Ухвала суду № 43941215, 30.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2015р. м. Київ К/9991/96413/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011

у справі № 2а-871/11/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько - Азербайджанського підприємства «Укр-Аз-Ойл»

до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області

про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 167037,19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області від 17.02.2011 № 0000032301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 165812,81 грн.

ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2011 № 0000032301 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 148105 грн. основного платежу та 37026,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, викладені в акті від 04.02.2011 № 38/23/33164089, про порушення п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (далі - Закону), що полягало в неправомірному включенні до складу валових витрат витрат за операціями з придбання:

- у ОСОБА_2 за договором від 01.07.2010 № 7/2010-1 інформаційно-консультаційних послуг;

- у компанії Golden Baty (Emirates Abu Dhai United Arab) за договором від 12.08.2010 № 2010/8 гудрону;

- у ТОВ «Легіон» за договором від 01.04.2010 газових труб металевих діаметром 133х66 мм;

- у ПП «Сігма-Сервіс» за договором від 01.06.2010 № 06/01 юридичних послуг.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 165812,81 грн.

Відсутність у позивача права на включення до складу валових витрат витрат за операціями з ОСОБА_2 та з Golden Baty відповідач пов'язує отриманням позивачем збитків в результаті таких операцій, посилаючись в обґрунтування обов'язку відображати в бухгалтерській звітності витрати лише у разі впевненості в отриманні економічних вигод у майбутньому на п. 8 розділу «Визнання та класифікація доходу» П(С)БО 15 (Дохід).

Відсутність у позивача права на включення до складу валових витрат витрат за операціями з ТОВ «Легіон» та ПП «Сігма-Сервіс» податковий орган пов'язує з тим, що реальне здійснення таких операцій та використання придбаних товарів у господарській діяльності не підтверджено.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Порядок та підстави формування валових витрат на час виникнення спірних відносин, обмеження щодо включення витрат до складу валових витрат визначалися ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закону № 334/94-ВР).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Закон № 334/94-ВР не передбачає такої умови для віднесення витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), до складу валових витрат, як обов'язкове зростання власного капіталу, на чому наполягає відповідач.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту п.п. 1.32 Закону № 334/94-ВР вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доход від конкретної операції.

Зазначена позиція суду касаційної інстанції узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 28.02.2011 у справі за позовом дочірнього підприємства «Пілснер Україна» до Сквирської МДПІ Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, понесені позивачем витрати з придбання у ОСОБА_2 інформаційно-консультаційних послуг пов'язані з необхідністю отримання інформації щодо компанії Golden Baty. При цьому судами встановлено, що за результатами надання таких послуг позивачем укладено з компанією Golden Baty контракт від 12.08.2010 № 2010/8 щодо поставки гудрону. Незважаючи на те, що виконання зобов'язань за вказаним контрактом не відбулося, договірні відносини не розірвані.

Таким чином, оскільки підприємство мало на меті отримання доходу від придбання послуг та товарів і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, а не з метою штучного завищення валових витрат задля заниження об'єкту оподаткування, підстави позбавляти це підприємство права на сформовані у відповідності до вимог ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати відсутні.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товарів (послуг), що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Закону при формуванні валових витрат, останній не може бути позбавлений такого права.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з ТОВ «Легіон» та ПП «Сігма-Сервіс» щодо придбання газових труб стальних та юридичних послуг відповідно, в результаті чого достовірно встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Висновки податкового органу про непов'язаність операцій з придбання труб у ТОВ «Легіон» з господарською діяльністю позивача обґрунтовані тим, що укладені з позивачем угоди з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо виконання робіт контролю якості зварювання трубопроводів, металоконструкцій, технологічного обладнання фізичними методами, виконання земельних робіт та поставки газових засувок, не вказують на те, що такі роботи виконуватимуться з придбаними трубами.

Разом з тим податковим органом в судах попередніх інстанцій не доведено обставин щодо непов'язаності операцій з господарською діяльністю позивача.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин. Діючи в межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун