Рішення № 43955773, 30.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/3585/14 Головуючий у І інстанції: Пустовіт З.П.

Провадження № 22-ц/778/2909/15 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Хомяк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції AT «Райффазен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у травні 2014 року звернувся до суду з позовом до відповідачів, в обґрунтування якого зазначив, що 29.04.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_6 укладена Генеральна кредитна угода № 014/17-22/633, в рамках якої укладено Кредитний договір № 014/17-22/633/1 від 29.04.2008 року, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на суму 130 000,00 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 14,75% річних строком на 84 місяці та з погашенням відповідно до графіку (Додаток №1 до цього договору). Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав повністю. В якості забезпечення належного виконання зобов'язань по кредитному договору було укладено договір поруки № 014/17-22/633/3 від 29.04.2008 року з поручителем ОСОБА_5, яка зобов'язалася солідарно відповідати перед кредитором по борговим зобов'язанням позичальника, які виникають з умов кредитного договору. Крім цього було укладено договір іпотеки № 014/17-22/633/2 від 30.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Чуєвою Т.Т. за реєстровим № 1345, укладений з ОСОБА_6, який надав в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1

Відповідно до пункту 6.5 кредитного договору банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом, штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов договору. У зв'язку з неможливістю належно виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 неодноразово вирішувалися питання щодо реструктуризації існуючої заборгованості шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору. Однак проведені банком реструктуризації за кредитним договором та їх умови не були виконані позичальником у встановлені строки. Станом на 12.05.2015 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 54 598,99 доларів США (що в гривневому еквіваленті складає 633 643,14 грн., в тому числі: основна заборгованість по тілу кредиту 47 983,70 доларів США (що еквівалентно 556 870,03 грн.), заборгованість по несплаченим відсоткам складає 3 710,98 доларів США (що еквівалентно 43 067,41 грн.), пеня нарахована за несвоєчасне погашення кредиту складає 498,11 доларів США (що еквівалентно 5 780,76 грн.), пеня за несвоєчасне погашення відсотків складає 2 406,20 доларів США (що еквівалентно 27 924,94 грн.), яку позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_8 погасив основну заборгованість в повному обсязі, тому позивач просив стягнути з відповідачів нараховану пеню у розмірі 3174 долари США та всі судові витрати у справі.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції AT «Райффазен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/17-22/633/1 від 29.04.2008 року пеню в розмірі 500 (п'ятсот) доларів США.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції AT «Райффазен Банк Аваль» судовий збір в сумі 573,68 грн., по 286,84 грн. з кожного.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції AT «Райффазен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість в частині зменшення розміру пені та судового збору, просило змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції, стягнувши всю заявлену суму пені та всі понесені банком судові витрати по справі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції ретельно, повно та всебічно встановив дійсні обставини справи та на їх підставі правильно визначив характер спірних правовідносин.

Так, судом встановлено, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/17-22/633/1 від 29.04.2008 року, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на суму 130 000,00 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 14,75% річних строком на 84 місяці та з погашенням відповідно до графіку (Додаток №1 до цього договору).

Відповідно, між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 014/17-22/633/3 від 29.04.2008 року, згідно з яким остання зобов»язалась солідарно відповідати перед кредитором по борговим зобов'язанням позичальника, які виникають з умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 6.5 кредитного договору банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом, штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов договору.

У зв'язку з неможливістю належно виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 неодноразово вирішувалися питання щодо реструктуризації існуючої заборгованості шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору, однак проведені банком реструктуризації за кредитним договором та їх умови не були виконані позичальником у встановлені строки.

Отже, станом на 12.05.2015 року загальна сума заборгованості за кредитним договором

становила 54 598,99 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 633 643,14 грн., в

тому числі: основна заборгованість по тілу кредиту 47 983,70 доларів США (що еквівалентно 556 870,03 грн.), заборгованість по несплаченим відсоткам складає 3 710,98 доларів США (що еквівалентно 43 067,41 грн.), пеня нарахована за несвоєчасне погашення кредиту складає 498,11 доларів США (що еквівалентно 5 780,76 грн.), пеня за несвоєчасне погашення відсотків складає 2 406,20 доларів США (що еквівалентно 27 924,94 грн.), яку позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів.

Встановивши, що позичальник порушував умови кредитного договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків, суд вважав, що банк обгрунтовано у відповідності до вимог п. 9.1 кредитного договору нараховував пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З метою досудового врегулювання спору банк на підставі п.5.4, 6.5 кредитного договору та договору поруки, надіслав відповідачам письмову вимогу №140-9-2-00/19-7 від 02.04.2014 року про погашення заборгованості за кредитним договором, яка не була виконана, тому позивач був змушений звернутися до суду з цивільним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів в солідарному поряду нараховану заборгованість станом на 12.05.2014 року на загальну суму 633 642,14 грн., (еквівалент 54 598,99 доларів США) та понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 3 654,00 грн.

Позичальник ОСОБА_4 протягом розгляду справи погасив всю суму заборгованості за тілом кредиту, за відсотками та станом на 26 лютого 2015р. - день постановлення рішення у цій справі у нього залишилась тільки заборгованість по пені: за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 2 507,92 доларів США, за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 666,08 доларів США, на стягненні якої наполягав Банк.

Задовольняючи позов Банку частково, суд першої інстанції послався на ті обставини, що, оскільки Банк не надав суду доказів про негативні наслідки для нього через прострочення виконання зобов»язання позичальником, який на теперішній час погасив всю основну заборгованість за кредитним договором, тому суд вважав за можливе у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені до 500 доларів США, а також відповідно до задоволених вимог частково стягнути судовий збір у сумі 573,68 грн.

В апеляційній скарзі Банк наголошує на тому, що суд безпідставно зменшив розмір пені та сягнув не всю суму судових витрат.

Колегія вважає такі доводи апеляційної скарги обґрунтованими з огляду на те, що вмотивування судом підстав для зменшення розміру пені є суперечливим.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки можу бути зменшено судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру пені у відповідності до вимог вказаної норми, суд першої інстанції перевірив заперечення представника відповідача ОСОБА_4 та вважав, що не заслуговують на увагу його твердження щодо порушення Банком засад розумності та справедливості вимаганням стягнення всієї суми пені, оскільки нарахована станом на 13.10.2014р. сума пені у розмірі 3174 долари США не перевищувала суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26 583 долари США та суми несплачених відсотків у сумі 714,74 доларів США.

З огляду на вказаний розмір заборгованості, сума пені не тільки не перевищувала його, але й була значно меншою, тому вказані висновки суду є правильними.

Попри це, суд вважав істотними обставинами для зменшення неустойки те, що на час вирішення спору позичальник повністю погасив основну заборгованість, але колегія вважає, що сам по собі факт погашення заборгованості в ході судового вирішення питання про стягнення цієї заборгованості не є тією істотною обставиною, яка є підставою для зменшення розміру неустойки, нарахованої на цю заборгованість.

Отже, зважаючи на вказані обставини, а також з урахуванням пояснень Банку про те, що протягом дії кредитного договору Банк завжди йшов назустріч позичальнику шляхом здійснення реструктуризації боргу, а також здійснив перерахунок заборгованості в іноземній валюті за нижчим курсом долара до гривні, що сприяло погашенню боргу, колегія вважає, що зменшення розміру неустойки не ґрунтується на вимогах ч. 3 ст. 551 ЦК України та матеріалах справи.

Таким чином, колегія вважає, що нараховану банком пеню слід стягнути з відповідачів на користь банку в повному обсязі, але у гривнях, оскільки за своєю правовою природою пеня є відповідальністю за невиконання зобов»язань, а не основним боргом відповідачів. Тому на користь банку слід стягнути гривневий еквівалент 3174 доларів США за курсом НБУ 22,45грн. за 1 долар США станом на час ухвалення рішенням апеляційним судом, що складає 71 256,30 грн.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 89 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред»явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Задовольняючи частково вимоги Банку щодо стягнення судового збору пропорційно до задоволених вимог, суд першої інстанції не врахував вказаних положень процесуальної норми, а також обставин справи, за якими саме порушення відповідачами своїх зобов»язань стали підставою для понесення судових витрат позивачем, тому виконання частини вимог в ході розгляду справи відповідачами не є підставою для стягнення судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, а підлягають стягненню всі сплачені позивачем витрати. Отже, з відповідачів підлягають стягненню судовий збір: за подання позовної заяви у сумі 3654 грн. по 1827 грн. з кожного, за подання апеляційної скарги у сумі 1827 грн. по 913,50 грн. з кожного.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржуване рішення суду у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні шляхом збільшення стягнутої суми пені до 71 256,30 грн. та стягнутої суми судового збору до 3654 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції AT «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року у цій справі змінити в частині стягнутого розміру пені та судового збору, стягнувши в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пеню у сумі 71 256 (сімдесят одну тисячу двісті п»ятдесят шість ) гривень 30 копійок та стягнувши судовий збір по 1827(тисяча вісімсот двадцять сім) гривень з кожного відповідача.

Стягнути на користь ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» судовий збір за подання апеляційної скарги з ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 913 (дев'ятсот тринадцять) гривень 50 копійок з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: