Ухвала суду № 43940710, 29.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2015 р. м. Київ К/800/10542/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Русь» ДМ до Ізяславської районної державної адміністрації, управління Держкомзему в Ізяславському районі Хмельницької області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Лендком Симонів», про скасування розпоряджень та зобов'язання вчинити дії, -в с т а н о в и л а:Товариство з обмеженою відповідальністю «Русь» ДМ звернулось до суду з позовом до Ізяславської районної державної адміністрації, управління Держкомзему в Ізяславському районі Хмельницької області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Лендком Симонів», про скасування розпоряджень та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що Ізяславською районною державною адміністрацією Хмельницької області 03 лютого 2012 року прийнято розпорядження №49/2012-р, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Лендком Симонів» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками (не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 323,64 га на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, розташованих за межами населених пунктів на території М'якотівської сільської ради.

Розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області

від 05 березня 2012 року № 102/2012-р надано товариству з обмеженою відповідальністю «Лендком Симонів» в користування на умовах оренди земельні ділянки (не витребувані земельні частки (паї)) загальною площею 324,4249 га рільних земель (згідно додатку), які розташовані за межами населених пунктів на території М'якотівської сільської ради.

Вважаючи вищезазначені розпорядження Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Разом з тим, 21 травня 2012 року між Ізяславською районною державною адміністрацією Хмельницької області та товариством з обмеженою відповідальністю «Лендком Симонів» укладено

43 договори оренди земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території М'якотівської сільської ради Ізяславського району, та зареєстровані в управлінні Держкомзему у Ізяславському районі 24 липня 2012 року.

Положеннями статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Отже, після передачі у власність або оренду земельної ділянки на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, що вичерпує свою дію після реалізації його, як акта ненормативного характеру, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2014 року № 21-493а14, від 09 грудня 2014 року №21-308а14, які згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За правилами частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню з закриттям провадження у цій справі.

Керуючись статтями 220, 222, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Русь» ДМ до Ізяславської районної державної адміністрації, управління Держкомзему в Ізяславському районі Хмельницької області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Лендком Симонів», про скасування розпоряджень та зобов'язання вчинити дії - скасувати та закрити провадження у справі в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: