Ухвала суду № 43940561, 28.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2015р. м. Київ К/800/36498/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - Юрченко Світлани Миколаївни на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа: ОСОБА_6 про скасування постанов про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Управління звернулося до Ленінського районного суду міста Луганська з адміністративним позовом (переданого в подальшому до Луганського окружного адміністративного суду) до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа: ОСОБА_6 про скасування постанов про накладення штрафу.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити у повному обсязі.

Інші учасники судового розгляду даної справи письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області надійшов дублікат виконавчого листа № 2-811/03 виданого 07.11.2012 року Ленінським районним судом м. Луганська, на підставі якого постановою від 09.11.2012 року було відкрито виконавче провадження ВП №35189545. Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 35189545 від 09.11.2012 року головному УПФУ в Луганській області (боржнику) запропоновано самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та надати документальне підтвердження виконання рішення.

У встановлений державним виконавцем строк рішення суду не виконано, про що відповідач 21 та 28 січня 2013 року надіслав на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області вимоги в яких зобов'язав боржника у п'ятиденний строк з дня отримання вимоги надати інформацію щодо повного та фактичного виконання виконавчого листа № 2-811/2003 від 07.11.2012, виданого Ленінським районним судом м. Луганська.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у відповідь на ці вимоги державного виконавця надіслало лист від 29.01.2013 року №168/26-2 з повідомленням про невиконання зазначеного рішення суду, у зв'язку з чим державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу від 18.02.2013 року у розмірі 1020,00 грн.

Після чого відповідачем втретє, вимогою від 18.02.2013 року зобов'язав боржника у п'ятиденний строк з дня отримання вимоги надати інформацію щодо повного та фактичного виконання вказаного виконавчого листа.

Встановлений державним виконавцем строк рішення Ленінського районного суду м. Луганська виконано не було, відповіді ніякої надано не було, тому 04.03.2013 року державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 2040,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними постановами держаного виконавця про накладення штрафів, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі Закону та в межах своїх повноважень.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» 21.04.1999 року № 606-XIV (у відповідній редакції) (далі - Закон) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями статті 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно із частинами першої та другої статті 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З системного аналізу вказаних положення вбачається, що держаному виконавцю надане право накладати штрафи за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду в частині визначених статтею 89 Закону у визначений строк.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає, що відповідач ухваливши спірні постанови діяв в межах та у спосіб передбачений Конституцією та Законами України, так як позивачем у відведений ним строк добровільно рішення суду не було виконано в повному обсязі.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - Юрченко Світлани Миколаївни залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець