Рішення № 4394671, 07.08.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"07" серпня 2009 р. Справа № 4/191-08

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткін О.В. розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Карапиші”,

с. Карапиші

до Карапишівської сільської ради, с. Карапиші, Миронівський р-н

третя особа 1. Комунальне підприємство Київської обласної ради “Білоцерківське міжміське БТІ”, м. Біла Церква

2. Релігійна громада Української православної церкви Свято-Михайлівської парафії, с. Карапиші

про визнання права власності на нерухоме майно

за участю представників:

позивач: Кирилюк О.М. –дов. від 10.12.2008р.

відповідач: Денисов О.С. –дов. від 10.01.2009 року; Даниленко О.Ю. –сіл.голова.

третя особа-1: не з’явився;

третя особа-2: Денисов О.С. –дов. від 03.08.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Карапиші” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області із позовом до Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області (далі –відповідач) за участю третьої особи Комунального підприємства Київської обласної ради “Білоцерківське МБТІ»м. Біла Церква про визнання права власності на будівлю церкви, що знаходиться за адресою: Київська область, Миронівський район, село Карапиші, вул. Мічуріна, 4.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що будівля церкви побудована за власні кошти АТЗТ “КСП Карапиші”, правонаступником якого є СТОВ “Карапиші” і просить суд на підставі п. 2. ст. 331, ст. 392 ЦК України визнати право власності на будівлю Церкви, оскільки Карапишівська сільська рада відмовила в розгляді питання про визнання права власності на будівлю церкви.

Відмова сільської ради (лист від 15.12.2008 р. № 02-43-606) мотивована тим, що Свято-Михайлівська релігійна община звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Карапишівської сільської ради про визнання права власності на будівлю церкви, і тому, до отримання судових рішень, питання про визнання права власності на будівлю церкви за СТОВ “Карапиші” не може бути розглянуте.

Позивач зазначає, що протягом часу від закінчення будівництва він не відмовлявся від права власності на будівлю церкви і нікому її не передавав у володіння, веде бухгалтерський облік основних засобів, та звітує органу статистики про наявність та рух основних засобів, що знаходяться на його балансі, зокрема церкви.

Будівництво церкви здійснювали: Колгосп ім. Щорса та ЗАТ “КСП Карапиші” у подальшому перетворене у АТЗТ “Карапиші”, правонаступником якого є СТОВ “Карапиші”.

Витрати Колгоспу ім. Щорса та ЗАТ “КСП Карапиші” на будівництво Храму складаються з витрат на придбання матеріалів, оплату праці та по розрахункам з підрядними організаціями та тимчасовими будівельними бригадами, які становлять 5’029’721’249,12 карбованців. Згідно журналів обліку основних засобів Колгоспу ім. Щорса та ЗАТ “КСП Карапиші” витрати на будівництво церкви склали: 5’029’721’249,12 карбованців.

Після проведення індексації основних засобів ЗАТ “КСП Карапиші” на підставі Постанови КМУ від 17 січня 1995 р. N 34 та грошової реформи Згідно з Указом Президента України від 25.08.1996 № 762/96 “Про грошову реформу в Україні” початкова вартість Церкви становить 294’413,24 гривень, що і відображено у відомості основних засобів СТОВ “Карапиші”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2008р. було порушено провадження у справі, розгляд справи було призначено на 23.12.2008р.

Ухвалою голови господарського суду Київської області від 24.12.2008р. заяву Карапишівської сільської ради про відвід судді Щоткіна О.В. було залишено без задоволення, у зв’язку з чим розгляд справи було призначено на іншу дату 15.01.2009р.

Ухвалою від 15.01.2009р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено релігійну громаду Української Православної церкви Свято-Михайлівської парафії.

Також ухвалою від 15.01.2009р. зустрічну позовну заяву Карапишіської сільської ради було повернуто без розгляду.

Відповідач, не погоджуючись з поданою ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу від 15.01.2009р.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.03.2009р., апеляційну скаргу Карапишівської сільської ради залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 15.01.2009р. без змін.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2009р. розгляд справи було призначено на 07.08.2009р.

В судовому засіданні відповідачем було подано клопотання в порядку ст.. 24 ГПК України про залучення третьої особи-2 Релігійної громади Української православної церкви Свято-Михайлівської парафії до участі у справі в якості другого відповідача.

Позивач проти поданого клопотання усно в судовому засіданні заперечував. Суд, розглянувши в судовому засіданні подане клопотання, відмовляє в його задоволенні, оскільки відповідачем не доведено його обґрунтованості.

Також відповідачем та третьою особою-2 було подано заяву про застосування строків позовної давності. До поданого клопотання відповідач надав рішення господарського суду Київської області у справі № 4/126-09, відповідно до якого СТОВ “Карапиші” не набуло прав та обов’язків АТЗТ “Карапиші” у повному обсязі і не є його правонаступником.

Позивач проти поданого клопотання заперечував, оскільки перебіг позовної даності почався з 15.12.2008р., а саме з моменту, коли позивач отримав лист від Карапишівської сільської ради про відмову в реєстрації права власності за СТОВ «Карапиші».

Суд, розглянувши подане клопотання, встановив, що позивач правомірно звернувся до суду та в термін, який встановлений для подачі відповідного позову, а тому відхиляє подане клопотання.

Заперечуючи позов, відповідач посилається на наявність загальновідомого факту того, що будівництво будівлі Свято-Михайлівського храму здійснювала релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії на кошти пожертвувань що здійснювали мешканці с. Карапиші та інших населених пунктів Київської області, що підтверджується особистими письмовими заявами громадян, доданих до протоколу парафіяльних зборів релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії № 060109 від 06-10. січня 2009 р.

Поряд з цим, відповідач зазначив, що СТОВ “Карапиші” не є правонаступником ЗАТ «КСП Карапиші”.

Релігійна громада УПЦ Свято-Михайлівської парафії надала відзив на позов.

Заперечення Релігійної громади ґрунтуються на тому, що вона є єдиним власником будівлі церкви на підставі рішення виконавчого комітету Карапишівської сільської ради від 29 серпня 2008 р. про визнання права власності на будівлю церкви по вул. Мічуріна, 4 села Карапиші, за Свято-Михайлівською релігійною общиною, та на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Карапишівської сільської ради 30.01.2009р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, будівництво церкви здійснював Колгосп ім. Щорса та ЗАТ “КСП Карапиші” що підтверджується наявними у справі договорами з підрядними організаціями та трудовими колективами на виконання робіт по будівництву церкви.

Витрати Колгоспу ім. Щорса та ЗАТ “КСП Карапиші” відображені журналах обліку основних засобів за 1993 –1995 рік, оригінали яких були надані для огляду в судовому засіданні, а витяги приєднані до матеріалів справи.

Згідно журналів обліку основних засобів витрати Колгоспу ім. Щорса та ЗАТ “КСП Карапиші” на будівництво храму становили: до 1995 року 3 755 631 398,12 карбованців та 1 274 089 851 карбованці у 1995 році, всього: 5 029 721 249,12 карбованців

На підставі Постанови КМУ від 17 січня 1995 р. N 34 та згідно пп. 2.1. Поряду проведення індексації балансової вартості основних фондів підприємств, організацій та установ за станом на 1 квітня 1996 року затвердженого спільним наказом Мінстату, Мінекономіки, Мінфіну та ФДМУ № 148/64/103/563 від 23.05.96 р. вартість витрат понесених до 1995 року була проіндексована у 7,5 разів та зросла до 28 167 235 486 карбованців. Таким чином початкова балансова вартість храму склала суму проіндексованих витрат понесених до 1995 року та витрат понесених у 1995 році. За наслідками індексації початкова вартість будівлі церкви та прицерковної будівлі становила 29 441 324 851 карбованців.

Згідно Указу Президента України від 25.08.1996 № 762/96 “Про грошову реформу в Україні” початкова вартість Храму переведена в гривню і становить 294 413,24 гривень.

Зазначена сума відображена у в відомості основних засобів СТОВ “Карапиші” як початкова вартість Храму, що свідчить про те, що церква була побудована Колгоспом ім. Щорса та його правонаступником - ЗАТ “КСП Карапиші”.

Наданий відповідачем протокол парафіяльних зборів релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівської парафії № 060109 від 06-10. січня 2009 р. та додані заяви громадян за відсутності облікових документів господарських договорів, документів на оплату і придбання будівельних матеріалів не є достатнім доказом будівництва церкви релігійною громадою.

Крім того, протокол містить неправдиві відомості, зокрема щодо зазначення в ньому громадянки Передери Г.С., яка проживала в с. Карапиші до дня її смерті 25.08.1989 року, а отже не могла робити пожертви на будівництво церкви у 1993-1994 роках.

Будівництво церкви та допоміжних будівель було розпочате Колгоспом “ім. Щорса” с. Карапиші і завершене у 1995 році Закритим акціонерним товариством “Колективне сільськогосподарське підприємство “Карапиші”.

Позивачем доведено, що ЗАТ “КСП Карапиші” створене шляхом перетворення Колгоспу ім. Щорса, на підставі рішення зборів засновників від 15.01.1994 р. і набуло прав і обов’язків Колгоспу ім. Щорса у повному обсязі.

АТЗТ “Карапиші” було створене шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства Колективне сільськогосподарське підприємство “Карапиші” і набуло правонаступництво прав і обов’язків останного у повному обсязі.

АТЗТ “Карапиші” ліквідовано на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 15 січня 2000 року. 25.02.2000 року було зареєстроване СТОВ “Карапиші, як правонаступник ліквідованого Закритого акціонерного товариства “Карапиші”.

За змістом п.1. Статуту СТОВ “Карапиші” сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Карапиші” є підприємством-правонаступником ліквідованого, згідно з рішенням зборів засновників, від 15 січня 2000 р. протокол 1, суб’єкта підприємницької діяльності Акціонерного товариства закритого типу “Карапиші” зареєстрованого 18 лютого 1997 року державний реєстр № 311.

При розгляді питання 7 порядку денного загальних зборів акціонерів від 15.01.2000 року, були прийняті рішення: “Про необхідність поглиблення реформування АТ “Карапиші”, виходячи з концептуальних напрямків Указу, які формуються на базі приватної власності, зберігаючи при цьому цілісність виробничої інфраструктури АТ “Карапиші”; “Вважати новостворене сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю на базі ліквідованого АТ “Карапиші” правонаступником; “Провести перерахунки, виходячи з кількості акцій у кожного члена АТ “Карапиші”, в майновий пай та видати майновий сертифікат із зазначенням у грошовому виразі”.

Зазначені рішення відповідають приписам Указу Президента від 03.12.1999 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”.

Метою, як зазначено у п. "а" ст. 1 цього Указу, є створення на базі реформованих КСП приватних сільськогосподарських формувань, тому він одночасно передбачає, як збереження цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх КСП на основі оренди земельних і майнових паїв, так і забезпечення реалізації прав членів таких підприємств вільного виходу із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (приватні формування).

АТ “Карапиші” ліквідовано згідно з вимогами Указу спрямованого на реалізацію державної політики в аграрному секторі, зокрема забезпечення прав членів колишнього колгоспу “ім. Щорса” на отримання майнового паю, та ч.1. статті 4 Закону України “ Про цінні папери і фондову біржу”, згідно з якою право на участь у розподілі майна АТ виникає лише при його ліквідації.

Приймаючи до уваги підстави прийняття рішення зборів засновників АТ “Карапиші” від 15 січня 2000 р., суд дійшов висновку, що рішення про ліквідацію товариства і правонаступництво новоствореного підприємства прийняте з метою збереження цілісності майнового комплексу АТ “Карапиші”, забезпечення прав кредиторів та розподілу майна товариства між учасниками пропорційно кількості акцій, що належать кожному з учасників, та видачі майнових сертифікатів, які засвідчують право на майновий пай.

Імперативні приписи ст. 37 ЦК УРСР про правонаступництво спрямовані на забезпечення стабільності цивільного обороту, захисту прав засновників та кредиторів у разі реорганізації юридичної особи, і не містять заборони правонаступництва в інших випадках.

За змістом ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, внаслідок інших дій громадян і організацій.

Правонаступництво у разі ліквідації юридичної особи хоч і не встановлене законом, але не суперечить йому.

Згідно ч. 2 ст. 42 ЦК УРСР угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

У даному випадку зміст правонаступництва визначається рішенням загальних зборів акціонерів АТ “Карапиші” від 15.01.2000 р. про те щоб вважати новостворене сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю на базі ліквідованого АТ “Карапиші” правонаступником кредиторської та дебіторської заборгованості виробничого майнового комплексу, та п. 1. статуту СТОВ “Карапиші” затвердженого рішенням зборів засновників від 20.01.2000 р.

Відповідно до п.10 Роз’яснень Вищого арбітражного суду від 12.09.1996 № 02-5/334 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств, вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

Згідно з ч.1 ст. 10. ЗУ “Про підприємства в Україні” майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 N 87 Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Розподільчий баланс ЗАТ “Карапиші” станом на 30 березня 2000 року та баланс СТОВ “Карапиші” станом на 1 квітня 2000 року свідчать що все майно, кредиторська та дебіторська заборгованості ЗАТ “Карапиші” перейшли до СТОВ “Карапиші”. Так, підсумок балансу АТЗТ “Карапиші” на початок 2000 року, як і у СТОВ “Карапиші” становить одну й ту саму суму - 41056 тис. грн.. що означає безперервність господарської діяльності ЗАТ “Карапиші” його правонаступником СТОВ “Карапиші”.

Згідно ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Згідно п.1 ст. 4. Закону України “Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Баланси ЗАТ “Карапиші”, як правопопередника та СТОВ “Карапиші, як правонаступника у сукупності з передавальним актом від 25.02.2000 р є суттєвим доказом фактично здійснених організаційно-економічних перетвореннь в процесі яких СТОВ “Карапиші” набуло права та обов’язки від АТЗТ “Карапиші” у повному обсязі і є його правонаступником щодо прав і зобов’язань, у тому числі, прав власності або інших речових прав.

Згідно ч.2 ст. 20 Закону України “Про господарські товариства” з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства.

Так, згідно рішення загальних зборів акціонерів від 15.01.2000 р. повноваження по управлінню справами АТ “Карапиші” перейшло до ліквідаційної комісії, яка зверталась до Карапишівської сільскої ради з ініціативою про передачу об’єктів соцкультпобуту до комунальної власності. Карапишівська сільська рада листом від 20.01. 2000 р. відмовилсь приймати об’єкти соцкультпобуту, посилаючись на відсутність нормативно врегульованого порядку прийняття таких об’єктів та відсутність в бюджеті сільської ради коштів їх утримання

Згідно ст. 12. Закону України “Про господарські товариства” товариство є власником майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

СТОВ “Карапиші”, є добросовісним набувачем усього майна і майнових прав ЗАТ “Карапиші” оскільки набув все майно, права та зобов’язання внаслідок відмови Карапишівської сільської ради від прийняття об’єктів соцкультпобуту у комунальну власність.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача та релігійної громади, що позов СТОВ “Карапиші” не підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 256; 257 Цивільного кодексу України.

Згідно п.1. ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Відповідач відмовив Позивачу в розгляді питання про визнання права власності на будівлю церкви листом від 15.12.2008 р. № 02-43-606 тому, саме з цього дня починається перебіг позовної давності.

Посилання відповідача на рішення господарського суду Київської області від 30 червня 2009 року по справі № 4/126-09 в якому зазначено, що СТОВ “Карапиші” не набуло прав та обов’язків АТЗТ “Карапиші” у повному обсязі і не є його правонаступником суд не визнає належним доказом з тих підстав, що вказане рішення не набрало законної сили у зв’язку з його оскарженням. Згідно ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно довідки КП КОР “Білоцерківське МБТІ” право власності на будівлю Свято-Михайлівської церкви по вул. Мічуріна 4 с. Карапиші не зареєстровано.

У Відповідності зі ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень

Свідоцтво про право власності на будівлю церкви за Релігійною громадою не може бути прийняте судом як доказ права власності з підстав спростування факту реєстрації.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82, 85, Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Карапиші” (код ЄДРПОУ 08841, Київська обл.., Миронівський р-н, с. Карапиші, вул.. Незалежності, 29) право власності на будівлю церкви, що розташована за адресою: Київська область, Миронівський район, с. Карапиші, вул. Мічуріна 4.

3. Стягнути з Карапишівської сільської ради (08841, Київська обл.., Миронівський р-н, с. Карапиші, вул.. Незалежності, 23, код ЄДРПОУ 04362556) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карапиші»(08841, Київська обл.., Миронівський р-н, с. Карапиші, вул.. Незалежності, 29, код ЄДРПОУ 30830725) - 85 (вісімдесят п’ять) грн.. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя