Ухвала суду № 43939806, 30.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2015р. м. Київ К/9991/90121/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011

у справі № 2а/2470/931/11

за позовом Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів»

до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.09.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Новоселицької МДПІ у Чернівецькій області від 13.04.2011 в частині нарахування грошового зобов'язання в сумі 133080 грн. У решті позову відмовлено.

Новоселицька МДПІ Чернівецької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, не неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 13.04.2011 № 0000272300/198/23 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 114584 грн. основного платежу та в сумі 28646 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки, викладені в акті від 07.04.2011 № 241/23/14257180, про порушення вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Порушення полягало у включенні позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання товару у ТОВ «Евросеть ЗХД», ПП «Транс-грейн», «КМБУД» ТОВ «МСПОСТАЧ», ТОВ «Номинус».

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки в межах касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти відповідно до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, яким регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, дотримання ним вказаних вимог закону, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в т.ч. як платник податку на додану вартість, вимог законодавства щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, належного звітування тощо та в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит. У разі коли контрагент допустив порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Висновки про нереальне вчинення господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій на підставі досліджених первинних документів (видаткових та податкових накладних) встановлено, що такі документи складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV та оцінені судами як так, що підтверджують реальний характер господарських операцій.

Товарно-транспортна накладна, на відсутність якої вказує відповідач в обґрунтування своїх висновків про нереальний характер господарських операцій, не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун