Постанова № 4393103, 15.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2009 р.                                                                                 № 2-а- 10219/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

позивача: Мішин С.І.

1-го відповідача: Поярко І.В.

2-го відповідача : не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Жилкомсервіс» до 1. ДПА у харківської області; 2. Державної податкової інспекції в Московському районі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Жилкомсервіс» (далі – ЗАТ «Жилкомсервіс»), звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі (далі – ДПІ у Московському районі), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 11 серпня 2008 року №0001352302/0, №0003051702/0 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 21477,00 грн. (основний платіж – 13110,00 грн., штрафні санкції – 8367,00 грн.) та податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4724,79 грн. (основний платіж – 1574,93 грн., штрафні санкції – 3149,86 грн.).

В обґрунтування заявлених вимог посилається на помилковість висновків акту перевірки № 3416/23/30512571 від 29.07.2008 року, які слугували фактичними підставами для винесення оскаржуваних правових актів індивідуальної дії.

Відповідач, ДПІ у Московському районі, проти позову заперечує та вважає, що оформлені актом перевірки № 3416/23/30512571 від 29.07.2008 року результати перевірки ЗАТ «Жилкомсервіс» - відповідають положенням чинного законодавства, оскільки перевірка проведена відповідно до норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

В період з 18.07.2008 року по 24.07.2008 року ДПІ у Московському районі була проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ «Жилкомсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Предметом перевірки була діяльність позивача з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 3416/23/30512571 від 29.07.2008 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- п.4.1 ст.4, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, в результаті чого зменшено від’ємне значення об’єкту оподаткування по податку на прибуток за 4 кв. 2007 р. на 302375,00 грн., за 1 кв. 2008 р. на суму 104576,00 грн.;

- п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 13110,00 грн., у тому числі: за квітень 2005 р. на 1217,00 грн., червень 2005 р. на 1417,00 грн., за липень 2005 р. на 1701,00 грн., за серпень 2005 р. на 808,00 грн., за вересень 2005 р. на 78,00 грн., за листопад 2005 р. на 2194,00 грн., за січень 2006 р. на 334 грн., за лютий 2006 р. на 1273,00 грн., за травень 2006 р. на 1448,00 грн., за липень 2006 р. на 266,00 грн., за вересень 2006 р. на 399,00 грн., за жовтень 2006 р. на 902,00 грн., листопад 2006 р. на 250,00 грн., за грудень 2006 р. на 823,00 грн., та завищення від’ємного значення податку на додану вартість у сумі 3623,00 грн., у тому числі: за грудень 2005 року на 1342,00 грн., за лютий 2006 р. на 510,00 грн., за березень 2006 р. на 1771,00 грн.;

- пп.4.2.1, пп.4.2.10, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2, пп.6.3.3 (е) п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями, п.4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженої постановою КМ України №2035 від 26.12.2003 р., що привело до неутримання та неперерахування у періоді з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 року податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1574,93 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 11 серпня 2008 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0001352302/0, №0003051702/0 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 21477,00 грн. (основний платіж – 13110,00 грн., штрафні санкції – 8367,00 грн.) та податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4724,79 грн. (основний платіж – 1574,93 грн., штрафні санкції – 3149,86 грн.).

Судом встановлено, що підставою для винесення відповідачем спірних рішень стало порушення позивачем норм чинного законодавства, а саме, перевіркою встановлено та позивачем не спростовується той факт, що на підприємстві рахується кредиторська заборгованість, щодо якої сплинув загальний позовний термін відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України:

- станом на 01.10.2007 року у сумі 302375,00 грн., у тому числі ПДВ – 50395,83 грн., по підприємству Центральне міське підприємство «Теплові мережі» у сумі 302375,00 грн.;

- станом на 01.01.2008 р. у сумі 104576,00 грн., у тому числі ПДВ – 17429,33 грн. по підприємствам КП ССКХ «Жилстрой-2» у сумі 88193,00 грн., ПП «Мегатранс» у сумі 6678,00 грн., Автобаза №2 у сумі 1579,00 грн., АТ СПМ-60 у сумі 8126,00 грн.

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) підприємство не розрахувалось за раніше отримані послуги, суми заборгованості за цими послугами є безповоротною фінансовою допомогою і підпадає під дію пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги.

Позивачем не була включена до валових доходів сума неповернутої кредиторської заборгованості у 4 кварталі 2007 року в розмірі 302375,00 грн., у 1 кварталі 2008 року у розмірі 104576,00 грн., чим порушено пункт 4.1 ст.4, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, позивач визначає базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) за касовим методом. В результаті проведеної перевірки на підставі виписки банку та наданих позивачем документів, відповідачем встановлено, що позивачем не було включено до обсягів продажу декларацій з ПДВ суму 873659,00 грн., що призвело до заниження суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 16733,00 грн., що у свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 13110,00 грн., у тому числі: за квітень 2005 р. на 1217,00 грн., червень 2005 р. на 1417,00 грн., за липень 2005 р. на 1701,00 грн., за серпень 2005 р. на 808,00 грн., за вересень 2005 р. на 78,00 грн., за листопад 2005 р. на 2194,00 грн., за січень 2006 р. на 334 грн., за лютий 2006 р. на 1273,00 грн., за травень 2006 р. на 1448,00 грн., за липень 2006 р. на 266,00 грн., за вересень 2006 р. на 399,00 грн., за жовтень 2006 р. на 902,00 грн., листопад 2006 р. на 250,00 грн., за грудень 2006 р. на 823,00 грн., та завищення від’ємного значення податку на додану вартість у сумі 3623,00 грн., у тому числі: за грудень 2005 року на 1342,00 грн., за лютий 2006 р. на 510,00 грн., за березень 2006 р. на 1771,00 грн.

Таким чином, позивачем порушено п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 13110,00 грн. за зазначені вище періоди.

Перевіркою встановлено, що відповідно до пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями користувались всі робітники підприємства, згідно наданих заяв на застосування податкової соціальної пільги. Податковою соціальною пільгою у підвищеному розмірі 150% у перевіряємий період користувався лише один соціальний працівник (відповідно до пп.6.2.1 (а) п.6.2 ст.6 цього Закону).

Судом встановлено, що проведеною перевіркою встановлені наступні порушення, допущені позивачем:

-          не утримання, не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у липні-листопаді 2005 р., у січні 2006 р., у серпні 2006 р., у березні 2007 р., у квітні 2007 р., у серпні 2007р. у сумі 213,28 грн. через безпідставне надання робітникам соціальної пільги у місяці, в якому вони припинили трудові відносини з підприємством, чим порушено пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями та п.4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженої постановою КМ України №2035 від 26.12.2003 р.;

-          не утримання, не перерахування до бюджету у грудні 2005 р., у серпні 2006 р. податку з доходів фізичних осіб у сумі 221,78 грн. через безпідставне надання податкових соціальних пільг робітникам підприємства, які були прийняті на роботу у 2005 році та у 2006 році, а саме – відсутні заяви від робітників про надання їм податкової соціальної пільги, чим порушено пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями;

-          не утримання, не перерахування до бюджету у липні-грудні 2007 р., у січні-лютому 2008 р. податку з доходів фізичних осіб у розмірі 257,50 грн., при нарахуванні та виплаті компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати робітникам підприємства, чим порушено пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями;

-          недоутримання та не перерахування до бюджету у червні 2007 р. податку з доходів фізичних осіб у розмірі 73,14 грн., при відшкодуванні робітнику підприємства матеріальної шкоди за несвоєчасну виплату заробітної плати за рішенням суду, чим порушено пп.4.2.10 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями;

-          не утримання та не перерахування до бюджету у вересні 2007 р. податку з доходів фізичних осіб у розмірі 328,5 грн. при нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати робітникам підприємства у зв’язку зі звільненням, чим порушено пп.4.2.1 п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями;

-          не утримання та не перерахування до бюджету у серпні 2005 року, жовтні 2005 р., грудні 2005 р., у лютому 2006 р., червні 2006 р., листопаді 2006 р. податку з доходів фізичних осіб в розмірі 41,53 грн. при виплаті грошових коштів приватному нотаріусу за вчинення нотаріальних дій, чим порушено пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями;

-          не утримання та не перерахування до бюджету у травні-червні 2005 року податку з доходів фізичних осіб у сумі 30,48 грн., при відшкодуванні робітникам за рахунок коштів підприємства вартості проїзду у міському транспорті (при цьому відсутній облік використання квитків у виробничих цілях (накази підприємства та маршрутні листи), чим порушено пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями.

В зв’язку з допущеними позивачем порушень відповідачем доутримано податку з доходів фізичних осіб у сумі 1166,21 грн.

При перевірці правильності проведення перерахунку сум доходів та сум наданих податкових соціальних пільг за 2006 рік відповідно до пп.6.5.2 (а) п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями встановлено, що в 2006 році недоутриманий податок з доходів фізичних осіб по двом особовим рахункам у сумі 408,72 грн. за 2005 р. (Клименко О.М., Старобуб В.М., які є суб’єктами підприємницької діяльності), чим порушено пп.6.3.3 (е) п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ із змінами та доповненнями.

Таким чином, всього за перевіряємий період позивачу правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1574,93 грн.

Крім того, при проведені перевірки встановлено несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р. на загальну суму 50006,5 грн.

Позивач як на підставу оскарження податкових повідомлень-рішень посилається на порушення господарським судом Харківської області 18.12.2007 р. справи про визнання банкрутом ЗАТ «Жилкомсервіс» (справа №Б-48/188-07) та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зазначена обставина не заперечується відповідачем. Позивач посилається на п.1 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого податкові зобов’язання, донараховані за результатами перевірки, вважаються погашеними станом на 09.03.08 р., тобто на дату закінчення місячного строку з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство позивача.

Крім того, позивач вважає, що оскільки під час дії мораторію відповідно до п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), то у відповідача були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій на донараховані зобов’язання.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, зважаючи на таке.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор- юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів). Конкурсні кредитори- кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори- кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідач провів перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства 29.07.08 р., тобто вже після порушення провадження у справі про банкрутство позивача, а, відтак, з огляду на вищенаведене, відповідач є поточним кредитором.

А тому посилання позивача на пропуск відповідачем встановленого п.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строку для подання кредиторських вимог – безпідставні та судом до уваги не приймаються.

З врахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що відповідачем правомірно донараховано позивачу за основним платежем податок на додану вартість в розмірі 13110,00 грн. та податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1574,93 грн.

При цьому суд зазначає, що вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних санкцій за зазначеними вище податками обгрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до ч.7 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Як свідчать матеріали справи, 18.12.2007 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі про банкрутство позивача (справа №Б-48/188-07) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Цей факт не заперечується відповідачем.

На час проведення перевірки, дію мораторію не припинено, а, відтак, нарахування штрафних санкцій проведено відповідачем всупереч зазначеним законодавчим нормам.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування податкових повідомлень-рішеннь в частині нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 8367,00 грн. та податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3149,86 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Закритого акціонерного товариства «Жилкомсервіс» до 1. ДПА у харківської області; 2. Державної податкової інспекції в Московському районі про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова від 11 серпня 2008 року №0001352302/0 про нарахування податку на додану вартість частково в розмірі 8367,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 11 серпня 2008 року №0003051702/0 по податку з доходів фізичних осіб частково в розмірі 3149,86 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 20.05.2009 р.

Суддя                                                                       П'янова Я.В.