Ухвала суду № 43940900, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року м. Київ К/800/37667/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Фоменка М.С.відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової служби у Київській області

Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської

області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013

у справі № 2а-2308/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод

«Тетерів»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської

області Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби у Київській

області,

третя особа Державна податкова служба у Київській області

про стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» (надалі - ТОВ «Тетерів» задоволено; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Тетерів» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2033689,00 грн.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідачами не дотримано вимог податкового законодавства щодо відшкодування позивачу заявлених сум з податку на додану вартість.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач та третя особа звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, у яких просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, зокрема, що відповідачами не вчинено всіх, передбачених податковим законодавством дій, щодо відшкодування йому заявлених сум з податку на додану вартість, чим порушено його права, а тому, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.

У порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України первинного позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» замінено на належного правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Тетерів».

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у березні 2009 року позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року із задекларованою сумою бюджетного відшкодування у розмірі 2305676,00 грн. та заяву щодо відшкодування відповідної суми. У зв'язку з цим, податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.01.2009 по 31.12.2009.

За результатами перевірки складено довідку від 18.05.2009 № 601/23/30869464, в якій зазначено, зокрема, що перевіркою не встановлено порушення правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в січні 2009 року. Проте, вказано, що за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на суму 2305676,00 грн., оскільки податковим органом не отримано відповіді на запити щодо надання загальних відомостей і результатів зустрічних перевірок по другому ланцюгу постачання.

08.08.2010 Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області надіслала позивачу лист № 3502/10/29-008, в якому повідомила, що підприємству необхідно терміново відкрити у банках рахунки у цінних паперах для зарахування належної їм кількості облігацій, з метою здійснення оформлення відшкодування сум податку на додану вартість В подальшому позивачем відкрито рахунок у цінних паперах в АТ «Банк Велес», про що складено довідку від 16.08.2010 № 08-1/787.

27.09.2011 позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою щодо повернення належної суми бюджетного відшкодування. Листом від 10.10.2011 № 615110/003 податковий орган повідомив позивачу, що згідно з довідкою від 18.05.2009 № 601/23/32783473 перевіркою підтверджено заявлену до відшкодування cуму податку на додану вартість у розмірі 2305676,00 грн. Зазначеним листом відповідачем-1 також повідомлено, що у період з 01.06.2009 по 04.06.2010 до Іванківського відділення державного казначейства податковим органом надавались висновки про суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2305676,00 грн., проте, підприємство виключено з реєстру інвентаризації платників податку на додану вартість відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 № 368 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість», а підтверджені перевіркою суми бюджетного відшкодування позивачу не повернуті.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з підпунктами 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Водночас, підпунктом 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпункт «б» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначає, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Тобто, у разі, якщо суми бюджетного відшкодування підтверджуються проведеною перевіркою, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, які в подальшому відшкодовуються органом державного казначейства. У разі виявлення порушень у заявлених сумах відшкодування податковий орган виносить відповідне податкове повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіркою не виявлено порушень при визначенні позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, але зазначено, що правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок. Проте, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не встановлена залежність права платника податку на відшкодування заявлених сум з податку на додану вартість від проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу постачання до кінцевого виробника.

В касаційній скарзі Державна податкова служба у Київській області посилається на податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0000242300 від 19.06.2012, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 2305676,00 грн.

Проте, як неодноразово зазначалось судами попередніх інстанцій, постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 у справі № 2а-3558/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, вищезгадане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційних скарг не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 55, 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Тетерів».

2. Касаційні скарги Державної податкової служби у Київській області та Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 у справі № 2а-2308/12/1070 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна