Ухвала суду № 43940242, 28.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2015 р. м. Київ К/800/56397/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 року

у справі № 2а-13388/11/1370

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МІГ» доДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів України у Львівській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІГ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «МІГ») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів України у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «МІГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 21.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 03.08.2011 року №476/23-2/32569455.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.4 ст.1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 821493,00 грн., пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток на 4107464,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.08.2011 року №0002782320/20308, яким ТОВ «МІГ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1358 582,50 грн. (основний платіж - 186866,00 грн. та штрафні санкції - 271716,50 грн.), та №0002792320/20309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1026 866,25 грн. (основний платіж - 821 493,00 грн. та штрафні санкції - 205 373,25 грн.).

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «МІГ» здійснило завантаження брухту чорних металів, який раніше був отриманий на збереження для подальшої відправки на ПРАТ «Донецький електрометалургійний завод», ТОВ «Метспецпостач», ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського», ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», ТОВ «Електросталь».

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані поставки металобрухту здійснювались позивачем згідно договору доручення 23/-1/у-11/2009 від 19.11.2009 року укладеного ТОВ «МІГ» (повірений) з ТОВ ПКФ «МЕТ ВТОР ГРУП» (довіритель), відповідно до умов якого повірений бере на себе зобов'язання перед довірителем з організації схову брухту та відходів чорних металів, які належать довірителю, надання послуг по організації перевезення та забезпечення доставки цього брухту до місць призначень, що вказані довірителем.

Крім того, 07.06.2010 року між ТОВ «МІГ» (повірений) та ТОВ «Лідер-МТ» (довіритель) укладено договір доручення №07/06, відповідно до умов якого повірений брався організовувати та здійснювати доставку брухту та відходів чорних металів залізничним транспортом, вагонними партіями на адресу, зазначену довірителем.

17.12.2009 року між ТОВ «МІГ» (повірений) та ТОВ «Мастер Груп» було укладено договір доручення №17-1/у-12/2009, згідно повірений перед довірителем брав на себе організацію схову брухту та відходів чорних металів, які належать довірителю, надання послуг по організації перевезення та забезпечення доставки цього брухту до місць призначень, що вказані довірителем.

Водночас, за умовами зазначених договорів доручення, передача брухту від контрагентів до ТОВ «МІГ» не поєднувалась з переходом права власності на брухт, власниками брухту були - ТОВ ПКФ «МЕТ ВТОР ГРУП», ТОВ «Лідер-МТ» та ТОВ «Мастер Груп».

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про приймання вантажу, актами прийому-передачі, актами виконаних робіт, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки також зазначено, що позивачем порушено пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - ТОВ «МІГ» віднесено до складу валових витрат І кварталу 2010 року витрати на суму 240000,00 грн. по операціям з контрагентами ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5, які не підтверджено первинними документами.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.10.2009 року ТОВ «МІГ» було укладено договір про надання юридичних послуг №А14-09 з суб'єктом підприємницької діяльності підприємцем ОСОБА_6

02.03.2010 року ТОВ «МІГ» було укладено договір про надання рекламно-інформаційних послуг №03/02-01 з суб'єктом підприємницької діяльності підприємцем ОСОБА_4

У зв'язку з чим, позивачем було віднесено до складу валових витрат І кварталу 2010 року витрати на суму 240000,00 грн.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі - прийняття робіт та послуг, банківськими виписками та платіжними дорученнями з відміткою відповідної банківської установи про оплату коштів на користь цих контрагентів, факт проведення яких не заперечується відповідачем що відображено в акті перевірки №2/23-209/23961110 від 04.01.2011 року.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що контрагенти позивача на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

За таких обставин, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 року - скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов