Постанова № 4393477, 20.07.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20.07.2009 р.                                                                                 № 9/601

17:06

За позовомНаціональної Асоціації недержавних пенсійних фондів України та Адміністраторів недержавних пенсійних фондів

доДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

проскасування розпорядження № 633 від 15.05.2008 Головуючий суддя: Кротюк О.В. Судді: Вовк П.В.

Григорович П.О.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

          Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з вимогами визнати розпорядження від 15.05.2008 № 633 «Про відмову у внесенні до Реєстру саморегулівних організацій інформацію про Національну Асоціацію недержавних пенсійних фондів України та Адміністраторів недержавних пенсійних фондів»незаконним та зобов’язати внести інформацію про Асоціацію до Реєстру саморегулівних організацій.

19.12.2008 позивач уточнив позовні вимоги з урахуванням чого просить суд: скасувати розпорядження від 15.05.2008 № 633 «Про відмову у внесенні до Реєстру саморегулівних організацій інформацію про Національну Асоціацію недержавних пенсійних фондів України та Адміністраторів недержавних пенсійних фондів»та зобов’язати внести інформацію про Асоціацію до Реєстру саморегулівних організацій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», оскільки позивачем при зверненні до відповідача про внесення до Реєстру саморегулівних організацій фінансових установ інформації про позивача повністю дотримано вимог Положення про реєстр саморегулівних організацій фінансових установ, затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 липня 2005 р. N 4380 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2005 р. за N 885/11165.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»та Положенням про реєстр саморегулівних організацій фінансових установ, затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 липня 2005 р. N 4380 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2005 р. за N 885/11165, так як позивачем надано недостовірну інформацію про засновника позивача в частині зазначення його місцезнаходження, крім того, одним із засновників позивача є не фінансова установа.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

24.04.2008 Національна Асоціація недержавних пенсійних фондів України та Адміністраторів недержавних пенсійних фондів (далі - Асоціація) на підставі Положення «Про реєстр саморегулівних організацій фінансових установ»подала до Держфінпослуг заяву та визначені документи, які необхідні для внесення інформації про Асоціацію до Реєстру саморегулівних організацій.

Держфінпослуг, розглянувши подані документи, направила до Асоціації листа від 06.05.2008 за № 5178/09-11 з вимогою надати до 08.05.2008 додаткові документи. Представник Асоціації отримав нарочно під розпис витяг із вищезазначеного листа 08.05.2008. Відповідно до отриманого витягу із листа Асоціація направила до Держфінпослуг зазначені у запиті документи разом із супроводжуваним листом (вих. від 08.05.08 № 73/02).

За результатом розгляду поданих документів відповідачем прийнято розпорядження № 633 від 15.05.2009 «Про відмову у внесенні до Реєстру саморегулівних організацій фінансових установ інформації про Національну Асоціацію Недержавних пенсійних фондів України та Адміністраторів недержавних пенсійних фондів».

Оскаржуваним рішенням повідомлено заявника:

«Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 292/2003, Положення про реєстр саморегулівних організацій фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 26.07.2005 № 4380, зареєстрованим Міністерством юстиції України 16.08.2005 № 885/11165 (далі - Положення), Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України постановила:

1. Відмовити у внесенні до Реєстру саморегулівних організацій фінансових установ інформації про Національну Асоціацію Недержавних пенсійних фондів України та Адміністраторів недержавних пенсійних фондів (місцезнаходження: 01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, 34, код ЄДРПОУ 32961170, далі - заявник) у зв'язку з:

а) недостовірністю інформації у документах, поданих заявником для внесення до реєстру, а саме інформації про місцезнаходження ТОВ „Перший адміністратор пенсійного фонду" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 32, офіс 49, код за ЄДРПОУ 32922283), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію зазначеного товариства, поданою в Держфінпослуг;

б) невідповідністю заявника згідно з поданими документами вимогам законодавства, а саме:

- згідно з пунктом 3.1 Положення, для внесення до реєстру саморегулівних організацій документи можуть подавати об'єднання, створені саме адміністраторами недержавних пенсійних фондів відповідно до статті 33 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення'.

Протоколом зборів засновників заявника № 1 від 03.03.2004 встановлено, що заявник був створений наступними особами: ТОВ „Перший український недержавний пенсійний фонд", ТОВ „Народний пенсійний фонд „Україна", ТОВ „Недержавний пенсійний фонд „Національний", Міністерством праці та соціальної політики. Згідно зі статтею 1 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення», зазначені особи не є адміністраторами недержавних пенсійних фондів. Крім того, одна із зазначених осіб - Міністерство праці та соціальної політики - взагалі не є фінансовою установою, що суперечить приписам пункту дев'ятого частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».».

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292/2003 (далі - Положення), Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів).

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12 липня 2001 року N 2664-III(Далі –Закон № 2664) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Частиною 1 статті 7 Закону № 2664 встановлено, що особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

При цьому, положеннями статті 1 Закону № 2664 визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг; а саморегулівна організація - неприбуткове об'єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг та якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг. Законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг можуть бути передбачені додаткові повноваження, які можуть делегуватися саморегулівним організаціям.

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення»від 9 липня 2003 року N 1057-IV(Далі –Закон № 1057) визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 1057 адміністратор недержавного пенсійного фонду (далі - адміністратор) - юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на умовах цього Закону; саморегулівна організація адміністраторів недержавних пенсійних фондів - неприбуткова організація (непідприємницьке товариство), що створюється з метою встановлення професійних стандартів діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, захисту та представлення інтересів своїх членів, а також учасників недержавних пенсійних фондів.

Відповідно до статті 33 Закону № 1057 адміністратори пенсійних фондів можуть утворювати на добровільних засадах саморегулівні організації або набувати членства в існуючих саморегулівних організаціях.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України у визначеному нею обсязі та на встановлених нею умовах може делегувати окремі повноваження цим саморегулівним організаціям.

Саморегулівні організації адміністраторів недержавних пенсійних фондів створюються відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Положення про реєстр саморегулівних організацій фінансових установ, затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 липня 2005 р. N 4380 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2005 р. за N 885/11165 розроблене відповідно до вимог Законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про інформацію", Указу Президента України від 4 квітня 2003 року N 292 "Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України", а також інших нормативно-правових актів, які регламентують відносини, що виникають у сфері здійснення фінансових послуг.

Пунктом 3.8. Положення № 4380 передбачено, що підставами для відмови щодо внесення інформації до Реєстру є:

невідповідність поданих документів вимогам цього Положення;

недостовірність інформації у документах, поданих заявником для внесення до Реєстру;

відсутність документів, передбачених пунктом 3.1 розділу 3 цього Положення.

Разом з тим, пунктом 3.1. Положення № 4380 встановлено, що об'єднання адміністраторів недержавних пенсійних фондів, створені відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", а також об'єднання фінансових установ, щодо яких Держфінпослуг прийнято рішення про делегування відповідних повноважень, для внесення інформації до реєстру СРО протягом 5 робочих днів з дати прийняття рішення про делегування повноважень подають такі документи:

3.1.1. заяву про внесення інформації про об'єднання фінансових установ до Реєстру;

3.1.2. реєстраційну картку з загальною інформацією про об'єднання фінансових установ як юридичної особи;

3.1.3. реєстраційну картку з інформацією про учасників об'єднання фінансових установ.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, адже оскаржуване рішення прийнято з дотриманням положень Закону № 2664, Закону № 1057 та Положення № 4380.

Щодо причини для відмови у внесенні до Реєстру СРО інформації про позивача - недостовірністю інформації у документах, поданих заявником для внесення до реєстру, а саме інформації про місцезнаходження ТОВ „Перший адміністратор пенсійного фонду" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 32, офіс 49, код за ЄДРПОУ 32922283), суд вважає оскаржуване рішення в цій частині обґрунтованим та правомірним.

Адже, як випливає з наданих відповідачеві документів, а саме: реєстраційної картки з інформацією про учасників об’єднання фінансових установ, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший адміністратор пенсійного фонду»позивач зазначив: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 32. Разом з тим, в Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший адміністратор пенсійного фонду»(яке надавалось для отримання ліцензії) місцезнаходженням юридичної особи визначено м. Київ, вул. Б.Хмельницьково, 32, офіс 49, останнє також зазначено у Ліцензії на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів від 07.11.2007, що видана Держфінпослуг.

За таких обставин в суду наявні всі підстави вважати подані заявником відомості для внесення до Реєстру СРО інформації про позивача - недостовірністю інформації у документах, поданих заявником для внесення до Реєстру.

Адже, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»від 15 травня 2003 року N 755-IVрегулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Положеннями статті 1 Закону № 755 передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

Нормами статті 18 Закону № 755 встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, відповідно до визначень, встановленим статтею 1 Закону № 755, свідоцтво про державну реєстрацію - документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи –підприємця.

Аналізуючи вказане вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність оскаржуваного рішення в описуваній частині, так як позивачем подано недостовірну інформацію при зверненні до відповідача: зазначено адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший адміністратор пенсійного фонду»- м. Київ, вул. Б.Хмельницьково, 32, в той час як місцезнаходженням останнього є м. Київ, вул. Б.Хмельницьково, 32, офіс 49, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. З огляду на те, що в порядку Закону № 755 відомості, зазначені у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи, є достовірними та можуть використовуватися третіми особами, оскільки є офіційними відомостями внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, відповідачем обґрунтовано винесено оскаржуване рішення з описуваної підстави.

Щодо причини для відмови у внесенні до Реєстру СРО інформації про позивача - невідповідністю заявника згідно з поданими документами вимогам законодавства.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що оскаржуване рішення в описуваній частині прийнято на підставі пункту 3.1 Положення № 4380, яким передбачено: для внесення до реєстру саморегулівних організацій документи можуть подавати об'єднання, створені саме адміністраторами недержавних пенсійних фондів відповідно до статті 33 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». В той час як, протоколом зборів засновників заявника № 1 від 03.03.2004 встановлено, що заявник був створений наступними особами: ТОВ „Перший український недержавний пенсійний фонд", ТОВ „Народний пенсійний фонд „Україна", ТОВ „Недержавний пенсійний фонд „Національний", Міністерством праці та соціальної політики.

Аналізуючи викладене в сукупності, суд встановив підставність прийняття оскаржуваного рішення, адже Міністерство праці та соціальної політики України не є фінансовою установою, а ніші особи засновники –не є адміністраторами недержавних пенсійних фондів, що позивачем не заперечується.

Проте, суд не приймає до уваги покликання позивача на внесення подальших змін в засновницькому складі Національної Асоціації недержавних пенсійних фондів України та Адміністраторів недержавних пенсійних фондів, оскільки ані правила Закону № 2664, ані Закону № 1057, не дозволяють останнього. Адже, положеннями статті 33 Закону № 1057 чітко встановлено, що саме адміністратори пенсійних фондів можуть утворювати на добровільних засадах саморегулівні організації або набувати членства в існуючих саморегулівних організаціях. При цьому, Законом № 2664 визначено, що саморегулівна організація - неприбуткове об'єднання фінансових установ. З огляду на викладене вище, судом встановлено правомірність винесення відповідачем оскаржуваного рішення, так як частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідкач довів суду обгрунтгваність та правомірність прийнятого рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Головуючий суддя                                                                                О.В. Кротюк

Судді                                                                                                    П.В.Вовк

                                                                                                    П.О.Григорович

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –03.08.2009.