн., пеню у розмірі 1% від суми переказу коштів ,що складає 320 доларів США (пеня сплачується у національній валюті . Курс долара США до національній валюти на 09.04.2015 -23.51 тому пеня складає 320 * 23.51 = 7523.2 грн) за невиконання платіжного доручення № 1 від 01.10.2014 року, 7523,2 грн. за невиконання платіжного доручення №1 від 04.12.2014 року та 7523,2 грн. за невиконання платіжного доручення №1 від 13.01.2115 року посилаючись на слідуючі обставини: 01.07.2014 року та 18.07.2014 року між ним та Ніжинськім відділенням ПАТ «ДельтаБанк» були укладені депозитні договори №014-24901-010714 та № 004-24901-180714, у відповідності з якими він розмістив в установі банку депозити на суму 25000 USD (доларів США ) та 10000USD (доларів США ) відповідно . Кожен договір укладався на строк 30 днів з виплатою %_в кінці терміну . Згідно п.1.11 строк дії договору міг подовжуватись на тій же самий строк. договір укладався у Ніжинському відділенні ПАТ «ДельтаБанк».

15.09.2014 року та 30.09.2014 року після закінчення строку вкладів, він звернувся до відповідача з письмовою заявою про намір забрати вклад і нараховані проценти. Згідно Постанови №540 від 29.08.2014р. банк повинен був видавати йому валютні кошти в еквіваленті 15000 гривень щоденно. Але банк повертав йому валютні кошти зовсім незначними сумами, а незабаром виплати припинились зовсім. Він був змушений платіжним дорученням №1 від 01.10.2014 року відправити 32000$(доларів США) на свій валютний рахунок в установі іншого банку, тому що переконався у небажанні банка повертати йому кошти. При цьому ним була сплачена комісія банку у розмірі 12437.01 гривен за виконання цієї банківської операції.

Всупереч нормам закону і умовам договору операцію банк не виконав. 3 часу подання платіжного доручення минуло 46 днів. Таким чином банк на протязі 46діб незаконно використовує його кошти.

Згідно п.2.1 договору №26201004973266 від 02.07.2014р.,який він уклав з банком, розрахункові документи у іноземній валюті повинні виконуватись протягом двох робочих днів з моменту отримання такого документу.

Згідно п.3.1.3. цього договору банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові та інші операції за рахунком у відповідності до чинного законодавства України та умов цього договору.

Згідно п.3.4.1 цього договору клієнт має право розпоряджатися коштами на рахунку,окрім випадків обмеження такого права,встановлених чинним законодавством України.

Але весь цей час відповідач грубо порушує умови цього договору та незаконно лишив його права розпоряджатися власними коштами.

Вважає такі дії відповідача протиправними і такими, що порушують його права як споживача фінансових послуг.

Відповідач ,відмовившись видати вклад по його закінченні, порушив його право приватної власності на вклад, закріплене Конституцією України.

Виходячи з вищевказаного, вважає відмову відповідача у видачі йому суми вкладу незаконною, такою що позбавляє його права вільно розпоряджатися власними грошовими коштами.

Кошти у розмірі 32000 доларів США він платіжним дорученням №1 від 01.10.2014 року перерахував на свій рахунок у доларах США в установі банку «Фінанси та кредит» . Але відповідач доручення не виконав, чим порушив п.З.1.2. ,3.4.1.,3.4.3. договору №26201004973266, укладеного 02.07.2014 року між позивачем та відповідачем . У зв'язку з тим ,що термін дії платіжного доручення 30 діб позивач надавав платіжне доручення на переказ своїх коштів у розмірі 32000 доларів США 04.12.2014р. ,13.01.2015р. , 25.02.2015 року ,але кошти відповідачем не були перераховані, що свідчить про порушення відповідачем закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України від 17.06.2004 №280. Кошти у розмірі 1432.36 долара США ,що знаходились на рахунку №2620700392529 ,не зважаючи на неодноразові звернення також не були виплачені.

В судове засідання позивач не зявився, в письмовій заяві просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки. В письмовому клопотанні просить справу розглядати за її відсутності. В письмовому запереченні позовні вимоги не визнала та зазначила, що позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на правовідносини, що витікають із зобов'язань за договорами банківського вкладу, зазначивши, що: «...вважаю відмову Відповідана видачі мені суми вкладу незаконною, такою, що позбавляє мене права вільно розпоряджатися власними коштами...», хоча на сьогоднішній день правовідносини між сторонами регулюються виключно на підставі договору банківського рахунку № 26201004973266 від 02.07.2014 р., на який позивач на підставі заяви від 30.09.2014 р. надав розпорядження банківській установі здійснити перерахування коштів, а отже починаючи з 30.09.2014 р. правовідносини між сторонами регулюються виключно умовами договору банківського рахунку № 26201004973266 від 02.07.2014 р.

А отже позивач не довів право на задоволення вимог щодо покладення зобов'язання на банківську установу на здійснення SWIFT переказів на підставі договору банківського вкладу.

Позивачем при пред'явленні позову, невірно обрано спосіб захисту права, оскільки договір банківського вкладу закінчився у зв'язку з повним виконанням шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, а відносини, що існували на момент подачі позовної заяви, врегульовані договором банківського рахунку. Отже на сьогоднішній день фактично та юридично грошові кошти не є банківським вкладом.

Банк діє у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта, проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Отже, Банк не є набувачем спірних коштів і не має повноважень з розпорядження особистими коштами клієнта, що є власністю останнього, поза межами договору між банком і клієнтом.

Жодним договором та нормативно-правовим актом не передбачена можливість стягнення з банку коштів, які належать клієнту та зберігаються на його рахунку, оскільки банк не набуває право власності на ці кошти.

Банк не впливає на право власності та право користування коштами клієнтом на його рахунку, а тим більше не повинен сплачувати свої грошові кошти замість коштів клієнта. Примусове виконання оскаржуваного рішення призведе до того, що банк в рамках виконавчого провадження повинен буде сплатити свої кошти, при цьому, залишиться зобов'язаним повернути кошти, які зберігаються на рахунку клієнта. Це означає подвійне стягнення, що діючим законодавством заборонено. Банк відповідає перед іншими владниками, але виконання подвійних зобов'язань (за рахунком та за рішенням суду) призведе до істотного порушення платоспроможності банку та завдасть значних збитків його клієнтам. А отже стягнення коштів повинно відбуватися не з банківської установи, а з рахунку клієнта, що обслуговується банківською установою в межах наявного залишку.

Вважає, що нарахування пені не може бути виражено в доларовому еквіваленті і це є недопустимим в рамках діючого законодавства, оскільки відповідно до положення ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Для правовідносин щодо забезпечувальних зобов'язань (неустойка) такий порядок не встановлений, не передбачено такий порядок і договором банківського рахунку.

Виходячи із того, що розмір пені розраховується виключно на підставі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, отже вважає, що пеня є фінансовою санкцією та має розраховуватись лише в грошовій одиниці України -гривні.

Пунктом 5.4. договору банківського рахунку, сторони встановили, що в разі порушення банком термінів перерахування коштів, банк сплачує пеню з розрахунку облікової ставки НБУ, яка діяла в такий період, за кожен день прострочення, що не може перевищувати одного відсотка від простроченої суми.

Отже сторони узгодили, що в разі порушення зобов'язань банком, пеня не може перевищувати одного відсотка від простроченої суми. Прострочена сума становить 32 000,0 дол. США, а отже вимога позивача щодо стягнення з банку пені за кожне невиконання платіжного доручення не передбачена а ні законом, а ні договором та не підлягає до задоволення.

Отже, позивачем не наведено нормативно-правового обгрунтування прав на стягнення пені з банківської установи саме в заявленому розмірі та в іноземній валюті.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача комісії в розмірі 12 437,01 грн., вважає її безпідставною, оскільки сторони п. 4.2.1. договору передбачили плату за розрахунково-касове обслуговування у розмірі встановленому банківськими тарифами, і це є мовою виконання вимог про перерахунок коштів до іншого банку.

Крім того, відповідно до вимог статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" 02 березня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" та на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 р. N 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації в AT «Дельта Банк» в банківську установу 03.03.2015 року була введена тимчасова адміністрація та всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації набула уповноважена особа Фонду від імені Фонду.

Отже до позивача застосовуються правовідносини приписів статті Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі і положення приписів ч. 5 ст. 36 вказаного Закону щодо наслідків запровадження тимчасової адміністрації у банках та призначення уповноваженої особи фонду.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої статті 36, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті. На день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, - офіційний курс гривні до долара США становив 24,82 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір № 26201004973266 банківського рахунку від 02.07.2014 року, відповідно до якого банк відкрив позивачу поточний рахунок № 26201004973266 і зобов'язався його обслуговувати на умовах визначених договором та законом.

На вказаний поточний рахунок позивачем були внесені грошові кошти в сумі 32000,00 доларів США, про що сторонами не заперечується.

Згідно п. 3.4.1. вказаного договору клієнт-позивач має право розпоряджатися грошовими коштами на Рахунку.

Відповідно до копії платіжного доручення № 1 від 01.10.2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів до іншої банківської установи.

Вказана вимога відповідачем не виконана.

Згідно п. 5.4. договору № 26201004973266 банківського рахунку від 02.07.2014 року у разі порушення банком термінів перерахуванням коштів за цим договором, банк сплачує пеню з розрахунку облікової ставки Національного банку України, яка діяла в такий період, за кожний день прострочення, що не може перевищувати одного відсотка від простроченої суми.

Позивач повторно звертався до відповідача з вимогою про переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів до іншої банківської установи, що підтверджується копіями платіжних доручень №1 від 04.12.2014 р. та №1 від 13.01.2015 р., які теж відповідачем не виконані, чим порушено п. 5.4. договору № 26201004973266 банківського рахунку від 02.07.2014 року.

Між сторонами 01.07.2014 р. за № 014-24901-010714 та 18.07.2014 р. за №004-24901-180714 укладено договори банківського вкладу (депозиту), строки дії яких закінчились відповідно 31.07.2014 р. та 17.08.2014 р.

Залишок не виплачених коштів у сумі 1432,36 доларів США згідно п.1.10. вказаних договорів банківського вкладу зараховано на рахунок № 26209700392529, про що сторонами не заперечується.

До цього часу вказані кошти позивачу на неодноразові звернення до відповідача з письмовими заявами не повернуті.

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Дельта Банк».

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 17.11.2014 р.. тобто до запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

28.11.2014 р. ПАТ «Дельта Банк» подано апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження у справі, яку ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22.12.2014 р. повернуто апелянту на підставі ст.ст. 121,297 ЦПК України.

09.01.2015 р. ПАТ «Дельта Банк» повторно подано апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження у справі, за якою ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 06.03.2015 р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Жодна із апеляційних скарг ПАТ «Дельта Банк» не була розглянута по суті через невиконання ним вимог ухвал апеляційного суду від 11.12.2014 р. та від 22.01.2015 р., що свідчить про зловживання ПАТ «Дельта Банк» свого права на оскарження рішень суду першої інстанції для затягування часу розгляду справи, передбачаючи запровадження тимчасової адміністрації в установі, що дозволить ПАТ «Дельта Банк» на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмежити права позивача.

Частиною 5статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Обмеження встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

За встановлених у цій справі обставин, на зобов'язання банку перед ОСОБА_1 обмеження встановлене п.1 ч.5ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»не поширюється.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені встатті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексувизначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Статтями626,629 Цивільного кодексу Українипередбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч.3ст. 1068 Цивільного кодексу Українибанк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 2.ст. 651 Цивільного Кодексу Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В даний час позивач не може ані користуватися своїми коштами, ані отримати їх готівкою, що є грубим порушенням умов договорів і вимог чинного законодавства України.

Частиною 1ст. 526 Цивільного Кодексу Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу...

Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій банки відкривають рахунки юридичним особам, зареєстрованим у встановленому чинним законодавством України порядку, та фізичним особам - підприємцям, філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам юридичної особи, виборчим фондам (політичних партій, виборчих блоків партій та кандидатів у депутати), представництвам юридичних осіб-нерезидентам, іноземним інвесторам, фізичним особам на умовах, зазначених у договорі між установою банку та володільцем рахунка.

Згідно зіст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банківські рахунки визначаються як рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб відкриваються у гривнях та іноземній валюті (ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»)

Метою договору банківського рахунка є належне виконання банком доручення клієнта щодо здійснення розрахунків з контрагентами. Договір банківського рахунка входить до групи договорів про надання послуг (ст. 901 ЦК) і є публічним договором (ст. 633 ЦК). Його правову природу становить змішана договірна конструкція, яка складається з елементів договорів доручення (ст. 1000 ЦК), банківського вкладу (ст. 1058 ЦК), попереднього договору (ст. 635 ЦК).

Використання окремих елементів зазначених договорів зумовлене широким комплексом взаємних обов'язків сторін за договором банківського рахунка. Банк зобов'язується відкрити клієнту рахунок, приймати й зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта. Грошові кошти, що обліковуються на рахунку клієнта, можуть надаватися як кредитні ресурси або виплачуватися як проценти за вкладами іншим клієнтам. При цьому банк бере на себе зобов'язання своєчасно задовольнити вимогу клієнта щодо розпорядження коштами на рахунку.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом (ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1ст. 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.202, ч. 1,2ст.207Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин вважається таким, що вчинено, якщо він підписаний сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором, а ч. 2ст. 1060 ЦК Українипередбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблені юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

У відповідності зіст. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 530 ЦК Україниякщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності до положеньст. 629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістомст. 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання єйого невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідност. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ізст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.1ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2ст. 1058 ЦК Українидоговір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Відповідно дост. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність"визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно доПостанови ПленумуВерховного суду Українивід 12 квітня 1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово - кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Відповідно до положень ч.2ст.192 ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогодні встановленіДекретом "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19лютого1993року №15-93; Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженіпостановою Правління Національного банку України від 30травня2007року №200, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18червня2007року за №656/13923; Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженимпостановою Правління Національного банку України від 29грудня2000року №520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21лютого2001року за №152/5343 та іншими документами.

Згідно з ч.1ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

В п.14постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року №14зазначено, що згідно з частиною першоюстатті 192 ЦКзаконним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Станом на 29 квітня 2015 року Національний банк України встановив офіційні курси валют на рівні: 100 доларів США - 2226.2406 грн.

В судовому засіданні дослідженими доказами було встановлено, що відповідач не виконує свої зобовязання по укладених договорах.

Таким чином оскільки, ОСОБА_1 не повернуті відповідачем його кошти, які знаходяться на рахунках № 26201004973266 в сумі 32000,00 доларів США та № 26209700392529 в сумі 1432,36 доларів США, чим порушено умови договорів - право позивача розпоряджатися грошовими коштами на рахунку та норми чинного законодавств,а тому вони мають бути повернуті відповідачем позивачу шляхом їх стягнення з вказаних рахунків.

З таких підстав суд вважає необгрунтованими і надуманими твердження представника відповідача про те,що банк не впливає на право власності та право користування коштами клієнтом на його рахунку, а тим більше не повинен сплачувати свої грошові кошти замість коштів клієнта, і стягнення коштів повинно відбуватися не з банківської установи, а з рахунку клієнта,оскільки на неодноразові вимоги позивача перерахувати кошти до іншої установи відповідач їх проігнорував,чим порушив умови договорів,і рахунки позивача розміщені в банківській установі відповідача.

Твердження представника відповідача про те,що до позивача застосовуються правовідносини приписів статті Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі і положення приписів ч. 5 ст. 36 вказаного Закону щодо наслідків запровадження тимчасової адміністрації у банках та призначення уповноваженої особи фонду і всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації набула уповноважена особа Фонду від імені Фонду,є також безпідставними,оскільки тимчасова адміністрація була введена до звернення позивача до суду і позивачем вимоги заявлені до відповідача,яким є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,і тому між відповідачем і позивачем виникли і існують ті правовідносини,які регулюються умовами договорів та діючих норм Законів до введення тимчасової адміністрації.

Суд також вважає,що відповідачем передбачалась ситуація про введення тимчасової адміністрації з усіма наслідками її введення,оскільки після відкриття провадження у справі представником відповідача була двічі направлена апеляційна скарга до апеляційного суду про оскарження щодо підсудності розгляду справи з одних і тих же мотивів.

Така позиція відповідача може свідчити про навмисне затягування розгляду справи,відповідне користування грошовими коштами відповідача і невиконання укладених умов договорів з послідуючим передбаченням можливої зміни правовідносин між сторонами та затягування повернення коштів позивачу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за переказ коштів до банку «Фінанси та кредит» в сумі 12437,01 грн., то суд вважає,що вони підлягають задоволенню оскільки платіжне доручення № 1 від 01.10.2014 р. відповідачем не виконане.

Вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 % від суми переказу коштів підлягає частковому задоволенню, оскільки розрахунок позивача наведений по курсу валюти станом на 09.04.2015 року., який становив за 100 доларів США - 2351.0335 грн., а на день ухвалення рішення курс становить за 100 доларів США - 2226.2406 грн.,а тому враховуючи те, що відповідачем не виконувались платіжні доручення № 1 від 01.10.2014 р., №1 від 04.12.2015 р. та №1 від 13.01.2015 р., чим тричі порушувався п. 5.4. договору № 26201004973266 банківського рахунку від 02.07.2014 року, та прострочена сума становить : 32000,00 доларів США, один відсоток від якої становить 320,00 доларів США,а тому сума ,яка підлягає стягненню з відповідача згідно п. 5.4. вказаного договору ,становить 960,00 доларів США (320*3=960).

Відповідно дост. 88 ЦПК Україниз відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 3654,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212-215,218 ЦПК України,-

в и р і ш и в :

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (і.к. 34047020) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) кошти, що належать йому на праві власності і розміщені на рахунку № 26201004973266 згідно договору банківського рахунку від 02 липня 2014 року у розмірі32 000 доларів США,що за курсом НБУ станом на 29 квітня 2015 року еквівалентно712396 (сімсот дванадцять тисяч триста девяносто шість) гривень 80 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (і.к. 34047020) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) кошти, що належать йому на праві власності і розміщені на рахунку № 26209700392529 згідно п. 1.10. договорів банківського вкладу (депозиту) № 014-24901-010714 від 01 липня 2014 року та № 014-24901-180714 від 18 липня 2014 року у розмірі1432,36 доларів США,що за курсом НБУ станом на 29 квітня 2015 року еквівалентно31887 (тридцять одну тисячу вісімсот вісімдесят сім) гривень 77 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (і.к. 34047020) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) пеню згідно п. 5.4. банківського рахунку від 02 липня 2014 року № 26201004973266 за невиконання платіжних доручень № 1 від 01 жовтня 2014 року, № 1 від 04 грудня 2014 року та №1 від 13 січня 2015 року у розмірі960,00 доларів США,що за курсом НБУ станом на 29 квітня 2015 року еквівалентно21371 (двадцять одну тисячу триста сімдесят одну) гривню 90 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (і.к. 34047020) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) сплачені ним на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» комісії за проведення платежів SWIFT у сумі12437 (дванадцять тисяч чотириста тридцять сім) грн. 01 коп. В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (і.к. 34047020) в дохід держави судовий збір у сумі3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Скалозуб О.М.