Ухвала суду № 43940874, 30.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року м. Київ К/800/56880/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцьке автотранспортне підприємство №15307»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013

у справі №816/3362/13-а

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

до Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцьке автотранспортне підприємство №15307»

про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - позивач, Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області) звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцьке автотранспортне підприємство №15307» (далі по тексту - відповідач, ВАТ «КАТП №15307») про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013, позовні вимоги задоволено частково. Надано дозвіл Кременчуцькій ОДПІ ГУМ у Полтавській області на погашення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб ВАТ «КАТП 15307» в розмірі 339334,18 грн. за рахунок майна ВАТ «КАТП 15307», що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) №42/29-036 від 19.10.2012. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наданого позивачем обґрунтованого розрахунку суми заборгованості за ВАТ «КАТП 15307» станом на 11.03.2013 числиться податковий борг у загальному розмірі 984362,94 грн. у тому числі: по податку на додану вартість 188864,11 грн.; по податку з доходів фізичних осіб 16690,64 грн.; по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 788808,19 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання

У п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога вважається врученою, якщо її надіслано листом з повідомленням про вручення.

Отже, передумовою для визначення суми податкового боргу та власне виникнення у податкового органу права на звернення до суду з позовом про стягнення такого боргу є дотримання останнім процедури направлення платнику податку податкових вимог та не виконання платником вказаних вимог.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Судами встановлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу в добровільному порядку, податковим керуючим було складено акт опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) від 19.10.2012 №41/29-036, який зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 30.10.2012.

Відповідно до пп. 20.1.18 та пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст. ст. 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абз. 2 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

03.03.2011 Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області складено податкову вимогу форми «Ю» 3 316/438, яка отримана відповідачем 28.03.2011.

27.10.2011 Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ВАТ «КАТП 15307» щодо стягнення податкового боргу в сумі 402256,78 грн., в тому числі боргу з орендної плати землекористувача у розмірі 339334,18 грн. та з податку на доходи найманих працівників у розмірі 62922,60 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду по справі №2а-1670/8866/11 від 30.11.2011 позов задоволено. Стягнуто з ВАТ «КАТП 15307» на користь Державного бюджету України податковий борг, а саме: з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 339334,18 грн. та з податку з доходів найманих працівників у розмірі 62922,60 грн.

Разом з тим, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 скасовано, прийнято аналогічну постанову, якою позовні вимоги Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області також задоволено. Проте стягнуто кошти з рахунків ВАТ «КАТП 15307» в АТ «Райффайзен банк Аваль», Філія ПАТ ПІБ податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 339334,18 грн.; по податку з доходів найманих працівників в сумі 62922,60 грн.

Як вбачається з копій інкасових доручень (розпоряджень) направлених податковим органом до банківських установ про стягнення із рахунків відповідача сум заборгованості за судовим рішенням, вони повернуті банківськими установами з відміткою про відсутність коштів на рахунку клієнта.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що згідно вищезазначеними позивачем заявлялася до стягнення сума боргу ВАТ «КАТП 15307» у розмірі 402256,78 грн., з яких 339334,18 грн. - борг з орендної плати землекористувача та 62922,60 грн. - борг з податку на доходи найманих працівників.

Проте, матеріали справи не містять відомостей про наявність судових рішень щодо стягнення з розрахункових рахунків ВАТ «КАТП 15307» коштів за податковим боргом із податку на додану вартість у сумі 188864,11 грн. та по орендній платі у розмірі 439474,01 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не було дотримано процедури погашення податкового боргу в примусовому порядку та у Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області відсутні законні підстави для звернення до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу ВАТ «КАТП 15307» за рахунок майна цього платника податків, яке перебуває у податковій заставі на суму 645028,76 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно не взято до уваги доводи відповідача щодо того, що у зв'язку з ліквідацією підприємства відповідача, при погашенні податкового боргу необхідно застосовувати принцип черговості задоволення вимог кредиторів передбачений п. 97.2 ст. 97 Податкового кодексу України, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що підприємство проходить процедуру ліквідації за рішенням уповноваженого органу. Також, в матеріалах справи наявна копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка станом на 28.03.2013 підтверджує, що ВАТ «Кременчуцьке АТП 15307» знаходиться в стані припинення юридичної особи. Оскільки згідно ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України, припинення юридичної особи може провадитись у формі або ліквідації, або реорганізації, то зазначений Витяг з ЄДР не може бути підставою для застосування до відповідача п. 97.2 ст. 97 Податкового кодексу України. Окрім того, відповідачем не надано доказів існування вимог інших кредиторів.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцьке автотранспортне підприємство №15307» відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров