Ухвала суду № 43955819, 23.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 233/5086/14

№ провадження 22-ц/778/2526/15 Головуючий у 1 інстанції: Міросєді А.І.

2015 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„23" квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Костянтинівського районного суду Донецької області від 03 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення.

У позові зазначало, що відповідно до укладеного договору № DO0FGR0000000163 від 29.08.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 7725,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 29.08.2018 року.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконує, станом на 28.03.2014 року у нього утворилась заборгованість перед банком у розмірі 29916,11 доларів США, яка складається з: 7444,40 доларів США - заборгованість за кредитом; 6585,85 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1698,92 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 12740,42 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 23,04 долари США - штраф (фіксована частина); 1423,48 доларів США - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 29.08.2008 року між банком та відповідачем було укладено письмовий договір іпотеки № DO0FGR0000000163, відповідно до якого відповідач передав кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 60,00 кв.м, житловою площею 44,40 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1, та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу.

Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 90 000 грн.

Між тим, після укладання договору у письмовій формі на пропозицію банку з'явитися до нотаріуса для нотаріального посвідчення зазначеного договору іпотеки відповідач відмовився.

Посилаючись на те, що сторони домовились стосовно всіх істотних умов договору іпотеки, відбулося часткове його виконання, оскільки іпотекодавець забезпечує схоронність предмету іпотеки, не передає його в оренду чи інший майновий найом, надає можливість іпотекодержателю перевіряти стан і умови збереження та цільового використання предмету іпотеки, але при цьому відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, просило суд договір іпотеки № № DO0FGR0000000163 від 29.08.2008 року, укладений між ПАТ КБ "ПроиватБанк" та ОСОБА_4 визнати дійсним і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DO0FGR0000000163 від 29.08.2008 року у розмірі 29916,11 доларів США, що за курсом 10,85 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28.03.2014 року складає 324589,80 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DO0FGR0000000163 від 29.08.2008 року) ПАТ КБ "ПриватБанк", з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій по АДРЕСА_1; стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Заочним рішенням Костянтинівського районного суду Донецької області від 03 лютого 2015 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі представника ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, суд послався, зокрема, на недоведеність обставин для визнання дійсним договору іпотеки відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України.

З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та погоджується із вимогами норм матеріального права.

Судом встановлено, що 29.08.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № DO0FGR0000000163, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7725,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 29.08.2018 року(а.с.14-20).

В забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 29.08.2008 року між банком та ОСОБА_4 був підписаний договір іпотеки № DO0FGR0000000163, за умовами якого відповідач надає в іпотеку банку нерухоме майно, а саме, квартиру загальною площею 60,00 кв.м, житловою площею 44,40 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2008 року(а.с.20-23).

Як зазначено у п. 26 цього договору, сторони домовились, що договір іпотеки підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації у випадку порушення позичальником за кредитним договором будь-яких зобов"язань щодо сплати грошових коштів відповідно до умов кредитного договору. З цією метою у перший робочий день місяця, наступного за тим, в якому відбулося порушення умов кредитного договору щодо сплати грошових коштів, іпотекодавець зобов"язується о 10.00 годині прибути у юридичний департамент ПриватБанку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 і зареєструватися у журналі відвідувачів юридичного департаменту. Відсутність даних іпотекодавця в журналі відвідувачів у відповідний день є доказом відмови іпотекодавця від нотаріального посвідчення договору іпотеки.

В обґрунтування ж заявлених у вересні 2014 року вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 29.08.2008 року та визнання його дійсним, позивач посилався на те, що з грудня 2009 року ОСОБА_4 порушує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 28.03.2014 року у нього утворилась заборгованість перед банком у розмірі 29916,11 доларів США, яка складається з: 7444,40 доларів США - заборгованість за кредитом; 6585,85 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1698,92 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 12740,42 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, і хоча фактично договір іпотеки сторонами виконується, однак на пропозицію банку з"явитися до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору відповідач відмовився, посилаючись на небажання нести витрати, пов"язані з нотаріальним посвідченням договору.

Розглядаючи спір по суті, суд правильно виходив з того, що відносини щодо передачі в іпотеку врегульовані Законом України „Про іпотеку", норми якого є спеціальними щодо інших норм, що також регулюють такі відносини.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі та полягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним( ч.1 ст. 220 ЦК).

Згідно вимог ст. 4 Закону України „Про іпотеку" у редакції, що діяла на момент підписання сторонами договору іпотеки, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

За вимогами зазначеної статті зі змінами від 04 липня 2013 року, взаємні права та обов"язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону, а не з моменту нотаріального посвідчення іпотечного договору.

Таким чином, з 4 серпня 2013 року вимагається реєстрація іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, як підстава для її дійсності, крім того, обов"язковість не тільки нотаріального посвідчення, але й державної реєстрації підписаного сторонами договору іпотеки була передбачена у п. 26 цього договору.

За вказаних обставин суд правомірно не прийняв до уваги доводи позивача про можливість визнання у судовому порядку заявлених у вересні 2014 року вимог про визнання договору іпотеки від 29.08.2008 року дійсним на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України, враховуючи, що правила вказаної статті не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 ЦК України та ст. 4 Закону України „Про іпотеку" пов"язується з державною реєстрацією.

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст.10,ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Між тим, будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження факту ухилення відповідача, як іпотекодавця за договором іпотеки, від його нотаріального посвідчення позивачем надано не було.

Враховуючи, що відповідно до Закону України „Про нотаріат" вчинення нотаріальних дій покладено на державних та приватних нотаріусів, на яких також законодавством покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя, надавши оцінку посиланням позивача, у тому числі на те, що доказом ухилення відповідача від явки до нотаріуса слід вважити його неявку до юридичного департаменту ПриватБанку, що також нічим не підтверджено, суд правомірно дійшов висновку про недоведеність факту ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення договору.

Таким чином, встановивши нікчемність договору іпотеки № DO0FGR0000000163 від 29.08.2008 року, який не створює таким чином прав та обов"язків для його сторін, правомірними є і висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет зазначеного договору у виді квартири АДРЕСА_1.

Ті докази та обставини, на які ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі представника ОСОБА_2 посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин справи є безпідставними.

Фактично доводи зводяться до іншої оцінки обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції, передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для зміни або скасування рішення вони не містять.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі представника ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Костянтинівського районного суду Донецької області від 03 лютого 2015 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: