Рішення № 43957765, 21.04.2015, Приморський районний суд м. Одеси

21.04.2015

Справа № 522/2974/15-ц

Провадження № 2/522/4647/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі Шеян І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про розірвання договорів про приєднання та стягнення суми банківського вкладу та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до ПАТ «Імексбанк» про розірвання договорів про приєднання та стягнення суми банківського вкладу та стягнення коштів, який обґрунтовує тим, що між нею та відповідачем були укладені наступні договори про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року: договір №1000010280 від 16 вересня 2014 року, згідно якого вона внесла на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 95 000, 00 грн. строком до 19 березня 2015 року зі сплатою 25 % річних на вказану суму; договір №1000006983 від 03 квітня 2014 року, згідно якого вона внесла на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 5 000, 00 грн. строком до 05 травня 2015 року зі сплатою 25 % річних на вказану суму; договір №1000008137 від 10 червня 2014 року, згідно якого вона внесла на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 36 000, 00 грн. строком до 15 липня 2015 року зі сплатою 25 % річних на вказану суму; договір №1000007134 від 14 квітня 2014 року, згідно якого вона внесла на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 10 000, 00 грн. строком до 19 травня 2015 року зі сплатою 25 % річних на вказану суму; договір №1000010281 від 16 вересня 2014 року, згідно якого вона внесла на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 5 000, 00 грн. строком до 19 жовтня 2015 року зі сплатою 25 % річних на вказану суму; договір №1000005360 від 23 грудня 2013 року, згідно якого вона внесла на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 20 000, 00 грн. строком до 23 січня 2015 року зі сплатою 25 % річних на вказану суму. Згідно вищевказаних договорів відповідач зобов’язався після закінчення строку повернути суми вкладу та нараховані відсотки. Позивачка 08 січня 2015 року звернулась до Банку з заявою про дострокове розірвання вищевказаних договорів та стягнення сум депозитних вкладів. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо повернення вкладу не виконав, суму вкладу та нарахованих відсотків не повернув, безпідставно продовжує до цього часу користуватись її коштами.

ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. До суду надійшла заява позивачки про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Імексбанк» у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення представнику Банку судової повістки. До суду надійшли заперечення представника Банку проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та відповідачем були укладені наступні договори про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року: договір №1000010280 від 16 вересня 2014 року, згідно якого вона внесла на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 95 000, 00 грн. строком до 19 березня 2015 року зі сплатою 25 % річних на вказану суму; договір №1000006983 від 03 квітня 2014 року, згідно якого вона внесла на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 5 000, 00 грн. строком до 05 травня 2015 року зі сплатою 25 % річних на вказану суму; договір №1000008137 від 10 червня 2014 року, згідно якого вона внесла на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 36 000, 00 грн. строком до 15 липня 2015 року зі сплатою 25 % річних на вказану суму; договір №1000007134 від 14 квітня 2014 року, згідно якого вона внесла на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 10 000, 00 грн. строком до 19 травня 2015 року зі сплатою 25 % річних на вказану суму; договір №1000010281 від 16 вересня 2014 року, згідно якого вона внесла на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 5 000, 00 грн. строком до 19 жовтня 2015 року зі сплатою 25 % річних на вказану суму; договір №1000005360 від 23 грудня 2013 року, згідно якого вона внесла на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 20 000, 00 грн. строком до 23 січня 2015 року зі сплатою 25 % річних на вказану суму.

Згідно умов вищевказаних договорів відповідач зобов’язався після закінчення строку повернути суми вкладу та нараховані відсотки.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Вимоги позивачки про стягнення коштів ґрунтується на двосторонніх правочинах – договорах банківського вкладу, вчинених у письмовій формі. Предметом договорів банківського вкладу №1000010280 від 16 вересня 2014 року; договір №1000006983 від 03 квітня 2014 року; договір №1000008137 від 10 червня 2014 року; договір №1000007134 від 14 квітня 2014 року; договір №1000010281 від 16 вересня 2014 року; договір №1000005360 від 23 грудня 2013 року є безспірне зобов’язання банку прийняти грошові кошти та повернути вкладнику суми вкладу та нарахованих відсотків у дату повернення (на його першу вимогу). А ні договорами, а ні законодавством підстав неповернення вкладу у вказаному випадку не передбачено.

У відповідності до положень ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. За приписами ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Частиною 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до п. 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 03.12.2003 р. № 516 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 29.12.2003 р. за № 1256/8577, за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Враховуючи вищевикладені норми, та зважаючи на те, що внески, які перебувають на вищезазначених рахунках у відповідача, належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, вона має право вимагати від відповідача повернення вказаних грошових коштів, що відповідає ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, 1060 ЦК України.

Відповідно до п. п. 6.1 п. 6 публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) банк повертає вклад або його частину та сплачує нараховані та несплачені проценти.

Згідно п. 6.4.1. публічного договору вкладник має право звернутись до Банку з письмовою вимогою про повернення суми Вкладу або його частини (якщо це передбачено Депозитним продуктом) до закінчення строку розміщення Вкладу, вказаного в Договорі про приєднання до Договору, за 31 (тридцять один) банківських днів.

Судом встановлено, що 08 січня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявами про повернення суми вкладу у розмірі 169 031, 04 грн. Однак, в порушення вищевказаних пунктів договору, відповідач свої зобов’язання по поверненню коштів не виконав.

Тому, суд вважає за можливе достроково розірвати договори про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, укладені між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_1, а саме: договір №1000010280 від 16 вересня 2014 року; договір №1000006983 від 03 квітня 2014 року; договір №1000008137 від 10 червня 2014 року; договір №1000007134 від 14 квітня 2014 року; договір №1000010281 від 16 вересня 2014 року; договір №1000005360 від 23 грудня 2013 року, а також стягнути з ПАТ «Імексбанк» на користь позивачки грошові кошти у розмірі 169 031, 04 грн.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зв’язку з несплатою позивачкою судового збору на підставі п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України вирішив стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1 690, 31 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Виходячи з вищевикладеного, повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 530, 1058, 1059, 1060 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 88, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про розірвання договорів про приєднання та стягнення суми банківського вкладу та стягнення коштів, - задовольнити.

Розірвати договори про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, укладені між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» та ОСОБА_1, а саме: договір №1000010280 від 16 вересня 2014 року; договір №1000006983 від 03 квітня 2014 року; договір №1000008137 від 10 червня 2014 року; договір №1000007134 від 14 квітня 2014 року; договір №1000010281 від 16 вересня 2014 року; договір №1000005360 від 23 грудня 2013 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (МФО388584, код ЄДРПОУ 20971504) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 169 031 (сто шістдесят дев’ять тисяч тридцять одну) грн. 04 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (МФО388584, код ЄДРПОУ 20971504) в дохід держави суму судового збору у розмірі 1 690 (одна тисяча шістсот дев’яносто) грн. 31 коп.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Свячена Ю.Б.