Рішення № 43945857, 28.04.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/213/2015(м)

263/3532/13-ц

Категорія 34 Головуючий в 1 інстанції Ковтуненко В.О.

Доповідач Гаврилова Г.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Баркової Л.Л.,Сороки Г.П.

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої злочином за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» та ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» (далі ТОВ «ПБП «Азовінтекс») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів в солідарному порядку шкоди, завданої злочином. В обґрунтування вимог зазначили, що ОСОБА_2, зловживаючи довірою ОСОБА_1, який був керівником ТОВ «БМА-Донбасс», свідомо знаючи, що грошові кошти, перераховані від ТОВ «ПБП «Азовінтекс» на рахунок ТОВ «БМА-Донбасс» для придбання товару, використовуючи завідомо неправдиві документи, переконав перерахувати гроші в сумі 1279500 грн. на рахунки приватних підприємців, від яких в подальшому отримав зазначену грошову суму.

Вироком Приморського районного суду міста Маріуполя від 13.03.2012 року, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.190 ч.4, ст.209 ч.1, ст.289 ч.3, ст.27 ч.4 ст.366 ч.2 КК України. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.10.2012 року вирок суду змінено в частині вирішення цивільного позову, який залишено без розгляду.

Вироком Приморського районного суду міста Маріуполя від 24.12.2012 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.212 ч.2, ст.366 ч.2, ст.367 ч.2 КК України. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01.03.2013 року вирок суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.03.2014 року скасований вирок Приморського районного суду міста Маріуполя від 24.12.2012 року у відношенні ОСОБА_1 та ухвала Апеляційного суду Донецької області від 01.03.2013 року, а справа направлена на новий судовий розгляд.

Постановою Приморського районного суду міста Маріуполя від 12.05.2014 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.367 КК України (в редакції станом на 07.04.2011 року), за ч.2 ст.212 КК України та ч.1 ст.366 КК України (в редакції станом на 15.11.2011 року), закрита на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Позивач, посилаючись на положення ч.4 ст.61 ЦПК України, з урахуванням наявності судових рішень, якими встановлено, що внаслідок дій обох відповідачів підприємству спричинена шкода, просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку 1388375,52 гривень.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 грудня 2014 року позовні вимоги ТОВ «ПБП «Азовінтекс» частково задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ПБП «Азовінтекс» матеріальну шкоду в розмірі 1279500 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «ПБП «Азовінтекс», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що суд при прийнятті рішення повною мірою не дослідив наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують спричинення позивачу шкоди у розмірі 1388375,52 грн. та безпідставно відмовив у задоволені прозову відносно відповідача ОСОБА_1

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що не мав ніяких грошових відносин з позивачем, у справі фактично відсутні докази спричинення ним матеріальної шкоди позивачу . Суд мав врахувати , що ТОВ «ПБП «Азовінтекс» в рахунок заборгованості забрав вантажник, який належав ТОВ «БМА-Донбас», та сума матеріальної шкоди мала б зменшитись на вартість даного вантажника. Також судом не взята до уваги видаткова накладна з поставки полістирольних блоків, згідно якої ТОВ «БМА-Донбас» поставив позивачу дану продукцію та на суму якої також необхідно зменшувати суму заборгованості ТОВ «БМА-Донбас». Крім того, спір між ТОВ «ПБП «Азовінтекс» та ТОВ «БМА-Донбас» мав бути вирішений в порядку господарського судочинства, оскільки договірні відносини існували між юридичними особами , до яких він не належить.

Відповідач ОСОБА_1, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, призначений на 17.03.2015 року, 31.03.2015 року та 28.04.2015 року до суду не з'явився. 16.02.2015 року надіслав до Апеляційного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, та 26.02.2015 року - письмову заяву про слухання справи за його відсутність. (а.с. 203-204, 209, 213,235). Судова повістка про виклик до суду на 28.04.2015 року здійснювалась відповідно до вимог ст.74, ч.3 ст. 76 ЦПК України( а.с. 240) та відповідно до відповіді управління житлово-комунального господарства ЖКП «Жиломплекс» за № 485 від 27.04.2015 року повідомлено , що 07.04.2015 року працівниками даного підприємства було здійснено вихід за місцем реєстрації ОСОБА_1 та з'ясоване, що останній виїхав на інше місце проживання , а в його квартирі мешкають інші люди.( а.с. 241, 243) Згідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 не з'явився до суду без поважних причин, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які просили задовольнити їх апеляційну скаргу, рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі,відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, які просили задовольнити їх апеляційну скаргу, рішення суду скасувати та закрити провадження у справі,ознайомившись із письмовими запереченнями відповідача ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу позивача відносно нього відхилити та судове рішення в частині відмови у задоволені позову відносно нього- залишити без змін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

За вироком Приморського районного суду міста Маріуполя від 13.03.2012 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.190 ч.4, ст.209 ч.1, ст.289 ч.3, ст.27 ч.4 ст.366 ч.2 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, зловживаючи довірою ОСОБА_1, який був особою, що здійснює керівництво підприємством ТОВ «БМА-Донбасс», свідомо знаючи, що грошові кошти, перераховані на рахунок ТОВ «БМА-Донбасс» підприємством ТОВ «ПБП «Азовінтекс» для придбання чергової партії газобетонних блоків, діючи умисно, переконав ОСОБА_6,перерахувати грошові кошти в сумі 1279500 грн. на розрахункові рахунки приватних підприємців ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10Після чого ОСОБА_2, використовуючи завідомо неправдиві документи: виконаних робіт про проведення маркетингових послуг, акти про проведення вантажно-розвантажувальних робіт, маючи намір на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, отримав готівкою від приватного підприємця ОСОБА_7 грошову суму у розмірі 1279500 гривень, що належали ТОВ «ПБП «Азовінтекс», і розпорядився ними на власний розсуд. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_2 підприємству ТОВ «ПБП «Азовінтекс» заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1279500,00 гривень.

Крім того, ОСОБА_2 в жовтні 2008 року, після того, як на рахунки приватних підприємців ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 були перераховані грошові кошти у розмірі 1 279 500 гривень шляхом підбурення переконав вказаних підприємців надати йому акти виконаних робіт, завідомо знаючи, що роботи, вказані в актах не виконувались, привіз акти виконаних робіт та переконав директора ТОВ «БМА-Донбасс» ОСОБА_1 підписати дані акти та завірити їх печаткою підприємства.

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підприємству ТОВ «ПБП «Азовінтекс» заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1 279 500,00 гривень.

В задоволенні позовних вимог ТОВ «ПБП «Азовінтекс» було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.10.2012 року вирок суду щодо ОСОБА_2 змінено в частині вирішення цивільного позову та залишено позов без розгляду, оскільки судом першої інстанції позов не розглядався.

Постановою Приморського районного суду міста Маріуполя від 12.05.2014 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.367 КК України (в редакції станом на 07.04.2011 року), за ч.2 ст.212 КК України та ч.1 ст.366 КК України (в редакції станом на 15.11.2011 року), закрита на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. В апеляційному порядку постанова не була оскаржена.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відносно відповідача ОСОБА_2 набув чинності вирок , в якому встановлені обставини умисного заподіяння ОСОБА_2 матеріальної шкоди позивачу у розмірі 1 279 500 гривень. У свою чергу , відносно відповідача ОСОБА_1 позов не доведений, оскільки постанова суду про закриття кримінального провадження відносно нього не містить інформації щодо його неправомірних спільних дій або бездіяльності з іншими особами , внаслідок яких було заподіяно шкоду ТОВ «ПБП «Азовінтекс».

З такими висновками не можна погодитись у повному обсязі.

Згідно із положеннями статі 1166 ЦК України майнова шкода,завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,

Відповідно до вимог ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Встановивши, що відносно ОСОБА_2 набрав законної сили вирок суду , яким він засуджений за корисливий злочин та встановлена його вина в заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, а саме- грошовою сумою у розмірі 1279500 гривень, що належали ТОВ «ПБП «Азовінтекс», якими він розпорядився на власний розсуд, суд обґрунтовано прийшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування шкоди позивачу відповідачем ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 відносно того, що справа має розглядатись у господарському суді, оскільки він не є юридичною особою та не перебував у договірних відносинах з позивачем, не спростовує висновків суд, оскільки згідно із положеннями статі 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода,завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже,правовою основою відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди є норми цивільного права, які встановлюють позадоговірну (деліктну) відповідальність за заподіяння шкоди протиправною поведінкою особи (статті 22, 1166 ЦК України) та позов до ОСОБА_2, як особи, вина якої в заподіянні матеріальної шкоди ТОВ «ПБП «Азовінтекс» встановлена вироком суду, має розглядатись саме у порядку цивільного провадження.

Переглядаючи судове рішення в частині відмови у задоволені позову відносно відповідача ОСОБА_1 судова колегія виходить з наступного.

Згідно із роз'ясненнями , викладеними у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Судом встановлено, що постановою Приморського районного суду міста Маріуполя від 12.05.2014 року ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України (в редакції станом на 07.04.2011 року), за ч.2 ст.212 КК України та ч.1 ст.366 КК України (в редакції станом на 15.11.2011 року) та кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 була закрита на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. В апеляційному порядку постанова не була оскаржена.

Оскільки матеріали справи не містять вироку суду відносно ОСОБА_1 постанова суду від 12.05.2014 року за ч. 4 ст. 61 ЦПК України не є преюдиційною, а є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно даної постанови ОСОБА_1 звинувачувався у тому, що будучи директором ТОВ «БМА-Донбасс» уклав договір № 522-2008-247 від 12.06.2008 року з ТОВ «ПБП «Азовінтекс» на поставку газобетонних блоків на загальну суму 5 2154 000 гривень та 24.07.2008 року ТОВ «ПБП «Азовінтекс» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «БМА-Донбасс» грошові кошти у розмірі 1 286 250 гривень. ОСОБА_1, проявив злочинну халатність , підписав та завірив печаткою ТОВ «БМА-Донбасс» договори на надання маркетингових послуг та акти на виконання даних робіт. В подальшому особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, на підставі даних договорів та актів виконаних робіт, заволоділо грошовими коштами у розмірі 1 279 500 гривень. Внаслідок халатних дій ОСОБА_1 підприємству ТОВ «ПБП «Азовінтекс» спричинена матеріальна шкода у розмірі 1 279 500 гривень Крім того, ОСОБА_1 звинувачувався у службовому підлогу.

Суд дійшов висновку, що подія злочину мала місце, внаслідок умисних дій ОСОБА_1 була спричинена суттєва шкода юридичної особи , що потягло тяжкі наслідки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнав у повному обсязі.

Крім того, вина ОСОБА_1 у заподіяні матеріальної шкоди ТОВ «ПБП «Азовінтекс» підтверджена висновками суду, викладеними у вироку Приморського районного суду міста Маріуполя від 13.03.2012 року відносно ОСОБА_2, де суд встановив , що внаслідок дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підприємству ТОВ «ПБП «Азовінтекс» заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1 279 500,00 гривень.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР, від 31.03.1989, № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об'єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій.

При вчиненні злочину кількома особами вони несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду по епізодах злочину, в яких встановлено їх спільну участь. Разом з тим є неприпустимим покладення солідарної відповідальності на осіб, яких хоча й притягнуто до кримінальної відповідальності в одній справі, але за самостійні злочини, не пов'язані спільним наміром, а так само на осіб, коли одних з них засуджено за корисливі злочини, наприклад, за розкрадання, а других - за халатність, незважаючи на те, що дії останніх об'єктивно сприяли першим у вчиненні злочину.

Отже, оскільки судом не було встановлення факту діяння ОСОБА_2 та ОСОБА_1, об'єднаного спільним злочинним наміром на заволодіння 1 279 500,00 гривень, належних ТОВ «ПБП «Азовінтекс», підстав для покладення солідарної відповідальності на відповідачів у суду не було.

Разом з цим, враховуючи наявність доказів неправомірних дій відповідача ОСОБА_1,які сприяли завданню матеріальної шкоди ТОВ «ПБП «Азовінтекс» у розмірі 1 279 500,00 гривень, судова колегія, з урахуванням вимог ст. 1166 ЦК України та загальних засад цивільного законодавства - справедливості та розумності, приходить до висновку про покладення на відповідачів часткової матеріальної відповідальності : на ОСОБА_2 - 70% від 1 279 500,00 гривень, що становить 895650 гривень та на ОСОБА_1 - 30% від 1 279 500,00 гривень, що становить 383850 гривень, та які підлягають до стягнення на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «ПБП «Азовінтекс» про те, що розмір відшкодування становить 1 388 375,52 гривень нічим не підтверджується та даний розмір матеріальної шкоди не доводився ані в суді першої інстанції ні в Апеляційному суді.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд при визначенні розміру матеріальної шкоди мав зменшити його на розмір вантажника, який належав ТОВ «БМА-Донбас», та знаходиться у позивача, не є обґрунтованими.

Так, в рамках кримінальної справи слідчим постановою від 24.04.2009 року був накладений арешт на дизельний вантажник , належний ТОВ «БМА-Донбас» . ( а.с. 229)Згідно постанови слідчого від 30.04.20098 року даний вантажник був залучений до справи у якості речових доказів( а.с. 227) та відповідно до розписки від 30.04.2009 року був переданий на відповідальне зберігання ТОВ «ПБП «Азовінтекс».

При вирішенні кримінальної справи доля даного речового доказу не була вирішена.

Отже,підстав для врахування вартості даного вантажника в рамках цивільної справи, та який належить юридичній особі ТОВ «БМА-Донбас», яка не є стороною у справі, у суду не має.

Доводи апеляції ОСОБА_2 про те, що судом не взята до уваги видаткова накладна з поставки полістирольних блоків, на суму якої також необхідно зменшувати суму заборгованості, також не слушні.

Матеріали справи містять накладну № 08/1 від 27.08.2008 року на поставку полістирольних блоків на загальну суму 3180 гривень від постачальника ТОВ «БМА-Донбас» отримувачу ТОВ «ПБП «Азовінтекс».( а.с. 162)

Разом з цим, згідно претензії за № 522/149-00, товариством «ПБП «Азовінтекс» грошові кошти у розмірі 3180 гривень за дані блоки були перераховані ТОВ «БМА-Донбас» згідно платіжного доручення № 5240 29.08.2008 року. ( а.с.162).

Крім того, предметом спору є завдання матеріальної шкоди у розмірі 1 279 500,00 гривень, які були перераховані ТОВ «ПБП «Азовінтекс» ТОВ «БМА-Донбас» на виконання договору № 522-2008-247 від 12.06.2008 року на поставку газобетонних блоків.

Договірні зобов'язання між ТОВ «ПБП «Азовінтекс» ТОВ «БМА-Донбас» на поставку полістирольних блоків не є предметом даного спору.

За таких обставин,апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення на користь позивача з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 895650 гривень, а з ОСОБА_1 - матеріальної шкоди в розмірі 383850 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог, у дохід держави підлягає до стягнення судовий збір з ОСОБА_2 2557 гривень 80 копійок.( 70% від суми 3654 гривень) та з ОСОБА_1 - 1096 гривень 20 копійок( 30% від 3654 гривень).

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2014 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» матеріальну шкоду в розмірі 895650 ( вісімсот дев'яносто п'ять тисяч шістсот п'ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» матеріальну шкоду в розмірі 383850 ( триста вісімдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 2557 гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 1096 гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді