Ухвала суду № 43941588, 28.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2015 р. м. Київ К/800/11053/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Українська Т. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на постанову та ухвалуОдеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 рокуу справі№ 2а/1570/5304/2011за позовомКомунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року у справі № 2а/1570/5304/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 9, 11, 71, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки КП «Теплопостачання міста Одеси» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року складено акт перевірки № 244/16-3/34674102/34 від 08.06.2011 року, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема: п. 5.1, пп. пп. 5.2.1, 5.2.10 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3, абз. 1 пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз.3 розділу 3 «Порядку складання декларації з податку на прибуток», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 340 9140,00 грн., абз. «е» пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану на загальну суму 24 037 182,00 грн., п. 4 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення з цього збору», п. п. 6.1, 6.2, 6.3 ст. 6 Інструкції «Про порядок нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища» № 162/379 від 19.07.1999 року, у зв'язку з чим занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища на суму 43 081,95 грн.

На підставі акта перевірки 22.06.2011 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000451630 від, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 3 409 140,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 556 855,00 грн.;

- № 0000461630, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 24 037 182,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 18 027 886,50 грн.;

- № 0000471630, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього середовища за основним платежем на суму 43 081,95 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 32 311,47 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не спростовано висновки акта перевірки, які стали підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина ухвали апеляційного суду повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податок на додану вартість стали, зокрема, висновки про те, що первинні документи по операціям з ПП «Автобаза-Сервіс», ТОВ «Вояжавтотранс», ТОВ «АФ Міжнародна аудиторська група - Юг», ТОВ «ВАККО», ПП «Сігма-Сервіс», ТОВ «АУДИТ», ТОВ «Юридичний Дім» - не надані підприємством до податкового органу.

Судами першої та апеляційної інстанцій вказано, що зазначені документи не надано через їх відсутність, а саме: через їх вилучення за протоколами виїмки у зв'язку із розслідуванням кримінальних справ.

Погоджуючись з доводами податкового органу щодо відсутності підстав для формування витрат та податкового кредиту по господарських операціях з вказаними контрагентами, суди першої та апеляційної інстанцій посилаються на те, що наявні докази не підтверджують фактичне виконання робіт (послуг), відсутність первинних документів у зв'язку із їх вилученням та неможливість з протоколів виїмок встановити наявність документів.

Крім того, суди вказали, що позивач не скористався своїм правом на зняття відповідних копій та ним не вчинено жодних дій, спрямованих на відновлення вилученої документації шляхом звернення до відповідних контрагентів.

Колегія суддів вважає такі доводи судів помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки) у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Проте, відповідачем всупереч зазначених вище норм податкового законодавства терміни перевірки позивача не перенесено до отримання вилучених правоохоронними органами документів та прийнято податкові повідомлення-рішення без дослідження первинних документів.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, з урахуванням положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо незабезпечення позивачем первинної документації щодо виконання спірних операцій є неправомірними.

В оскарженій ухвалі апеляційний суд зазначив про те, що з відповіді на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року, якою зобов'язано начальника Управління боротьби з організованою злочинністю УМВС України в Одеській області надати до суду усю вилучену господарську документацію по операціям з контрагентами, які є предметом розгляду даної справи, вбачається, що документи знаходяться у різних правоохоронних органах та зібрати їх разом не вбачається за можливе через відсутність інформації про місцезнаходження усієї документації. Така відповідь не позбавляє можливості надіслати аналогічні запити іншим особам, що здійснювали виїмку.

Відмовляючи в позові про оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000471630 від 22.06.2011 року в частині визначення штрафних санкцій на суму 32 311,47 грн., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що актом попередньої перевірки (за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року) позивачу вже визначено податкові зобов'язання, зокрема, по податку на прибуток, податку на додану вартість та іншим податкам і зборам, а тому податковим органом правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 75%, а тому оскаржуване рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання протягом 1095 днів втретє та більше, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Стверджуючи про наявність підстав для застосування штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, суди першої та апеляційної інстанцій значили про акт перевірки, проте залишили поза увагою положення ст. 58 Податкового кодексу України та не дослідили питання прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі вказаного акта та їх узгодженості.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, надати оцінку доводам сторін та доказам, що їх підтверджують, з врахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів (статті 70) та обов'язку доказування (стаття 71), і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року у справі № 2а/1570/5304/2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак