Рішення № 43930593, 27.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/4376/15-г

За позовом Фізичної особи-підприємця Недашківської Валентини Миколаївни

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»

про стягнення 12 109, 46 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Єлтишева С.Л.;

від відповідача: не з'явились.;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Недашківська Валентина Миколаївна (далі-позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» про стягнення коштів у розмірі 12 109, 46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті укладення договору купівлі-продажу прав на регресні вимоги від 10.09.2014 р., до позивача перейшло право щодо стягнення коштів по страховому випадку згідно з додатком № 1 до договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.03.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Зокрема, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», зобов'язано третю особу надати суду письмові нормативно обґрунтовані пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

12.03.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не набув суброгаційного права вимоги за укладеним договором купівлі-продажу регресних прав зі страховиком до відповідача.

Розгляд справи неодноразово відкладався у порядку п.п 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, проте були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви відповідача та повідомленням про вручення поштового відправлення третій особі.

Приймаючи до уваги, що представники відповідача та третьої особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.04.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2011 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» та Фурлетом Дмитром Михайловичем укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 2011799, відповідно до якого, було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - «КІА Сеrato», державний номер АІ 6460 ВН.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом, 19.12.2012 р. у с. Петрівці по вул. Н.Промислова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «КІА Сеrato», державний номер АІ 6460 ВН, під керуванням Фурлета Д.М. та автомобіля «Наmmer М 1097 А2», державний номер 3302 Р1, під керуванням Бородія О.В.

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» автомобіль «КІА Сеrato», державний номер АІ 6460 ВН.

Згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира від 12.02.2013 р. Бородія О.В. визнано винним у скоєнні правопорушення, що сталося 19.12.2012 р. у с. Петрівці по вул. Н.Промислова за участю автомобіля «КІА Сеrato», державний номер АІ 6460 ВН та автомобіля «Наmmer М 1097 А2», державний номер 3302 Р1.

Так, положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 585-СД від 16.01.2013 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «КІА Сеrato», державний номер АІ 6460 ВН склала 16 121, 66 грн.

Позивачем було складено страховий акт № 02-11697/1, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 12 109, 46 грн.

Відповідно до зазначеного вище звіту та страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 12 109, 46 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 60199 від 20.03.2013 р. (копія в матеріалах справи).

Так, 10.09.2014 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем Недашківською Валентиною Миколаївною (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу прав на регресні вимоги, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених даним договором, продавець продає (переуступає) покупцю права на регресні вимоги, які включають в себе регресні справи (перелік яких міститься у додатку № 1 до даного договору), а покупець приймає такі регресі вимоги та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду.

Відповідно до п. 3.2. договору, загальна кількість регресних справ зазначається у додатку № 1.

Розділом 5 договору визначено, що винагорода в якості вартості прав на регресні вимоги сплачується у національній валюті України та складає 93 880, 00 грн. без ПДВ.

Покупець сплачує винагороду протягом 10 (десяти) банківських днів з дня укладення та підписання сторонами даного договору шляхом внесення коштів на рахунок продавця наданий у даному договорі.

Даний договір починає діяти в дату підписання договору та укладений на невизначений строк (п. 9.1 договору).

З додатку № 1 до договору купівлі - продажу прав на регресні вимоги від 10.09.2014 р. вбачається, що до позивача, зокрема перейшло право на регресні вимоги до Моторного (транспортного) страхового бюро України, за дорожньо-транспортною пригодою за участю автомобіля «КІА Сеrato», державний номер АІ 6460 ВН, під керуванням Фурлета Д.М. та автомобіля «Наmmer М 1097 А2», державний номер 3302 Р1, під керуванням Бородія О.В., яка відбулася 19.12.2012 р.

12.09.2014 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем Недашківською Валентиною Миколаївною (далі - покупець) укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу прав на регресні вимоги від 10.09.2014 р., якою сторони домовились внести зміни до п.1.4. ст.1. «визначення» та викласти її в наступній редакції: «регресні вимоги» - права вимоги до боржників щодо сплати суми заборгованості за заподіяння шкоди страхувальникам/потерпілим/страховику як в порядку регресу, суброгації, так і в іншому порядку відповідно до чинного законодавства.

Так, на виконання умов зазначеного вище договору, позивач перерахував Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» 93 880, 00 грн. винагороду в якості вартості прав на регресні вимоги, що підтверджується квитанціями № ПН 17066 від 10.09.2014 р., № 12502639 від 11.09.2014 р., № 12509201 від 12.09.2014 р., № 12518504 від 15.09.2014 р., № ПН 26431 від 16.09.2014 р., № ПН 29317 від 17.09.2014 р., № ПН 31829 від 18.09.2014 р., № ПН 34078 від 19.09.2014 р., № ПН 38370 від 23.09.2014 р., № 12571745 від 25.09.2014 р. (копії в матеріалах справи).

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Бородія О.В., за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля «Наmmer М 1097 А2», державний номер 3302 Р1 не була застрахована в страховій компанії. Крім того, Бородій О.В. являється учасником бойових дій.

У зв'язку з чим, позивач звернувся з вимогою до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Листом від 05.02.2015 р. № 3/1-05/3533 відповідач повідомив, що Моторне (транспортне) страхове бюро України розглянуло звернення позивача щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19.12.2012 р. за участю автомобіля «КІА Сеrato», державний номер АІ 6460 ВН та повідомило, що оскільки позивач не є особою, яка сплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування МТСБУ не має правових підстав для виплати позивачу відшкодування з фонду захисту потерпілих.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Фізична особа-підприємець Недашківська Валентина Миколаївна зазначає, що у зв'язку з тим, що останнім було укладено договір купівлі-продажу на регресні вимоги, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду, тобто до Моторного (транспортного) страхового бюро України, тому просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія автомобіля «Наmmer М 1097 А2», державний номер 3302 Р1 у розмірі 12 109, 46 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до приписів ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.

Згідно п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Пункт 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302, визначає, що учасникам бойових дій, відповідно до ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".

Так, у матеріалах справи наявне безтермінове посвідчення АБ № 599836 учасника бойових дій, видане Бородію Олександру Володимировичу 27.02.2009 р. Головним управлінням особового складу Генерального штабу Збройних Сил України.

Таким чином, зазначеними вище нормами закону встановлений обов'язок МТСБУ на умовах, визначених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснювати виплату відшкодувань шкоди, завданої водіями - учасникам бойових дій.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тож, враховуючи вищенаведене, у позивача виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Недашківської Валентини Миколаївни задовольнити.

2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, ідентифікаційний код - 21647131), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця Недашківської Валентини Миколаївни (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 27-В, квартира 47, ідентифікаційний номер - 2191212747) 12 109 (дванадцять тисяч сто дев'ять) грн. 46 коп. - страхового відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 30.04.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.