Ухвала суду № 43941471, 06.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2015р. м. Київ К/9991/9188/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012

у справі № 2а-5783/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастербуд»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 11.01.2011 № 0000024230.

СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю. Вважає, що суди порушили норми матеріального і процесуального права. Вимоги касаційної скарги обґрунтовує обставинами, з яких податковий орган виходив при складанні оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 11.01.2011 № 0000024230 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 394766,00 грн. основного платежу та в сумі 98691,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, викладені в акті від 28.12.2010 № 678/42-30/32155089, про порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з висновками перевірки порушення цих норми закону полягало в тому, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту за травень 2009 року сплаченого податку на додану вартість в сумі 326035,40 грн. у зв'язку з придбанням послуг (загально-будівельні роботи згідно з договором від 09.01.2009 № 01/1/сп/09 на об'єкті: «Офісний комплекс по вул. Набережно-Хрещатицькій, 1-а у Подільському районі м.Києва») у ТОВ «С.Дж.Р.Груп», - за травень 2010 року сплаченого податку на додану вартість в сумі 68730,90 грн. у зв'язку з придбанням послуг (влаштування системи теплохолодопостачання, кондиціювання та вентиляції) у ТОВ «Сантех-Ніка ЛТД», оскільки до перевірки надано копії податкових накладних, а не оригінали. Крім того, відповідач посилався на свідчення засновника та керівника ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_2, отримані в ході досудового слідства в кримінальній справі, порушеній за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, згідно з якими директор не має сосунку до ведення господарської діяльності, документів не підписував.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Порушення продавцем послуг вимог законодавства, зокрема правил створення підприємства та ведення господарської діяльності, не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Платник податків (покупець) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та - як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати за вчинені ними порушення.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним продавцем з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню продавця від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх та допустимих доказах. Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, що стосується осіб, причетних до створення підприємства (постачальника), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину і допущення суб'єктом господарювання (покупцем) чи відсутності з боку останнього певного порушення вимог податкового законодавства.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання послуг, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судами достовірно встановлено, що у позивача наявні всі первинні документи, які відповідають дійсності, податковий кредит сформовано позивачем на підставі податкових накладних.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами норм матеріального та процесуального права, надану судом правову оцінку встановленим обставинам, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун