Ухвала суду № 43941298, 30.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року м. Київ К/9991/70855/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі №2а-5594/11/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліекспо"

до 1. Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби,

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від 20.06.2011 № 0001760700 в частині зменшення бюджетного відшкодування із ПДВ за жовтень 2010 року на 2956,63 грн. Стягнуто із Державного бюджету на користь ТОВ "Поліекспо" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у сумі 2956,63 грн., за листопад 2010 року у сумі 859372,82 грн., за грудень 2010 року сумі 738062,86 грн., за травень 2011 року у сумі 1310338,00 грн. Стягнуто із Державного бюджету на користь ТОВ "Поліекспо" пеню у сумі 260324,19 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету за жовтень, листопад, грудень 2010 року, за результатами якої складено акт №1404/07-0/19236745 від 29.04.2011.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001760700 від 20.06.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 2956,63грн, за листопад 2010 року на суму 22683,00 грн. та за грудень 2010 року на 86246,14 грн.

Відповідач свої висновки про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2010 року мотивував тим, що фінансово-господарські операції позивача з його контрагентом - ПП «ТАС Агротранс» не носили реального характеру, а тому укладені між ними угоди є нікчемними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2010 року позивач здійснював господарські операції з придбанням товарів з контрагентом ПП «ТАС Агротранс», який задокументував поставку товарів на загальну суму 17 739,78 грн. у т.ч. ПДВ 2 956,63 грн. За рахунок здійснення вказаних операцій ТОВ «Поліекспо» сформувало податковий кредит, в підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем надані первинні документи про здійснення господарських операцій, що спростовує твердження податкового органу про нікчемність вищезазначених правочинів .

Також, проведення позивачем збиткових господарських операцій у спірних правовідносинах актом перевірки не встановлено.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Нормами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З аналізу положень ст. 200 Податкового кодексу України, які регулюють порядок бюджетного відшкодування та строки проведення розрахунків, вбачається, що для здійснення процедур з бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в установі банку передбачено максимальний термін у кількості 70 днів у разі повної відповідності заявленої суми відшкодування даним податкового органу.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 09.12.2011 відповідач на звернення позивача підтвердив залишки підтверджених та не відшкодованих сум ПДВ у розмір 2907772,86 грн.

Судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення підтверджених відповідачем-1 сум бюджетного відшкодування на користь позивача, а саме: за жовтень 2010 року - 2956,63 грн., за листопад 2010 року - 859372,86 грн., за грудень 2010 року - 738062,86 грн., за травень 2011 року -1310338 грн., та з розрахунками пені за невиплату бюджетного відшкодування за листопад 2010 року, грудень 2010 року, травень 2011 року, які складають відповідно слідуючи суми - 96562,30 грн.,77 290,35 грн., 86471,54 грн., на загальну суму 260324,19 грн.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для нарахування пені за порушення строків бюджетного відшкодування із ПДВ за жовтень 2010 року, оскільки, суму зазначеного бюджетного відшкодування було зменшено податковим повідомленням-рішенням №0001760700 від 20.06.2011.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування за грудень 2010 року в сумі 86246,14 грн. за операціями з ПП «Альтекс-Юг» судові рішення не оскаржені.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун