Рішення № 43938709, 23.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.15р. Справа № 904/924/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетав стальсервіс", м.Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 26 651,04 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Ніколенко І.М., наказ № 108 від 03.06.2011 року, директор

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сетав стальсервіс" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" основний борг у розмірі 25 410,00 грн., пеню у розмірі 376,06 грн., 3% річних у розмірі 77,27 грн. та втрати від інфляції у розмірі 787,71 грн., загалом на суму 26 651,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) № КЗГО/384-14П від 24.10.2014 року щодо оплати поставлених позивачем ресурсів, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції, 3% річних та втрати від інфляції на загальну суму 26 651,04 грн.

24.02.2015 року Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом, у якому просить розірвати договір поставки № КЗГО/384-14П від 24.10.2014 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сетав Стальсервіс".

Ухвалою господарського суду від 25.02.2015 року зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" повернуто без розгляду.

11.03.2015 року до суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2015 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2015 року провадження у справі зупинено, супровідним листом від 16.03.2015 року матеріали справи № 904/924/15 направлені до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2015 року у справі № 904/924/15 повернуто скаржнику без розгляду.

25.03.2015 року матеріали справи № 904/924/15 повернулися до господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою господарського суду від 26.03.2015 року провадження у справі поновлено.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні, про день, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

23.02.2015 року, 31.03.2015 року та 10.04.2015 року до господарського суду повернулися рекомендовані повідомлення відповідно до яких поштова кореспонденція вручена відповідачу 20.02.2015 року, 19.03.2015 року та 08.04.2015 року, про що свідчить підпис працівника Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (а.с. 34, 76, 79).

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позов Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи був відкладений з 04.03.2015 року на 26.03.2015 року та з 26.03.2015 року на 23.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2015 року строк розгляду спору продовжений на 15 днів.

У судовому засіданні 23.04.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сетав стальсервіс" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (покупець) був укладений договір (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) № КЗГО/384-14П (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріли (далі - ресурси) на умовах, передбачених цим Договором.

Строк дії Договору передбачений п. 10.5. Договору, відповідно до якого цей Договір діє до 31.12.2015 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим Договором.

Кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частиною (далі - Специфікації) (п. 2.1. Договору).

Постачання ресурсів здійснюється видами транспорту зазначеними в Специфікаціях (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п.п. 3.2.-3.3. Договору терміни постачання ресурсів вказуються в Специфікаціях. У разі постачання ресурсів згідно з графіком - графік оформлюється як додаток до цього Контракту, який є його невід'ємною частиною. Постачальник має право здійснити постачання ресурсів в інші строки виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі.

Право власності на ресурси і ризик випадкового знищення або пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця від дати постачання ресурсів (п. 3.4. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору постачання ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в Специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою ресурсів.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що загальна сума Договору визначається як сумарна вартість ресурсів, постачання яких здійснюється згідно доданих до нього Специфікацій.

Відповідно до п.п. 5.1.-5.2. Договору оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому Договорі.

Датою оплати ресурсів вважається дата списання коштів з поточного рахунка покупця (п. 5.3. Договору).

24.10.2014 року сторони погодили та підписали Специфікацію № 1, за умовами п. 1. якої постачальник передає, а покупець приймає і оплачує наступні ресурси: сталь листова б16, ст. 08Х18Н10Т загальною вартістю 30 394,00 грн.

26.11.2014 року сторони погодили та підписали Специфікацію № 2, за умовами п. 1. якої постачальник передає, а покупець приймає і оплачує наступні ресурси: сталь листова б10, ст. 08Х18Н10Т загальною вартістю 25 410,00 грн. (далі - Специфікації).

Умови поставки: FCА (Склад постачальника) відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотемс" в редакції 2000 року (п. 2 Специфікацій).

Згідно п. 4 Специфікацій термін поставки: протягом 2 календарних днів з дати заявки покупця.

Умови оплати: протягом 30 календарних днів від дати поставки (п. 5 Специфікацій).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу ресурси на суму загальну суму 55 737,20 грн.

На підтвердження наведеного факту позивач надав до суду належним чином завірені копії видаткової накладної № С0000001602 від 29.10.2014 року на суму 30 327,20 грн. та видаткової накладної № С0000001786 від 05.12.2014 року на суму 25 410,00 грн., а також довіреність № 1720 від 29.10.2014 року та довіреність № 1930 від 05.12.2014 року за якими ресурси були отримані від позивача відповідачем.

Всі наведені вище документи місяться підписи з боку позивача та з боку відповідача, відповідно скріплені печатками підприємств.

Позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив поставлені позивачем відповідачу ресурси на загальну суму 30 327,20 грн., на підтвердження чого надав до суду платіжне доручення № 15643 від 05.12.2014 року на суму 30 327,20 грн. (а.с. 20), внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у сумі 25 410,00 грн. (55 737,20 грн. - 30 327,00 грн.).

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем поставлених позивачем відповідачу ресурсів, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у загальній сумі 25 410,00 грн., що і причиною спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови Специфікацій (п. 5 Специфікацій), а також факт того, що ресурси поставлені позивачем відповідачу за видатковою накладною № С0000001786 від 05.12.2014 року, відповідно строк оплати товару є таким, що настав.

Суд зазначає, що по суті неоплаченою залишився товар, поставлений згідно видаткової накладної № С0000001786 від 05.12.2014 року вартістю 25 410,00 грн.

Доказів оплати поставлених позивачем ресурсів відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 25410,00грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Згідно п. 7.2. Договору у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період прострочення оплати з 05.01.2015 року по 10.02.2015 року у сумі 376,06 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено помилку, пов'язану з невірним визначенням початку нарахування пені. Так, останній день строку оплати - 04.01.2015 року - є вихідним днем (неділя), а тому відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України останнім днем оплати є понеділок 05.01.2015 року. Відповідно, датою початку прострочення є 06.01.2015 року, а тому період прострочення - 36 днів, а не 37.

Отже, пеня у розмірі 0,04% в день (як обмежили її сторони) складає:

25410,00 грн. х 0,04% х 36 днів = 365,90 грн.

Отже вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 365,90 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за період прострочення оплати з 05.01.2015 року по 10.02.2015 року у сумі 77,27 грн.

Як вже зазначалося, прострочення розпочинається з 06.01.2015 року, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 75,19 грн.

Також позивач просить стягнути на свою користь інфляційні втрати за січень 2015 року у сумі 787,71 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, господарський суд зазначає наступне.

По-перше, період прострочення розпочинається 06.01.2015 року. По-друге, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, наступним місяцем, за місяцем, у якому має бути здійснений платіж, є лютий 2015 року. Таким чином, індекс інфляції за січень, як просить позивач, стягненню не підлягає.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 25 851,09 грн. (основний борг у розмірі 25 410,00 грн., пеня у розмірі 365,90 грн. та 3% річних у розмірі 75,19 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 772,16 грн.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код 31550176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетав стальсервіс" (49051, м. Дніпропетровськ, пр. ім. "Газета Правда", буд. 66, кв. 33, ідентифікаційний код 36842029) заборгованість у розмірі 25 410,00 грн., пеню у розмірі 365,90 грн., 3% річних у розмірі 75,19 грн. та судовий збір у розмірі 1 772,16 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 28.04.2015 року.

Суддя О.М. Крижний