Рішення № 43950552, 23.12.2013, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №0414/2954/2012

провадження №2/176/110/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі :

головуючої судді Завізіон Т.В.

з участю секретаря Кіняк Т.Ю.

відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Жовті Води в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Альфа Банк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

ПАТ “Альфа Банк” звернулося до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 18.06.2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк”, правонаступником якого стало ПАТ “Альфа-Банк” та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №490077827, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 12046,81 доларів США на купівлю автомобіля зі строком повернення - 18.06.2014 року, а останній зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №490077827 від 18.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 490077827-П від 18.06.2008 року, відповідно до умов якого поручитель зобов’язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язання позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачеві ОСОБА_1 кредит у сумі 12046,81 дол. США, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача. Позичальник зобов’язання за кредитним договором належним чином виконувати перестав, в зв’язку з чим, станом на 18.01.2012 року має прострочену заборгованість за кредитом – 126 988,37 грн., що складається: тіло кредиту – 86910,48 грн., по відсотках – 15285,48 грн., та пеня – 24792,41 грн.

На виконання умов договору 05.03.2012 року позивачем на адресу відповідачів було направлено вимогу з повідомленням про наявність у позивача – ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором і необхідність її погашення, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.

Оскільки на вимогу банку про повернення кредиту, ані позичальник, ані його поручитель не відреагували та не виконали взятих на себе зобов’язань, позивач із посиланням на ст. ст. 526, 554, 623-625 ЦК України, просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в солідарному порядку.

Позивач, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, у письмовій заяві просив розглянути справу у відсутності свого представника та задовольнити позов в повному обсязі.

В минулих судових засіданнях представник позивача ОСОБА_5, який діяв за довіреністю, позов ПАТ “Альфа-Банк” підтримував у повному обсязі та пояснив суду, що, звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ “Альфа-Банк” наполягає на стягненні з відповідачів заборгованості за кредитним договором, що був укладений між банком та відповідачем ОСОБА_1 для купівлі автомобіля CHERY, А 15АМULEТ, 2008 року випуску, колір чорний, державний номер НОМЕР_1, № кузову – LVVDA11B18D135079, ТИП – ЛЕГКОВИЙ-КОМБІ-В, який був предметом застави, та забезпечував даний кредитний договір. Кредитний договір був укладений 18 червня 2008 року з кінцевим терміном повернення грошових коштів – 18.06.2014 року. Згідно п.2.7 кредитного договору банк перерахував 56620,00 грн. на рахунок Продавця ТОВ “Сі Ей Автомотів” №260020400900, у АБ “Брокбізнесбанк” . Київ, МФО 300249, код ЄДРПОУ 34569623, з метою оплати за транспортний засіб за договором купівлі-продажу №114028-339 від 05.06.2008 року. Згідно п. 10 кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх зобов’язань за Договором. Також, 18.06.2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 490077827-П, відповідно до умов якого поручитель зобов’язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язання позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором. Відповідач ОСОБА_1 з жовтня 2008 року став порушувати умови кредитного договору у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 18.01.2012 року складає 126 988,37 грн. Просив задовольнити позов банку та стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості в повному обсязі, а також стягнути сплачений судовий збір.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав. ОСОБА_6 пояснив, що в червні 2008 року він звернувся до банку для отримання кредиту на придбання автомобіля. Розмір кредиту склав 12 046,81 дол. США. Кредит було отримано під заставу цього ж автомобіля, який вони за домовленістю оцінили у 56 620,00 гривень, що на той момент дорівнювало 12 046,81 доларам США. Він сплачував кредит, але восени 2008 року, у зв’язку з скрутним матеріальним становищем оплачувати належним чином кредит він не зміг та в грудні 2010 року передав у розпорядження банку для реалізації транспортний засіб відповідно до умов п.4.7.9 кредитного договору для погашення боргу. Він видав довіреність на ім’я представника ОСОБА_7 Бішлеу для реалізації автомобіля. Передав йому ключі від автомобіля та технічний паспорт на автомобіль. Контролювати процес продажу транспортного засобу він не мав ніякої можливості, тому йому не відомо, коли був проданий автомобіль та за яку ціну. Він вважав, що передавши транспортний засіб банку він розрахувався за кредитом перед останнім у повному обсязі. У цьому ж його запевнили і працівники банку. Однак банк, реалізувавши предмет застави, в порушення вимог ст.38 Закону України “Про іпотеку” не повідомив його про те, що грошової суми від реалізації машини насправді не вистачило для повного погашення кредиту, і лише на початку березня 2012 року його почали шантажувати представники банку з приводу несплаченого кредиту. У цей же час, банк знову запропонував йому, у разі не спроможності сплатити суму боргу добровільно, передати заставлене майно банку для подальшої реалізації в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Згодом він з’ясував, що заставне майно було реалізовано ще у лютому 2011 року, але коштів не вистачило для погашення кредиту, тому борг залишився. Також вважає заперечливими розрахунки банку про розмір заборгованості, так як з них не вбачається за який період і коли нараховувалася заборгованість і пеня. Зазначив також, заборгованість по кредитному договору зроблена банком виходячи із збільшеної процентної ставки, аніж було передбачено кредитним договором. Процентна ставка за користування кредитом була збільшена банком до 17,50 без його відома. ОСОБА_7 при здійсненні реалізації заставного майна не узгодив з ним ціну продажу заставного майна та здійснив його реалізацію по заниженій вартості. Просив в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_2, поручитель за кредитним договором, в судовому засіданні позов не визнав. ОСОБА_6 пояснив, що банком незаконно було підвищено процентну ставку з 01.09.2008 року з 15,99% до 17,5% в односторонньому порядку. Окрім того, позивачем пропущено строк позовної давності відповідно до ст. 559 ЦК України, оскільки з моменту звернення до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області, коли банк дізнався про порушення ОСОБА_2 зобов’язання, сплинуло шість місяців. Про реалізацію заставного майна, автомобіля, йому нічого не було відомо. Жодних повідомлень від банку про погашення заборгованості за кредитним договором він не отримував. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення відповідачів, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини цієї справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством “Альфа Банк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Альфа Банк” та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490077827, відповідно до якого ОСОБА_8 надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 12046,81 доларів США на придбання транспортного засобу “CHERY, А 15АМULEТ”, 2008 року випуску, колір чорний, державний номер НОМЕР_1, який є предметом застави в забезпечення даного договору /а.с.5-10/.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 кредитного договору номінальна процентна ставка за даним кредитним договором становить 15,99 % річних, дата повернення кредиту – 18.06.2014 року.

Відповідно до п.2.8 кредитного договору платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, який є Додатком №1 до договору та його невід’ємною частиною в порядку та на умовах, визначених цим договором /18 числа кожного місяця рівними частинами в сумі 261 доларах США/.

Сторони визначили в кредитному договорі предмет застави – автомобіль “CHERY, А 15АМULEТ”, 2008 року випуску, колір чорний, державний номер НОМЕР_1, а також сторони за домовленістю оцінили предмет застави у 56 620,00 грн.

Відповідно до п.п.3,4 кредитного договору, позичальник зобов’язується в порядку та на умовах, що визначені даним договором, повертати кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, сплачувати комісії за дії ОСОБА_7, які вчиняються на користь позичальника, сплачувати неустойки та інші передбачені договором платежі та виконувати інші обов’язки, що передбачені Договором. Позичальник зобов’язується використати кошти, надані згідно цього договору, за цільовим призначенням.

Відповідно до п.5 кредитного договору інші істотні умови цього договору викладені в Розділі №2, яка є невід’ємною частиною цього договору.

У свою чергу, розділ №2, що є невід’ємною частиною додатку до кредитного договору, визначив загальні умови кредитування фізичних осіб, відповідальність за неналежне виконання зобов’язань за кредитним договором, умови забезпечення кредиту/застави транспортного засобу.

Так, відповідно до п.4.1 розділу №2, виконання зобов’язання позичальника за договором, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування, штрафних санкцій у розмірі, передбаченому договором, а також виконання інших зобов’язань позичальника за договором, забезпечується заставою транспортного засобу.

Відповідно до п.п.4.4.4. розділу №2 в разі обрання банком способу звернення стягнення на предмет застави як продаж предмету застави шляхом укладення договору купівлі-продажу предмету застави з третьою особою, банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про порушення умов договору із зазначенням в такому повідомленні відомостей, передбачених статтями 27 та 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”. Одночасно із надісланням повідомлення банк реєструє в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави. Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень відомостей про звернення стягнення на предмет застави, позичальник не усунув порушення умов договору, які були зазначені в повідомленні банку, позичальник зобов’язаний в строк, вказаний у відповідній вимозі банку, передати банку предмет застави та надати довіреність на ім’я банку на продаж предмету застави з правом передоручення.

Статті 27 та 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, у свою чергу визначили, що якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію:

1) зміст порушення, вчиненого боржником;

2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги;

3) опис предмета забезпечувального обтяження;

4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу;

5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач;

6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Інший обтяжувач, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, має переважне право на придбання предмета забезпечувального обтяження за умови, що він протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, письмово повідомив обтяжувача, який ініціює звернення стягнення, про свій намір купити предмет забезпечувального обтяження. Якщо повідомлення про намір купити предмет забезпечувального обтяження надійшли від декількох обтяжувачів, право на його придбання належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Ціна купівлі предмета забезпечувального обтяження іншим обтяжувачем повинна бути не нижчою за ціну, яка була запропонована обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, будь-якою третьою особою під час проведення процедури продажу.

Якщо обтяжувач, який висловив намір придбати предмет забезпечувального обтяження, не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження протягом п'яти днів із дня проведеної обтяжувачем процедури продажу, право на придбання предмета забезпечувального обтяження переходить до іншого обтяжувача, який висловив намір придбати предмет забезпечувального обтяження, відповідно до встановленого пріоритету. Такому обтяжувачу також надається п'ятиденний строк для укладення договору купівлі-продажу відповідного рухомого майна, порушення якого позбавляє його права на придбання предмета забезпечувального обтяження.

Якщо обтяжувачі, на користь яких встановлені зареєстровані обтяження, не скористалися правом на його придбання, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен продати предмет забезпечувального обтяження особі, яка запропонувала найвищу ціну.

Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

Протягом десяти днів із дня продажу предмета забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець відповідного рухомого майна зобов'язаний надати боржнику та всім обтяжувачам, на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього рухомого майна, письмовий звіт про результати продажу.

18 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством “Альфа Банк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Альфа Банк” та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 490077827-ІІ, згідно якого поручитель ОСОБА_2 поручається за виконання боржником ОСОБА_1 обов’язків, що виникають на підставі основного кредитного договору: обов’язок повертати банку кредит рівними частинами у терміни визначені кредитним договором та додатком №1 до цього договору, обов’язок щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитом у терміни визначені кредитним договором та додатком №1 до нього, обов’язок у випадках, передбачених кредитним договором або законодавством України, у строк не пізніше 10 днів з дати пред’явлення відповідної вимоги достроково повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов’язки, що виникають із кредитного договору /ст.2 договору поруки/.

Відповідно до п.3.1 договору поруки, боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов’язків, визначених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до п.5.4 договору поруки, у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за кредитним договором, передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення.

В грудні 2010 року боржник ОСОБА_1, у зв’язку з неспроможністю виконати належним чином взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, повернув ПАТ “Альфа Банк” автомобіль “CHERY, А 15АМULEТ”, 2008 року випуску, колір чорний, державний номер НОМЕР_1 для подальшої його реалізації та погашення суми кредиту.

16.12.2010 року відповідач ОСОБА_1 видав довіреність, якою уповноважив гр.-н ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, кожному діяти самостійно, розпоряджатися від його імені, в тому числі продати, обміняти, передати в оренду, позичку, тощо, а також при здійсненні повноважень керувати належним ОСОБА_1 автомобілем “CHERY, А 15АМULEТ”, 2008 року випуску, колір чорний, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований в Жовтоводському ВРЕР ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області. Довіреність видана строком на один рік, до 16.12.2011 року /а.с.53/.

16.12.2010 року було складно акт прийому-передачі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав представнику “Альфа Банк” зазначений автомобіль, в тому числі ключі від автомобіля та технічний паспорт на нього /а.с.55/. Зазначені обставини не заперечував в судовому засіданні представник позивача.

Окрім того, 16.12.2010 року між ПАТ “Альфа Банк” та ОСОБА_1 був укладений договір доручення, відповідно до якого ПАТ “Альфа Банк”, як повірений, зобов’язався за дорученням ОСОБА_1, як довірителя, здійснити пошук третіх осіб та укласти з ними від його імені одну або декілька угоди щодо зберігання автомобіля марки “CHERY, А 15АМULEТ”, 2008 року випуску, колір чорний, державний номер НОМЕР_1, та забезпечити виконання третіми особами умов договору зберігання /а.с.56-60/.

Відповідно до п.1.2 договору доручення, належним виконанням повіреним своїх безпосередніх зобов’язань за цим договором вважається укладення договору зберігання майна /автомобіля/ та передача його на зберігання за актом прийому-передачі.

Відповідно до п.п.1.3, 1.4 договору доручення, передача майна /автомобіля/ від довірителя повіреному та від повіреного зберігачеві згідно до укладеного договору зберігання підтверджується актом прийому-передачі. Передача майна повіреному здійснюється за рахунок і силами довірителя на вказане повіреним місце зберігання.

Відповідно до п.п. 2,3 договору доручення, повірений – ПАТ “Альфа Банк” бере на себе зобов’язання укладати від імені довірителя договір зберігання майна, повідомляти довірителя на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення, прийняти від довірителя майно, тощо. Довіритель ОСОБА_1 зобов’язаний передати майно своїми силами і за власний рахунок у строк, узгоджений сторонами у місці, вказаному повіреним, тощо.

Відповідно до п.4 договору доручення, за здійснення пошуку третіх осіб і укладання з ними угоди щодо зберігання майна довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі визначеному умовами договору. Винагорода повіреного за цим договором складає 10 грн.

Відповідно до п.7.1 договору доручення передача майна від довірителя повіреному, оформлена актом прийому-передачі, є підставою для ухвалення Кредитним комітетом рішення щодо припинення нарахування довірителю пені та штрафів за кредитним договором № 490077827 від 18.06.2008 року.

21.12.2010 року між ТОВ “Автопарк Плюс” та ОСОБА_10, який діяв на підставі довіреності виданої ОСОБА_1, укладено договір зберігання автомобіля “CHERY, А 15АМULEТ”, 2008 року випуску, колір чорний, державний номер НОМЕР_1. ТОВ “Автопарк Плюс” прийняло від ОСОБА_10 на зберігання зазначений вище автомобіль. Передача автомобіля була здійснена згідно акту прийому – передачі від 21.12.2010 року /а.с.211-216/.

25.01.2011 року ОСОБА_10, в порядку передоручення, видав довіреність від імені ОСОБА_1, якою уповноважив в порядку передоручення ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, продати належний ОСОБА_1 автомобіль “CHERY, А 15АМULEТ” /а.с.167-168/.

Зазначений вище автомобіль був проданий. 09.02.2011 року автомобіль знятий з обліку у ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Жовті Води, за дорученням знімав з обліку гр. ОСОБА_6 /а.с.69/.

Встановивши зазначені обставини, суд приходить до наступного висновку.

По-перше, в судовому засіданні встановлено, що 01.09.2008 року ПАТ “Альфа Банк” збільшив процентну ставку за користування кредитом з 15,99 % до 17,50%.

Відповідно до п.6.2 Розділу №2, що є невід’ємною частиною до кредитного договору, банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом в разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки НБУ, тощо. Зміна розміру процентів за користування кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується в разі підвищення вартості кредитних ресурсів. Про зміну розміру процентної ставки по кредиту, банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого листа на адресу позичальника.

Позивачем в підтвердження повідомлення боржника про збільшення процентної ставки надано лист, не датований, адресований на ім’я та адресу ОСОБА_1, в якому останній повідомляється про зміну умов кредитного договору щодо збільшення процентної ставки /а.с187-188/.

ОСОБА_7 в підтвердження відправлення такого поштового повідомлення на адресу ОСОБА_1 надав список рекомендованих відправлень, яке здійснено ТОВ “Еколл” /а.с.185-186/.

Разом з тим, зазначені докази суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не доведено, що ТОВ “Еколл” здійснює кур’єрське відправлення поштової кореспонденції від імені ПАТ “Альфа Банк” і що саме на адресу ОСОБА_1 була відправлена поштова кореспонденція від ПАТ “Альфа Банк”. Окрім того, зазначений список рекомендованих відправлень містить поштовий штемпель, дату якого визначити неможливо.

Окрім того, встановлено, що поручитель ОСОБА_2 взагалі не отримував від ПАТ “Альфа Банк” жодних письмових повідомлень щодо зміни умов кредитно договору про збільшення процентної ставки. Згоди на таке збільшення ОСОБА_2 не давав. Не був повідомлений поручитель і про здійснення ОСОБА_7 реалізації заставного майна.

По-друге, сторони в судовому засіданні не заперечували, що автомобіль був реалізований, у зв’язку з неспроможністю ОСОБА_1 виконати взяті на себе зобов’язання за кредитним договором. Реалізація автомобіля здійснювалась ПАТ “Альфа Банк”, проте банк при здійсненні реалізації майна не узгодив з боржником і поручителем ціну продажу заставного майна, не повідомив їх належним чином, у письмовому вигляді, про результати реалізації заставного майна, а також те, що коштів від реалізації автомобіля не вистачило для повного погашення кредиту, і що за боржником рахується певна сума боргу за кредитом, що у свою чергу, потягло, неправомірного продовження нарахування ОСОБА_1 процентів за користуванням кредитом та пені за його несвоєчасне повернення.

Всупереч ст.ст.27,30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, ОСОБА_8 не надав боржнику та поручителю письмовий звіт про результати продажу заставного майна.

Позивачем надано суду розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитом /а.с.28/, з якого вбачається, що станом на 18.01.2012 року сума заборгованості за кредитом становить 40 999, 96 доларів США.

В той же час, в зазначеному розрахунку міститься інформація про те, що 11.02.2011 року банком зараховано 37 469,45 грн., 18.02.2011 року – 1180,65 грн., а всього – 38 650,10 грн.

Позивачем визнано, що ця сума є сумою від реалізації автомобіля та яка була зарахована банком.

Разом з тим, позивачем надано інший розрахунок, відповідно до якого станом на 11.02.2011 року банком зарахована інша сума – 37 255,12 грн., і сума боргу становить, в одному випадку зазначено – 9119, 38 доларів США, в другому випадку - 11 161,46 доларів США /а.с.204/.

Розбіжності в сумах позивачем на обґрунтовані та належними доказами не спростовані.

По-третє, в матеріалах справи міститься письмова вимога ОСОБА_7 адресована боржнику ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_2, датована 05.03.2012 року, про дострокове повернення кредиту /а.с.27/. В зазначеній вимозі ОСОБА_8 повідомляє, що неодноразові звернення ОСОБА_7 з виплати кредиту боржником і поручителем проігноровані і станом на 18.01.2012 року прострочення платежу складає 1187 днів, загальна сума заборгованості становить 40 999, 96 доларів США, у тому числі штрафні нарахування – 28 209,16 доларів США. Разом з тим, повідомлення ОСОБА_7 не містить за який період виникла заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_7, чи враховані при цьому обставини реалізації заставного майна, сума реалізації, залишок боргу за кредитом, тощо.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_8 надсилає такі письмові вимоги усім боржникам (форма із міст вимоги однаковий для усіх боржників), незалежно від обставин справи /часткова сплата боржниками коштів за кредитом, передача заставного майна ОСОБА_7, тощо/.

Встановленим судом обставинам відповідають правовідносини, що регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1,3,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст.6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1058 цього кодексу.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З огляду на те, що предмет застави - автомобіль “CHERY A15 AMULET”, 2008 року випуску, ОСОБА_1 у добровільному порядку передав у розпорядження ПАТ “Альфа-Банк”, то між сторонами був вирішений позасудовий порядок спору відповідно до ст.36 Закону України “Про іпотеку”.

ОСОБА_8 не виконав вимоги вищезазначеного Закону та про результати реалізації автомобіля, відповідно до ст. 38 Закону України “Про іпотеку”, ОСОБА_1 не повідомив, як і не повідомив, що коштів від реалізації транспортного засобу для повного погашення кредиту не вистачило. Внаслідок чого ОСОБА_8, в порушення вимог ч.4 ст.36 Закону України “Про іпотеку”, яка визначила, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов’язання є недійсними, продовжував нараховувати боржнику проценти та пеню за кредитом.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ “Альфа Банк” задоволенню не підлягають в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 526, 527, 575, 1050, 1054 ЦК України, Закону України “Про іпотеку”, ст.ст. 27, 30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, керуючись статтями 8, 10, 57, 60, 209, 212, 213-218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Альфа Банк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 - денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя