Ухвала суду № 43935628, 29.04.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Невмержицький С.С.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"29" квітня 2015 р. Справа № 286/506/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "03" березня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 03 березня 2015 року позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області (далі - УПФ) здійснити за період з 01.07.2014 року до 02.08.2014 року перерахунок і виплату ОСОБА_4 підвищення до пенсії та додаткової пенсії у розмірах, визначених ст.39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІ (далі - Закон №796-ХІ), та доплати до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням фактично виплачених коштів.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відноситься до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, є дитиною війни. В спірний період позивач отримував в УПФ підвищення до пенсії, додаткову пенсії відповідно до ст.39,51 Закону №796-ХІІ, та ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни", проте, у значно менших розмірах ніж передбачено цими законами.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом України № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст.39 Закону №796-ХІІ громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати. Непрацюючим пенсіонерам доплата до пенсії проводиться в таких же розмірах.

Згідно із ст. 51 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Положення п.28 розділу II Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI, яким були внесені зміни до ст.39, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і які обмежували права громадян, щодо виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, Рішенням Конституційного суду України у справі №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, вищенаведені положення ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є чинними у редакції до внесення змін до них Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

На даний час Закони України "Про державний бюджет України на 2011 рік", "Про державний бюджет України на 2012 рік" та "Про державний бюджет України на 2013 рік", якими обмежувалися вищевказані виплати, втратили чинність.

03 серпня 2014 року набули чинності зміни до Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік", згідно яких норми і положення ст.39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Разом із цим, такі обмеження в період з 01 січня 2014 року до 02 серпня 2014 року Законом України "Про Державний бюджет на 2014 рік" не передбачалися.

Відтак, у вказаний період підлягають застосуванню: ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції, відповідно до якої підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зони гарантованого добровільного відселення не може бути нижчим ніж дві мінімальні заробітні плати; ст.51 цього Закону, у редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до 3 категорії громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком; ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .

Водночас, розрахунок доплат до пенсії та додаткової пенсії позивачу здійснено, виходячи із розмірів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою КМУ №1381 від 28.12.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення". Зазначеними постановами, всупереч приписів ст.39,51 Закону № 796-ХІІ та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначено фіксовані розміри виплат, при тому, що ці суми значно менші від встановлених в законах.

Згідно із положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при визначенні розміру виплат у спірний період застосуванню підлягають саме статті 39,51 Закону №796-ХІІ та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 року та №1381 від 28.12.2011 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів на фінансування виплат в порядку статтей 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

Суд першої інстанції дослідив представлені докази, надав їм належну правову оцінку, з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи та зробив обгрутнований висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "03" березня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області вул.Леніна, 12,м.Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11100

- ,