Ухвала суду № 43939571, 21.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року №К/800/68036/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014у справі №820/16018/14 за позовомПублічного акціонерного товариства «Концерн АВЕК та Ко» доСпеціалізованої державної податкової інспекції обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходівпровизнання недійсною податкової консультації,- ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Концерн АВЕК та Ко» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати недійсною та скасувати індивідуальну податкову консультацію СДПІ з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 29.08.2014 №8225/10/28-09-43-03-23 в частині роз'яснення щодо поширення на розрахунки (платежі) за векселем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині строків розрахунку та нарахування пені за несвоєчасний розрахунок, що є відповіддю на друге запитання, яке містилось в запиті позивача від 20.08.2014 №766; зобов'язати відповідача надати ПАТ «Концерн АВЕК та Ко» нову індивідуальну податкову консультацію, з урахуванням висновків суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, вказаний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 20.08.2014 №766 позивач звернувся до відповідача з проханням надати індивідуальну податкову консультацію з питань, що віднесені до компетенції відповідача, стосовно контролю за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті. Порушені у зверненні позивача питання, що потребують роз'яснення, стосуються застосування вексельної форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Відповідачу для надання консультації були поставлені наступні запитання: 1) щодо можливості отримання підприємством-резидентом, як продавцем, від підприємства-нерезидента, як покупця, простого векселя зі строком платежу за пред'явленням в якості розрахунку за поставлені (експортовані) товари; 2) щодо поширення вимог Закону України від 23.09.1994 №185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на розрахунки (платежі) за вказаним векселем в частині строків розрахунку та нарахування пені за несвоєчасний розрахунок.

Відповідач надав індивідуальну податкову консультацію від 29.08.2014 №8225/10/28-09-43-03-23 з порушених у вищевказаному зверненні позивача питань, при цьому стосовно другого поставленого питання відповідач надав відповідь, яка предметом оскарження у даній справі, про те, що отримання продавцем векселя в якості розрахунку за поставлений за експортним контрактом товар не повинно будь-яким чином впливати на строки надходження валютної виручки на валютні рахунки резидента - експортера в уповноважених банках, що встановлені статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що податкова консультація в частині надання контролюючим органом роз'яснення на друге питання є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки спеціальним законодавством визначено інший строк при здійсненні розрахунків векселем за експортними операціями, ніж той, що визначений статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в свою чергу, дія названого Закону не поширюється на правовідносини у сфері обігу векселів та не регулює пов'язані з цим відносини, зокрема, умови щодо строків платежу за векселем.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, які виходячи із вірного застосування норм матеріального та процесуального права, дійшли об'єктивного висновку, що в силу вимог частини 1 статті 9 Конституції України, статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», статей 1, 4, 9 Закону України «Про обіг векселів в Україні», статей 1, 6 «Про зовнішньоекономічну діяльність», статей 1, 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 року для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари можна видавати прості векселі, застосування яких, по-перше, не заборонено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Інструкцію про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою Постановою Національного банку України від 24.03.1999 N136, по-друге, обов'язково відображається у відповідному зовнішньоекономічному письмовому договорі, при цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем, внаслідок чого отримання цих веселів жодним чином не має впливу на строки надходження валютної виручки на валютні рахунки резидента - експортера в уповноважених банках.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош