Ухвала суду № 43946338, 30.04.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/7154/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Восковська О.А. Провадження № 22-ц/773/611/15 Категорія: 27 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Антонюк К.І.,

суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Овсієнко А.А.,

при секретарі - Черняк О.В.,

з участю: представника позивача - Терещук Л.І.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2015 року позов в даній справі задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором від 20.07.2007 року в сумі 19 136,81 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в користь держави судовий збір в сумі 2 833,05 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу з підстав в ній наведених.

Представник позивача вважає скаргу безпідставною, просить її відхилити.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що 20.07.2007 року між АКБ "Форум" (правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №0172/07/22-Z, за умовами якого банком надано кредит в сумі 15 000 доларів США зі сплатою відсоткової ставки - 13% річних з кінцевим терміном повернення 17.07.2015 року (а.с. 4-7).

Згідно заяви на видачу готівки №8618 від 20.07.2007 року (а.с. 13), позичальник отримав кошти в сумі 15 000 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 20.07.2007 року укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язався солідарно відповідати за зобов'язаннями, що виникають з умов кредитного договору (а.с. 12).

Також 20.07.2007 року між АКБ "Форум" та ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_4, для забезпечення вимог за кредитним договором, укладено іпотечний договір, за яким передано банку в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 92 236 грн. (а.с.8-11).

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 20.07.2007 року станом на 11.11.2014 року заборгованість становила 12 327,04 доларів США, з яких: 7 330,91 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту, 1 341 доларів США - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, 3 526,73 доларів США прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 128,40 доларів США - поточна заборгованість за нарахованими процентами. Крім того, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 6 809,77 доларів США.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 20.07.2007 року, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитом та неустойки є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору, укладеному сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Солідарну відповідальність перед кредитором несуть і боржник, і поручитель, якщо інше не встановлено договором поруки відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до п.2.1. договору поруки від 20.07.2007 року поручитель зобовязується у разі невиконання боржником своїх зобовязань перед кредитором погасити заборгованість передбачену кредитним договором за першою вимогою кредитора протягом трьох днів з моменту отримання від кредитора відповідної письмової вимоги. Згідно п.2.3. вказаного договору поруки кредитор зобовязується письмово повідомити поручителя про невиконання боржником зобовязань за договором кредиту.

Також відповідно до п.2.3 договору позичальник зобов'язувався здійснювати повернення кредиту частинами щомісячно в сумі не менше 157 доларів США.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну або часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів.

Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором (п.3.2.2 договору).

У зв'язку з тим, що позичальник порушив умови договору та не здійснював проплату щомісячних платежів, тому відповідно до положень ч.2 ст.1050 ЦК України, п.3.2.2 договору позикодавець мав право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Розмір заборгованості який стягнутий судом першої інстанції підтверджений розрахунками заборгованості за кредитним договором від 20.07.2007 року, у яких відображені помісячно дата та сума до сплати коштів по поверненню кредиту, дата та сума нарахованих процентів (з розрахунку 13% річних), дата та розмір сплачених коштів позичальником.

Як вбачається з розрахунків, усього сума несплаченого кредиту становить 8 671,91 доларів США (сплачено 6 328,09 доларів США). Станом на 11.11.2014 року позичальник зобов'язаний був сплатити усього 9 986,07 доларів США процентів за користування кредитом. Сплачено 6 330,94 доларів США (а.с. 14, 66-67).

На підтвердження своїх доводів в апеляційній скарзі про те, що в розрахунку банку не відображені всі суми, які були сплачені ним по поверненню кредиту, відповідачем не надано жодних доказів.

Не підтверджені вказані в апеляційній скарзі обставини оглянутою в суді апеляційної інстанції кредитною справою.

Отже, розмір заборгованості за кредитним договором стягнутий з відповідача за рішенням суду є обґрунтованим.

Не підлягає до задоволення заява ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені), яка була подана відповідачем до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦПК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

З позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ "Банк Форум" звернувся 28.11.2014 року.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 14) пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 4 640,98 доларів США, та пеня по несплачених відсотках в розмірі 2 168,79 доларів США нарахована за кожен день прострочення з розрахунку по 0,2 процента відповідно до умов договору, з листопада 2013 року по листопад 2014 року, тобто в межах річного строку до моменту звернення позивача до суду з позовом, а тому доводи відповідача про стягнення неустойки поза межами річного строку є безпідставними.

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст.267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення у справі, тобто до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Не є підставою для скасування чи зміни судового рішення доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції стягнувши заборгованість в іноземній валюті не встановив наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ).

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких зокрема, ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті.

Отже, виходячи зі змісту вищезазначених законів та нормативних актів слід дійти висновку, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором, при наявності генеральної ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку і позивач просить стягнути суму заборгованості по кредиту у валюті.

З досліджених в суді апеляційної інстанції банківської ліцензії №62 від 03.12.2001 року, дозволу №62-3, додатку до дозволу №62-3 виданих відповідно 03.12.2001 року, 10.06.2005 року Національним банком України АКБ "Форум" банківської ліцензії від 06.10.2011 року, додатку до генеральної ліцензії від 06.10.2011 року вбачається, що банку надана генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій.

Таким чином, стягнення заборгованості за кредитом в іноземній валюті не суперечить закону.

Також судом першої інстанції встановлено, що вимога про дострокове виконання порушених зобов'язань за кредитним договором направлена відповідачам 10.11.2014 року рекомендованими листами. Ці обставини підтверджені вимогами за №11220/41, 11218/41 від 10.11.2014 року та списком поштових відправлень рекомендованих листів (а.с. 15-17).

Доводи апеляційної скарги щодо зміни уповноваженої особи Фонду під час судового розгляду справи не породжують будь-яких процесуальних наслідків вирішення спору, а є підставою для перевірки повноважень представника.

Довіреність від 22.01.2015 року на представництво інтересів ПАТ "Банк Форум" в суді підписане уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів Ларченко І.М.

Отже, з врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з відповідача ОСОБА_2 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: