Ухвала суду № 43940244, 28.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2015 р. м. Київ К/800/6853/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Колеснікова Ю.Е.

відповідача: не з'явився

прокуратури: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року

у справі № 826/17011/14

за позовомЗаступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю «Керб Менеджмент» простягнення 13 830 666 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Печерського району м. Києва (далі по тексту - прокуратура) в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керб Менеджмент» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Керб Менеджмент») про стягнення 13 830 666 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2014 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Керб Менеджмент» до Державного бюджету України заборгованість з податку на прибуток підприємств в сумі 4 495 963,00 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати в частині відмови у задоволенні позову, з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні, позивач заявив усне клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Керб Менеджмент» було подано до ДПІ податкову декларацію від 04.02.2014 з податку на прибуток підприємств за 2013 рік. Вказаною декларацією визначено суму податку на прибуток за звітний (податковий) період в сумі 16 002 342 грн.

Згідно з картками особових рахунків ТОВ «Керб Менеджмент» на 11.03.2014 року у відповідача обліковувалась переплата з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 11 506 379,00 грн., у зв'язку з чим податковий борг відповідача було зменшено на вищевказану суму.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Керб Менеджмент» заборгованості з податку на прибуток у розмірі 4 495 963,00 грн. та про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 9 334 703 грн. авансових платежів з податку на прибуток за березень - вересень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 9 334 703 грн. суд першої інстанції виходив з того, що заявлена до стягнення сума авансових внесків не набула статусу узгодженого, та відповідно, податкового боргу.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 95 ПК України зокрема передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) зокрема передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо, зокрема, його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, наведена норма Кодексу передбачає два альтернативні способи інформування платника про наявність податкового повідомлення-рішення, а саме:

- безпосереднє вручення такого рішення під розписку;

- надіслання листом з повідомленням про вручення.

Власне ж надіслання у розумінні цієї норми передбачає направлення адресатові (платникові) листа з повідомленням про вручення. Тобто для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією, яка не впливає на початок відліку 60-денного строку в порядку пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Відповідно в разі використання поштового способу інформування платника податків про наявність у нього податкового боргу право на внесення подання про стягнення податкового боргу виникає у податкового органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня відправлення платнику податків податкової вимоги рекомендованим листом із повідомленням про вручення, незалежно від дати фактичного отримання цієї податкової вимоги платником податків, вказаної в повідомленні про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно податкової декларації з податку на прибуток ТОВ «Керб Менеджмент» авансовий внесок розраховано у розмірі 1 333 529,00 грн.

Позивач зазначає, що ТОВ «Керб Менеджмент» протягом березня-вересня 2014 року суму авансових внесків не сплачено, тому позивачем було заявлено до стягнення 9 334 703 грн. авансових внесків з податку на прибуток за березень-вересень 2014 року.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що зв'язку з несплатою визначених податкових зобов'язань позивачем виставлено податкову вимогу №4005-25 від 20.05.2014 року, яка була направлена ТОВ «Керб Менеджмент» поштою 22.05.2014 року та повернута на адресу контролюючого органу з відміткою пошти про причини невручення «Не розшукано, не зареєстровано». Однак, в матеріалах справи зазначена вимога відсутня.

Також, Наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 року № 1281 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2012 року за № 2192/22504 затверджені зміни до форм податкових декларацій з податку на прибуток, відповідно до яких податкові декларації доповнено розрахунком авансового внеску з податку на прибуток, а саме рядком 33 та 34.

ДПІ зазначає, що ТОВ «Керб Менеджмент» було направлено лист з пропозицією надати нову звітну декларацію з податку на прибуток заповнену належним чином, але лист повернуто з відміткою пошти « Не розшукано, не зареєстровано».

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо направлення позивачем ТОВ «Керб Менеджмент» податкової вимоги та вищевказаного листа .

Проте, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано причини не надання позивачем зазначених документів до суду першої інстанції, а також не витребувано відповідних доказів, зокрема - не витребувано податкову вимогу, та докази її отримання відповідачем, лист з пропозицією ТОВ «Керб Менеджмент» надати нову звітну декларацію з податку на прибуток, та докази його направлення відповідачу, в той же час, судами надано їм правову оцінку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до вимог ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено,що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до вимог п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України в мотивувальній частині постанови суду зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

В частині задоволення позовних вимог, сторонами рішення першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалось.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року в частині відмови у задоволенні позову - скасувати.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов