Ухвала суду № 43941523, 09.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/9991/65779/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 по справі № 2а-517/10/0770

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Закарпатвтормет"

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2010 року Товариством до суду заявлений позов про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.02.2010 №0000292341/0342/23-1/13598192/3634, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 1 639 796,00 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями на суму 1 698 818,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 1 637 810,00 грн. основного платежу та в сумі 1 697 825,00 грн. за штрафними (фінансовими ) санкціями.

Не погодившись із судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким Товариству у задоволенні позову відмовити.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2010, за підсумками якої складено акт від 09.02.2011 № 203/23-1/13598192.

У ході зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 639 796,00 грн.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовано тим, що у контрагента (ПП "Евро-ДГ"), за наслідками господарський взаємовідносин з яким позивачем було сформовано валові витрати, відсутні необхідні умови для здійснення діяльності з оптової торгівлі відходами та металобрухтом (трудові ресурси, основні фонди та обладнання), крім того, до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування брухту чорних металів та іншої продукції. Вищезазначене, на думку контролюючого органу, свідчить що фактично господарські операції між позивачем та його контрагентом не спричинили настання реальних правових наслідків, а укладені угоди є нікчемними.

Також контролюючий орган дійшов висновку, що кошти, які позивачем були сплачені за додатковими угодами до договорів оренди обладнання, укладених з ЗАТ "Укрвторчермет", є фактично компенсацією вартості робіт по ремонту орендованого обладнання, а отже вказані витрати не відносяться до валових витрат, натомість збільшують балансову вартість відповідних груп та підлягають амортизації.

За висновками акту перевірки Державна податкова інспекція дійшла висновку і про безпідставність віднесення до складу валових витрат відсотків за овердрафтами, наданих позивачу АКТ "Форум", оскільки маючи заборгованість перед АКТ "Форум" за користування овердрафтом, Товариство надало безпроцентну фінансову допомогу ТОВ "Євро фінанси ЛТД", що безпосередньо не пов'язано з веденням господарської діяльності позивача, а тому згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" такі витрати не відносяться до складу валових витрат.

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію державного податкового органу про недостовірність даних податкового обліку платника податків. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, встановлено реальне виконання договору поставки металобрухту, укладеного з ПП "Евро-ДГ" та подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності (реалізація іншим суб'єктам господарювання), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених первинних документів (договір, додаткові угоди, видаткові накладні, акти прийому - передачі, приймально - здавальні актирахунки-фактури, платіжні документи).

Доводи відповідача про нікчемність вказаної угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки відсутність, на думку контролюючого органу, необхідних умов для здійснення діяльності у контрагента позивача, не має своїм наслідком нікчемність укладених ним правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаного суб'єкта господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування. Тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Крім того, платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни.

Також колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на відсутність транспортних документів, зокрема товарно-транспортних накладних, як на підставу безтоварності проведених господарських операцій є безпідставним оскільки, по-перше, транспортування згідно договору здійснювалось не позивачем, а контрагентом - постачальником, а по-друге, товарно-транспортні накладні є доказом лише факту перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та відповідно, набуття права власності на нього підтверджується наявними в матеріалах справи належно оформленими видатковими накладними.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що кошти, які позивачем були сплачені за додатковими угодами до договорів оренди обладнання, укладених з ЗАТ "Укрвторчермет", є фактично компенсацією вартості робіт по ремонту орендованого обладнання, а отже не відносяться до валових витрат, суди попередніх інстанцій встановили, що всі платежі, на виконання зазначених угод, здійснювалися позивачем виключно як орендна плата за користування орендованим майном, що підтверджується змістом вказаних угод, в яких визначено предмет, права, обов'язки сторін та інші істотні умови договору оренди та якими не передбачено здійснення орендарем таких платежів, як компенсація вартості робіт по ремонту орендованого обладнання, а тому колегія суддів погоджується з висновком про правомірність віднесення позивачем, у відповідності до пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", коштів сплачених за оренду в сумі 665 367,52 грн. на валові витрати.

Щодо висновків Державної податкової інспекції про неправомірність віднесення Товариством до складу валових витрат відсотків за овердрафтами, що були надані АКБ "Форум", оскільки позивач маючи заборгованість за користування овердрафтами, надав безпроцентну фінансову допомогу ТОВ "Євро фінанси ЛТД", суди попередніх інстанцій цілком правомірно дійшли висновку про безпідставність таких висновків виходячи з того, що договір овердрафту та договір поворотної фінансової допомоги є окремими, не пов'язаними між собою правочинами, а відповідачем, всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано належних та допустимих доказів, що кошти, отримані позивачем за договорами овердрафту використовувались на потреби, не пов'язані з господарською діяльністю, в тому числі і на надання поворотної фінансової допомоги третім особам. Натомість судами було встановлено та вбачається з наявних в матеріалах копій платіжних документів, що кошти отриманіза договорами овердрафту, позивач використовував виключно на потреби, безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а тому виходячи з приписів пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", Товариством цілком правомірно віднесено суму сплачених (нарахованих) відсотків за договорами овердрафту до складу валових витрат.

Враховуючи вищезазначене висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, спростовуються належними та допустимими доказами, яким суди надали належний правовий аналіз у їх сукупності, а відтак суд касаційної інстанції приходить до висновку про правомірність скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 1 637 810,00 грн. основного платежу та в сумі 1 697 825,00 грн. за штрафними (фінансовими ) санкціями.

Отже, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області відхилити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 по справі № 2а-517/10/0770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко