Ухвала суду № 43940930, 30.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2015р. м. Київ К/800/1594/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"

на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року

у справі № 814/3217/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"

до Миколаївської митниці Міндоходів України

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці Міндоходів, яким просило визнати протиправним та скасувати рішення № 504000003/2014/000047/1 від 03 вересня 2014 року, визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2014/00012 від 03 вересня 2014 року.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі № 814/3217/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, позовну заяву залишено без руху.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що поданий позов неможливо прийняти в провадження, оскільки він не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, так як не сплачено судовий збір у повному обсязі. Позивач повинен доплатити судовий збір як за подання адміністративного позову майнового характеру.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким направити справу для продовження розгляду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є оскарження рішення Миколаївської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 504000003/2014/000047/1 від 03 вересня 2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504010000/2014/00012 від 03 вересня 2014 року.

ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" сплатило судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, що складає 0,06 відсотка від мінімальної заробітної плати.

Відповідно до положень статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

З Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», вбачається, що вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є втручанням до його майнових прав.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної та юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах, з метою збереження належного майна особі.

Збільшення митної вартості товару впливає на розрахунок митних платежів, що здійснює декларант під час митного оформлення товару.

Таким чином, наслідком скасування вищезазначених рішень митного органу є зміна складу майна позивача, а тому спір в даній справі є майновим.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Отже позивачу при зверненні до суду з позовною заявою, що містить вимоги про скасування рішення, реалізація якого може призвести до зменшення або збільшення майна особи, необхідно сплатити 10 відсотків від суми судового збору в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на зазначене, ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" повинно доплатити судовий збір як за подання адміністративного позову майнового характеру.

Суди попередніх інстанцій правомірно залишили позов без руху з наведених вище підстав.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративними судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" - залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі №814/3217/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: