Ухвала суду № 43940555, 22.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року м. Київ К/800/10969/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013

у справі № 2а-4742/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАПАРРА»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012 Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧАПАРРА» в адміністративному позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАПАРРА» задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012 скасовано; ухвалено нову постанову, якою вимоги адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАПАРРА» задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 04.11.2011 № 0030731510 та № 0030711510.

Задовольняючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що збитки платника податків, які виникли до 01.01.2011, повинні враховуватись у складі поточних витрат податкового періоду наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення, а тому судом першої інстанції при ухваленні оскарженого судового рішення про відмову у задоволенні позову порушено норми матеріального права.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012.

Позивачем подано письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за II квартал 2011 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем відображено у декларації з податку на прибуток підприємств за II квартал 2011 року суми від'ємного значення об'єкту оподаткування отримане за результатами діяльності у 2010 році.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 19.10.2011 року № 3480/15-127/35644587 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 04.11.2011 № 0030731510 та № 0030711510, якими позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у другому кварталі 2011 року на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року, всього на суму 321044,00 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 31895,00 грн.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, визначено особливий порядок застосування у 2011 році положень п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Визначення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювалось на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 6.1 ст. 6 наведеного Закону визначено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону.

Особливості, встановлені п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за III квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Водночас, як передбачено абзацом 2 п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Тобто, в 2011 році встановлені п.22.4 ст. 22 Закону обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі витрат не застосовувалися. При цьому, прямо передбачалося право врахувати у складі витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватись з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Включення від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, установленим нормою п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, у разі якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Включення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, оскільки розділ ІІІ Податкового кодексу України, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року, що зумовило особливості нормативного регулювання цієї ситуації.

Таким чином, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

При цьому, тлумачення абзацу третього п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в системному взаємозв'язку з абзацом другим цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене в цій нормі поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року» - це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм законодавства, чинного на час проведення розрахунку. Відповідний розрахунок передбачав урахування у складі валових витрат першого кварталу 2011 року також і сум від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди.

Ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів. В іншому випадку, таке обмеження суперечило б принципам послідовності й безперервності податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що судом апеляційної інстанції не досліджувався склад і правомірність формування позивач витрат і сум від'ємного значення з податку на прибуток, що, на думку відповідача, є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Проте, зазначені доводи, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки предметом перевірки була саме правомірність відображення позивачем у ІІ кварталі 2011 року від'ємного значення податку на прибуток, отриманого за попередні періоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 у справі № 2а-4742/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна