Ухвала суду № 43946350, 30.04.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 166/425/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Лях В.І. Провадження № 22-ц/773/753/15 Категорія: 50 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів -Веремчук Л.М., Антонюк К.І.

при секретарі Черняк О.В.

з участю:

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та утримання дружини, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 01 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 01 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. щомісячно, починаючи з 24 березня 2015 року і до досягнення ним повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 400 (чотириста) грн. щомісячно, починаючи з 24 березня 2015 року і до досягнення їхнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьохрічного віку по ІНФОРМАЦІЯ_2.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині стягнення аліментів на утримання дружини, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові в зазначеній частині відмовити.

В ході апеляційного розгляду справи відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, кожен окремо, апеляційну скаргу із зазначених у ній мотивів підтримали, тоді як позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання по невідомим суду причинам не з'явились, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справу.

А тому колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за їх відсутності, що відповідає вимогам ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних мотивів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надає добровільно допомоги на утримання своєї малолітньої дитини, яка проживає разом з позивачем і перебуває на її утриманні. А тому, встановивши, що відповідач являється працездатною особою, однак не працює та не має постійного і систематичного доходу, врахувавши передбачені ст.ст. 84, 184 СК України обставини, суд визначив аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 450 грн. та 400 грн. на утримання дружини.

Зазначені висновки суду ґрунтуються на встановлених обставинах справи та узгоджуються із нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони, шлюб між якими розірвано, є батьками малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6-8).

Встановлено, що дитина проживає разом із матір'ю - позивачем у справі, яка не працює, єдиним джерелом засобів для існування якої є державна соціальна допомога на дитину, у зв'язку із перебуванням у відпустці до досягнення дитиною трьох років, тоді як відповідач проживає окремо, і являючись працездатною особою, ніде офіційно не працює.

Відповідно до ч. 2, 4, 5 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Тобто чинне законодавство надає дружині, з якою проживає дитина, право на її утримання від чоловіка.

Таким чином, незалежно від працевлаштування, наявності постійного заробітку чи розміру доходу чоловік зобов'язаний утримувати дружину, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 може надавати матеріальне утримання дружині до досягнення дитиною трьохрічного віку у визначеному судом розмірі.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача ОСОБА_1 про об'єктивну фінансову неспроможність сплачувати аліменти на утримання дружини, оскільки він є працездатним, а небажання офіційно працевлаштуватись не звільняє його від обов'язку по утриманню дружини. Та обставина, що він не працює, не передбачена законом як підстава для визначення аліментів у більшому чи меншому розмірі чи звільнення від їх сплати. До того ж відповідач є особою працездатного віку, однак доказів того, що він доклав усіх зусиль щодо пошуку роботи, усупереч вимогам ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не надав.

Таким чином, з огляду на те, що оскаржуване рішення суду в зазначеній частині відповідає нормам матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Рішення суду в частині розміру присуджених до стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини сторонами не оспорюється, тому на предмет законності та обґрунтованості колегією суддів не перевіряється.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 01 квітня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді