Рішення № 439381, 05.02.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.07 р. Справа № 20/10

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянуву відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Донавторесурси”, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПродНафта”, м.Донецьк

про стягнення 60231,26 грн.

За участю представників:

від позивача: Лаврищева С.С. –дов.

від відповідача: Таран С.І. - директор

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Донавторесурси”, м.Донецьк, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПродНафта”, м.Донецьк, про стягнення 60231,26 грн., з яких 29792,32 грн. – основний борг, 1149,20 грн. – сума пені, 6479,23 грн. – сума штрафу (10%), передбаченого п.5.5 договору поставки № 46 від 13.06.06 р., укладеного сторонами, 19558,46 грн. – сума штрафу (20%), передбаченого п.5.6 зазначеного договору, 34,28 грн. – сума 3% річних, 1646,77 грн. – сума збитків у вигляді неодержаного прибутку, 1571,00 грн. – сума, сплачена за користування банківським кредитом.

У судовому засіданні 05.02.07 р. позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені – до 1951,06 грн., в частині стягнення 3% річних – до 335,74 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем свого обов’язку зі своєчасної та повної сплати отриманих від позивача за договором поставки № 46 від 13.06.06 р. (далі-Договір) паливно-мастильних матеріалів (далі-ПММ), на надані суду копії вищезазначеного Договору, видаткової накладної № 1067 від 24.10.06 р., довіреності ЯМП № 242326 від 20.10.06 р., рахунку № 931 від 24.10.06 р., кредитного договору № 3ДС/166/2006-КЛТ від 04.07.06 р., укладеного позивачем з Відкритим акціонерним товариством „Кредитпромбанк” із додатковою угодою № 1 від 04.07.06 р., банківських документів про часткову сплату відповідачем ПММ, на розрахунки позовних вимог, а також на приписи Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідач позов визнав частково, а саме – суму основного боргу в розмірі 26792,32 грн., пеню в сумі 1951,06 грн., суму 3% річних в розмірі 335,74 грн., суму плати за користування банківським кредитом в розмірі 1571,00 грн., про що надав суду письмову заяву від 05.02.07 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

13 червня 2006 р. позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладено договір поставки № 46, згідно із умовами якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач – прийняти та сплатити товар – ПММ за кількістю, вартістю та на загальну суму згідно із виставленими рахунками (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, строк поставки у разі розрахунку за товар шляхом попередньої оплати – за домовленістю сторін, у разі оплати товару за фактом – відвантаження здійснюється протягом доби після надходження грошей на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно із п.4.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику вартість товару шляхом попередньої оплати в розмірі 100% протягом 3-х банківських днів з моменту укладення договору, або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за фактом поставки не пізніше 3-х днів з моменту поставки.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки від вартості несплаченого товару. У разі порушення строків сплати, передбачених п.4.1 Договору, понад 20 днів Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% вартості несвоєчасно сплаченої продукції. При цьому нарахування пені не припиняється.

Згідно із п.5.3 Договору, за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує заподіяні збитки, у тому числі неодержані доходи, в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п.5.6 Договору, за односторонню безпідставну відмову від виконання своїх обов’язків протягом дії Договору винна сторона сплачує штраф в розмірі 20% вартості товару.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що він набирає сили з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.06 р.

Відповідно до рахунку № 931 від 24.10.06 р., вартість 28428 л. дизельного палива складає 97792,32 грн. (разом з ПДВ).

Видатковою накладною № 1067 від 24.10.06 р. та довіреністю ЯМП № 242326 підтверджується факт передачі позивачем відповідачеві зазначеної кількості ПММ на суму 97792,32 грн., проти чого відповідач не заперечив.

Згідно із умовами кредитного договору № 3ДС/166/2006-КЛТ від 04.07.06 р. та додаткової угоди № 1 від 04.07.06 р., укладених позивачем з Відкритим акціонерним товариством „Кредитпромбанк”, банк надає позивачеві кредит в сумі 150000,00 грн. для оплати ПММ за процентною ставкою 19% річних (п.п.1.3 Додаткової угоди № 1 від 04.07.06 р.).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань зі своєчасної та повної сплати поставлених за Договором ПММ, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 60231,26 грн., з яких 29792,32 грн. – основний борг, 1149,20 грн. – сума пені, 6479,23 грн. – сума штрафу (10%), передбаченого п.5.5 договору поставки № 46 від 13.06.06 р., укладеного сторонами, 19558,46 грн. – сума штрафу (20%), передбаченого п.5.6 зазначеного договору, 34,28 грн. – сума 3% річних, 1646,77 грн. – сума збитків у вигляді неодержаного прибутку, 1571,00 грн. – сума, сплачена за користування банківським кредитом.

У судовому засіданні 05.02.07 р. позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені – до 1951,06 грн., в частині стягнення 3% річних – до 335,74 грн.

Відповідач позов визнав частково, а саме – суму основного боргу в розмірі 26792,32 грн., пеню в сумі 1951,06 грн., суму 3% річних в розмірі 335,74 грн., суму плати за користування банківським кредитом в розмірі 1571,00 грн., про що надав суду письмову заяву від 05.02.07 р.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст.78 зазначеного кодексу, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Згідно із ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Наявні в матеріалах справи документи, а саме – накладна, довіреність, банківські виписки, свідчать про те, що позивач поставив відповідачеві на підставі Договору ПММ на суму 97792,32 грн., які відповідач сплати в частково.

При цьому із пред’явленої у позовній заяві до стягнення суми основного боргу за ПММ в розмірі 29792,32 грн. відповідачем до подання позову до суду було сплачено 2000,00 грн., у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині позову слід відмовити внаслідок необґрунтованості.

Під час розгляду справи відповідач ще перерахував позивачеві 1000,00 грн., у зв’язку з чим провадження у справі в цій частині позову слід припинити за відсутністю предмету спору.

Решта основного боргу в розмірі 26792,32 грн. є обґрунтованою матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача, який проти позовних вимог в цій частині позову не заперечив.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.218 зазначеного кодексу, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначений порядок застосування штрафних санкцій. Зокрема, пунктами 3, 6 зазначеної статті встановлено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1951,06 грн. та штрафу (10%) в сумі 6479,23 грн., передбачених п.5.2 Договору, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач проти позовних вимог в частині стягнення вищезазначеної суми пені не заперечив.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 335,74 грн. також є обґрунтованими та підлягають задоволенню, проти чого відповідач не заперечив.

Згідно із ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 зазначеного кодексу, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Отже, стягненню з відповідача підлягає також і сума збитків позивача (1571,00 грн.) у зв’язку із сплатою процентів за користування кредитом, проти чого відповідач не заперечив.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 19558,46 грн. – суми штрафу (20%), передбаченого п.5.6 Договору, слід відмовити, оскільки даний вид відповідальності сторони домовились застосувати у разі односторонньої необґрунтованої відмови від виконання своїх зобов’язань протягом дії договору.

Наявні в матеріалах справи документи не свідчать про те, що відповідач необґрунтовано, в односторонньому порядку відмовився від свого обов’язку прийняти та сплатити ПММ.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1646,77 грн. – суми упущеної вигоди також слід відмовити за недоведеністю цих вимог належними доказами.

Таким чином, позов слід задовольнити частково, судові витрати – покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 78, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85, Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 216, 218, 224, 225, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.623-625 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПродНафта” (83048, м.Донецьк, вул.Левицького, б.27, кв.5, поточний рахунок 26002116261980 в ФКБ „Фінанси та кредит”, м.Донецьк, МФО 335816, код ЄДРПОУ 32496513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Донавторесурси” (83108, м.Донецьк, пр.Партизанський, АТП 11421, поточний рахунок 26005098015601 у Донбаської філії ВАТ „Кредитпромбанк” м.Донецька, МФО 335593, код ЄДРПОУ 30651563) 26 792,32 грн. основного боргу, 1951,06 грн. пені, 335,74 грн. суми 3% річних, 1571,00 грн. суми збитків, пов’язаних зі сплатою банківських відсотків, 6479,23 грн. – суми штрафу (10%), 381,29 грн. держмита, 74,82 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі щодо стягнення 1000,00 грн. – припинити.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Видати наказ у встановленому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 05.02.07 р.

Повний текст рішення підписано 09.02.07 р.

Суддя Донець О.Є.

Надруковано 3 примірники:

1- позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу