Ухвала суду № 43941187, 30.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року м. Київ К/9991/56836/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012

у справі №2а-13658/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотум -1"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова №0000131550, №0000141550, №0000151550 від 28.07.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з липень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року, за результатами якої складено акт №2919/15-510/32674289 від 14.07.2011.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ВОТУМ-1" з постачальником товарів ТОВ "Профінтербудсервіс" за період липень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року; п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення правовідносин) в результаті чого донараховано податок на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 всього на суму 59923 грн.; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період липень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року у сумі 44910 грн., та зменшено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, зарахованого до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.22.2) на суму 3029 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000131550 від 28.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 56137,50 грн. в т.ч. на 44910,00 грн. - за основним платежем та 11227,50 грн. - за штрафними(фінансовими) санкціями; №0000141550 від 28.07.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3029,00грн. за декларацією за грудень 2010 року №9006164308 від 18.01.2012; №0000151550 від 28.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 74903,75грн., в т.ч. на 59923,00 грн. - за основним платежем та 14980,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Правила обчислення і сплати податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а віднесення витрат платника податку до валових ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( в редакціях, що існували на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "ВОТУМ-1" (покупець) та ТОВ "Профінтербудсервіс" (продавець) був укладений договір поставки №0701 від 01.07.2010, який діє до 30.06.2011.

Укладені господарські зобов'язання за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, їх виконання підтверджується податковими та видатковим накладними, іншою первинною документацією в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На момент укладання та строку дії вищезазначеного договору ТОВ "Профінтербудсервіс" було платником податку на додану вартість.

Відповідач, заперечуючи право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з вищезазначеним контрагентом, обґрунтовував свої доводи нікчемністю укладених позивачем з зазначеним контрагентом договорів.

Однак, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність спірних договорів, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість, наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

У діях ТОВ "ВОТУМ-1" при укладанні з ТОВ "Профінтербудсервіс" договору поставки №0701 від 01.07.2010 була наявна господарська мета, а саме, полістирол, придбаний у ТОВ "Профінтербудсервіс", був використаний як давальницька сировина для виготовлення полістирольного листа, та надав до суду копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківських виписок, договору надання транспортних послуг №01-01/10 від 01.01.2010, заявок на транспортні послуги та актів здачі-приймання виконаних робіт.

На підтвердження наявності у позивача приміщення для зберігання отриманого від ТОВ "Профінтербудсервіс" товару представником позивача надано копії укладеного 30.04.2004 між ТОВ фірмою "Картрайт"(продавець) та ТОВ "ВОТУМ-1" (покупець) договору купівлі-продажу нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Кузнечна, 15; акта від 30.04.2004 приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 30.04.2004 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 у справі №2а-2977/11/2070 за позовом ТОВ "Профінтербудсервіс" до ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова про визнання протиправними дій, яка постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012, яка залишена без змін в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова стосовно проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Профінтербудсервіс", про результати якої складено акт №401/23-35275749 від 09.03.2011, зазначено, що враховуючи той факт, що проведення документальної невиїзної перевірки відбулося без відповідного наказу керівника податкового органу та цей наказ не був вручений позивачу, чим порушено вимоги статті 79 ПК України, а тому дії по проведенню перевірки визнано протиправними.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун