Ухвала суду № 43939788, 23.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2015р. м. Київ К/9991/94284/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011

у справі № 2а-13751/10/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо -збагачувальний комбінат»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ у Харківській області від 13.10.2010 № 0000502310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 19231,5 грн., в т.ч. 12903 грн. основного платежу та 6328,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Нововодолазька МДПІ у Харківській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомлення-рішенням від 13.10.2010 № 0000502310/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 19231,5 грн., в т.ч. 12903 грн. основного платежу та 6328,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 29.09.2010 № 2204/23-0-33/30773938, про порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що полягало у неправомірному включенні до складу валових витрат витрати за господарськими операціями з придбання палива у ФОП ОСОБА_2, що не мали реального характеру.

Висновки про нереальність операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 відповідачем обґрунтовані відсутністю у вказаного контрагента позивача станом на початок та на кінець звітного періоду, що перевірявся, залишків товарно-матеріальних цінностей. В підтвердження вказаних обставин відповідач посилається на зроблений останнім розрахунок можливості виконання робіт ФОП ОСОБА_2 на підставі пояснень та наданих первинних документів.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товарів (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог норм вказаної статті закону при формуванні валових витрат, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (послуг) мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обґрунтовуватись лише відсутністю у постачальника залишків товарно-матеріальних цінностей.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з придбання дизельного палива у ФОП ОСОБА_2, в результаті чого достовірно встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними первинними документами (товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, актами здавання-прийому робіт тощо), які повністю відображають зміст і характер операцій, складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун