Ухвала суду № 43941426, 06.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2015р. м. Київ К/9991/262/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011

у справі № 2а-1670/7808/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КвантСтройПроект»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним висновку акту перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 20.04.2011 № 0000202301/50. Провадження у справі в частині вимог про визнання нечинним висновку акта позапланової невиїзної перевірки закрито. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

Кременчуцька ОДПІ Полтавської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 20.04.2011 № 0000202301/50 бюджетного відшкодування в сумі 107434 грн. слугували висновки документальної невиїзної перевірки за січень 2008 року, викладені в акті від 31.03.2011 № 1823/23-309/34056098, про порушення вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному формуванні податкового кредиту за операціями з придбання у грудні 2007 року цементу в ТОВ «ШВС».

При цьому відповідач, посилаючись на дані бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», виходив з того, що контрагентом позивача податкова звітність з вересня 2009 року не подавалась, а свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 27.10.2010. З цих підстав відповідач ставить під сумнів реальне здійснення господарських операцій.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства щодо декларування та сплати зобов'язань не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Зменшення податкового кредиту покупця у зв'язку з такими порушеннями, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит не підтвердженим, вказаним законом не передбачено.

У разі якщо контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (послуг) в межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм закону, яке б позбавляло його права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт реального вчинення господарських операцій підтверджено первинними документами (договором, видатковими та податковими накладними), які оцінені судами як такі, що підтверджують господарські операції. Придбаний товар в подальшому експортовано, що підтверджено рахунками-інвойсами, залізничними накладними з відмітками митного органу, меморіальними ордером.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про правомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів в ТОВ «ШВС» та протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Суди правильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин. Діючи у межах перегляду судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 КАС України, підстав для задоволення касаційної скарги суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун