Ухвала суду № 43939607, 21.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року №К/800/63732/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» на постановуІвано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 у справі №809/3277/13-а за позовомКалуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» простягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ:

Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила стягнути в бюджет з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» податковий борг в сумі 75086,57 грн. з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують це підприємство та за рахунок готівки, яка належить цьому платнику податків.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Стиль» є правонаступником ДП ТВФ «Стиль» ТОВ фірми «Гоба» та перебуває на обліку в Калуській ОДПІ як платник податків та зборів.

Позивачем, на підставі акту перевірки від 03.03.2008 №223/2301/22170978 та з урахуванням результатів оскарження в адміністративному порядку первинного податкового повідомлення-рішення, винесено податкове повідомлення-рішення від 29.07.2008 №0004841702/2, яким ДП ТВФ «Стиль» ТОВ фірми «Гоба» визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 124014,30 грн., у тому числі: за основним платежем 41338,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 82676,20 грн.

Позивачем направлялись відповідачу перша податкова вимога №1/36421151/10/240 від 11.09.2008 на суму 75471,66 грн. та друга податкова вимога №2/379/ 24205/10/240 від 17.10.2008 на суму 75914,77 грн.

Законність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення від 29.07.2008 №0004841702/2 підтверджена рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2009, яке залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013, у справі № 2а-5285/08/0970.

Станом на день подання адміністративного позову за відповідачем обліковується податковий борг в загальному розмірі 75086,57 грн., у тому числі недоїмка в сумі 74435,52 грн. та 651,05 грн. пені.

Оскільки, відповідачем сума узгодженого податкового зобов'язання не була сплачена в повному обсязі у добровільному порядку податковий орган звернувся за її стягненням до суду, зокрема, з урахуванням нарахованої пені на цю суму.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що станом на час подання розглядуваного позову, у відповідача наявний податковий борг в сумі 75086,57 грн., який виник на підставі узгодженого податкового повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 29.07.2008 №0004841702/2 та у добровільному порядку не погашений. При цьому, суди не прийняли до уваги доводи відповідача, щодо неправомірності визначення зазначеним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання, оскільки законність останнього була предметом судового розгляду у іншій справі.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції чинній до 01.01.2011), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (підпункт «б» 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 названого Закону).

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (підпункт 5.2.4 пункту 5.4 статті 5 Закону).

Аналогічні положення містяться і у Податковому кодексі України, відповідно до пункту 56.18 статті 56 якого, у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктами 59.1, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналізуючи наведені вище правові положення, суд касаційної інстанції в повній мірі погоджується з позицією судів, які встановивши, що податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2008 №0004841702/2 з дати набрання законної сили постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.12.2009 по справі № 2а-5285/08/0970, набуло статусу узгодженого та з цієї дати розпочався перебіг 10-ти денного строку його сплати, проте відповідачем вказане грошове зобов'язання в повному обсязі у визначений строк не було сплачено, відтак згідно положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, воно набуло статусу податкового боргу.

Таким чином, зважаючи на те, що податковим органом перша та друга податкові вимоги направлялись відповідачу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення податковим органом податкового боргу, зокрема, з урахуванням нарахованої на суму цього податкового боргу пені на підставі вимог підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Крім того, даючи правову оцінку обставинам у справі, суди дійшли вірного висновку, що податковий орган правомірно під час нарахування пені керувався положеннями підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, а не Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Стиль» відхилити.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош