Ухвала суду № 43958045, 29.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2289/15

Головуючий у першій інстанції Бобровська І. В.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Сватаненка В.І.,

Черевка П.М.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

встановила:

В вересні 2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02.10.2007 року в розмірі 73316,40 грн. звернути стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки від 02.10.2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_3, ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають в квартирі.

Свої вимоги Банк обґрунтовує тим, що третя особа порушила умови договору та своєчасно не сплачує заборгованість по кредиту та відсотками за користування кредитними коштами, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки - належну відповідачу квартиру по АДРЕСА_1.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості з урахуванням пені та штрафів у розмірі 73316,4 грн. викликає сумнів, оскільки спростовується наданими відповідачем копіями квитанцій про погашення кредитної заборгованості перед Банком. Крім того, заборгованість за кредитним договором є не співмірною з вартістю предмета іпотеки.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 02 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 100000 грн., зі сплатою 15% річних за користування кредитними коштами строком до 03.10.2017 року. Відповідно до умов кредитного договору позичальник повинен проводити погашення кредиту та сплату процентів відповідно до графіка щомісячно, ануїтентними платежами, до 3 числа кожного місяця в сумі не менше 1626,13 грн..

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 02.10.2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого останній надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 (а.с.19-21).

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наданих відповідачем ОСОБА_3 копій квитанцій про сплату кредитних коштів та виписок Банку вбачається, що боржник ОСОБА_4 регулярно виконує умови кредитного договору по поверненню кредиту (а.с.51-51, 55-59, 80-163). За весь період боржником сплачено майже 141000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи також вбачається, що Банк неодноразово звертався до суду з зазначеними вимогами до відповідача.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 13.11.2009 року (а.с.44-45), залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22.09.2010 року (а.с.46-47), по справі за позовом ЗАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно позивачу було відмовлено в задоволенні позову за безпідставністю заявлених вимог, оскільки умови договору третьою особою виконуються, заборгованість погашається, до третьої особи вимоги не заявлені, майно належить відповідачеві, договір іпотеки не припинений, а тому діє заборона, накладена нотаріусом на відчуження іпотечного майна.

Пізніше Банк знову звернувся з такими же вимогами до ОСОБА_3.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.06.2011 року у задоволенні позову знов було відмовлено за безпідставністю, оскільки позивачем не надано достатньо доказів для підтвердження своїх вимог. Також у рішенні зазначено, що ОСОБА_4 регулярно виконує умови договору по поверненню кредиту. Крім того, заборгованість за кредитним договором є не співмірною з вартістю предмета іпотеки. Зазначене рішення Банк в апеляційному порядку не оскаржував.

Також колегія суддів зауважує, що дія договору кредиту продовжується, кредитні вимоги відповідно до кредитного договору виконуються, майно, яке було оформлено у якості поруки належить відповідачу, до третьої особи ОСОБА_4 позовні вимоги не пред'явлено.

Статтею 572 ЦК Українита ч. 1 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 39 ЗУ "Про іпотеку" суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції вартість заставного майна складає 150700 грн., а заявлена Банком сума заборгованості за кредитним договором складає 73316,4 грн., що є не співмірною з вартістю предмету іпотеки.

Аналізуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, є законним та справедливим, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" відхилити.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

В.І. Сватаненко

П.М. Черевко