Ухвала суду № 43928986, 23.04.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/69/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 47 Кузьменко В.А. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСіренка Ю. В.суддівМагди Л. Ф. , Міщенка С. В. при секретаріРибасюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 5 травня 2014 року у справі за позовом прокурора м. Черкаси до Черкаської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи Департамент екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, витребування майна із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року прокурор міста Черкаси звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що при перевірці прокуратурою м. Черкаси з питань дотримання Черкаською міською радою вимог земельного законодавства при виділенні та використанні земельних ділянок у кварталі № АДРЕСА_1 встановлено, що відповідно до рішення Черкаської міської ради від 9 березня 2006 р. № 9-205 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_8 та інші)» за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розроблений ТОВ «Геоземпроект» та висновку державної експертизи землевпорядної документації від 18 лютого 2006 р. № 678, передано безоплатно громадянину ОСОБА_6 у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 1000 кв. м., яка розташована у кварталі № АДРЕСА_1

На підставі вказаного рішення Черкаської міської ради від 9 березня 2006 р. № 9-205, ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

Позивач вважає, що вказане рішення міської ради не відповідає вимогам закону та має бути визнане судом незаконним та скасовано, з огляду на наступне.

Відповідно до Генерального плану міста Черкаси, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 29 березня 1984 р. № 144, вказана земельна ділянка загальною площею 8,7966 га знаходиться на території зелених насаджень загального користування (територія парків, скверів), тобто являє собою землі загального користування населеного пункту і розміщення на даній земельній ділянці індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд не передбачено.

Згідно п. «а», ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) земельні ділянки, запроектовані Генеральним планом міста Черкаси за функціональним призначенням під землі зелених насаджень загального користування населеного пункту, не можуть передаватися у приватну власність.

Позивач зазначає, що виділення спірної земельної ділянки, можливе було лише за результатами розгляду містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта, не передбаченого містобудівною документацією, яким би обґрунтовувалась можливість зміни функціонального призначення території, за умови затвердження останнього у встановленому порядку відповідно до п. 3.1 та 3.5 ДБН Б. 1.1-4-2002 Черкаською міською радою, посадові особи управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради мали право надати позитивні висновки щодо можливості виділення у приватну власність під індивідуальну житлову забудову вказані земельні ділянки.

Згідно інформації директора департаменту містобудування Черкаської міської ради від 20 лютого 2013 р. за № 1828-01-21 містобудівне обґрунтування під індивідуальну житлову забудову у кварталі № 137 відсутнє.

Управлінням містобудування та архітектури Черкаської обласної державної адміністрації висновку щодо можливості затвердження зміни до Генерального плану м. Черкаси, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСРС від 29 березня 1984 р. № 144 в частині зміни функціонального призначення території зелених насаджень загального користування на площі розміщення та відведення земельної ділянки під індивідуальну житлову забудову між АДРЕСА_1 згідно вимог п. 3.7 ДБН Б. 1.1-4-2002 не надавалось.

Після вивчення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 встановлено, що проект відведення земельної ділянки не погоджувався із природоохоронним органом.

Також, факт незаконного відчуження Черкаською міською радою спірної земельної ділянки підтверджується висновком Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 21 лютого 2013 р. № 636, в якому зазначено, що дійсна земельна ділянка знаходиться на території зелених насаджень загального користування, а тому не підлягає відведенню у приватну власність під житлову забудову, згідно ст. ст. 38, 39, 44, 51, 52, 83 Земельного кодексу України.

Згідно довідки Черкаського міського управління земельних ресурсів, яка надана в 18.02.2006 року за № 333-25-2 ОСОБА_6, спірна земельна ділянка відноситься до земель зайнятих зеленими насадженнями загального користування Черкаської міської ради.

Вищевказана земельна ділянка була передана ОСОБА_6 безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд.

Також перевіркою встановлено, що ОСОБА_6 10 квітня 2006 р. уклав з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки та на ім'я останнього видано державний акт серії НОМЕР_1 від 15 червня 2006 р.

Незаконне надання земельної ділянки площею 1000,0 кв.м., яка знаходиться в адміністративних межах м. Черкаси з володіння територіальної громади (належного власника спірного майна) поза її волею, крім вищевикладених обставин та матеріалів справи, доводиться також матеріалами кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР 25 лютого 2013 р. прокуратурою м. Черкаси відносно службових осіб управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради з правовою кваліфікацією передбаченою ч. 3 ст. 365 КК України.

Тому позивач просив: - визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 9 березня 2006 р. № 9-205 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_8 та інші)» в частині безоплатної передачі громадянину ОСОБА_6 земельної ділянки площею 1000,0 м2 по АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- визнати незаконним та скасувати пункт 7 додатку до рішення Черкаської міської ради від 09 березня 2006 р. № 9-205 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_8 та інші)», щодо безоплатної передачі громадянину ОСОБА_6 земельної ділянки;

- визнати недійсними державний акт серії НОМЕР_1 виданий 15 червня 2006 р. на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 1000,0 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати його державну реєстрацію;

- витребувати у ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1000,0 м2, вартістю 276 180,00 грн. розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та яка належить останньому на підставі державного акту серії НОМЕР_1 від 15.06.2006 року на користь Черкаської міської ради.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 5 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Черкаської області вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить його скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги прокурора м. Черкаси задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 2 липня 2014 року апеляційну скаргу заступника прокурора області задоволено.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 5 травня 2014 року у даній справі скасовано.

Ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги прокурора м.Черкаси задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 9 березня 2006 р. № 9-205 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_8 та інші)» в частині безоплатної передачі громадянину ОСОБА_6 земельної ділянки площею 1000,0 м2 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнано незаконним та скасовано пункт 7 додатку до рішення Черкаської міської ради від 09 березня 2006 р. № 9-205 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_8 та інші)», щодо безоплатної передачі громадянину ОСОБА_6 земельної ділянки.

Визнано недійсним державний акт на право власності серії НОМЕР_1, виданий 15 червня 2006 р. ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 1000,0 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати його державну реєстрацію;

Витребувано у ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1000,0 м2, вартістю 276 180,00 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та яка належить останньому на підставі державного акту серії НОМЕР_1 від 15.06.2006 року на користь Черкаської міської ради.

Не погоджуючись з рішенням Апеляційного суду Черкаської області, Черкаська міська рада оскаржила його в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2014 року касаційну скаргу Черкаської міської ради задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 2 липня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

У справі, яка переглядається встановлено, що 24 січня 2006 року ОСОБА_6 звернувся до Черкаської міської ради із заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 для використання під індивідуальне дачне будівництво. (т.1 а.с. 24)

Пунктом 1.19 рішення Черкаської міської ради від 31.01.2006 року № 9-60 ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1 000 кв.м безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва. (т.1 а.с.25).

Відповідно до висновку державної експертизи від 18 лютого 2006 року № 678 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 площею 1 000 кв. м у власність для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель Черкаської міської ради отримав позитивну оцінку.

Відповідно до п.10 Додатку до рішення Черкаської міської ради від 09.03.2006 року № 9-205 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_8 та інші)» передано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва площею 1000 кв.м по АДРЕСА_1. (т.1 а.с. 41 та а.с. 41 зворот).

На підставі цього рішення ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 24 березня 2006 року (т.1 а.с. 43 та а.с. 43 зворот). В даному акті зазначено, що цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки є індивідуальне дачне будівництво.

Підставами визнання незаконним рішення Черкаської міської ради від 09.03.2006 року № 9-295 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_8 та інші)» в частині безоплатної передачі громадянину ОСОБА_6 земельної ділянки площею 1 000 кв.м по АДРЕСА_1, на думку позивача, є те що виділення спірної ділянки можливе було лише за результатами розгляду містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта, не передбаченого містобудівною документацією, яким би обґрунтовувалась можливість зміни функціонального призначення території, за умови затвердження останнього у встановленому порядку відповідно до п.3.1 та 3.5 ДБН Б.1. 1-4-2002 Черкаською міською радою, посадові особи управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради мали право надати позитивні висновки щодо можливості виділення у приватну власність під індивідуальну забудову вказану земельну ділянку, а також те, що відведення земельної ділянки ОСОБА_6 відбулося в порушення ч.6 ст. 123 ЗК України в редакції від 02.03. 2006 року, оскільки проект відведення земельної ділянки не погоджувався із природоохоронним органом.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Генеральним планом 1984 року вказана земельна ділянка входила до території визначеної для створення парково-рекреаційної зони, але вимоги Генерального плану не були виконані і зазначена парково-рекреаційна зона не була створена, території до її складу не передавалися, статус парково-рекреаційної зони не був визначений. Оскільки Генеральний план 1984 року втратив чинність, а прокурором не надано доказів, що на час прийняття рішення існували заборони для таких дій Черкаської міської ради, тому суд не знайшов підстав для скасування рішення Черкаської міської ради від 09.03.2006 року №9-205 «Про передачу громадянам земельних ділянок (ОСОБА_8 та інші)» та задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою пункту 12 «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений положенням статті 118 ЗК України.

Так, частиною першою статті 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частина шоста ст.118 ЗК України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.(частина сьома ст. 118 ЗК України).

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про землеустрій» (яка була чинною на час виникнення правовідносин) у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до статті 123 ЗК України розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини перша, друга статті 20 ЗК України).

З матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_6 земельної ділянки по вулиці Грузиненка площею 1 000 кв. м безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель Черкаської міської ради погоджено із відділом екології та раціонального природокористування виконавчого комітету Черкаської міської ради, Управлінням земельних відносин міськвиконкому, Управлінням містобудування та архітектури міськвиконкому, Черкаським міським управлінням земельних ресурсів, Черкаською міською санітарно-епідеміологічною станцією, археологічною інспекцією.

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону кореспондуються з п. "в" ст. 5 ЗК України, згідно з яким, земельне законодавство базується на принципі невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України поділяються за основним цільовим призначенням, зокрема на такі категорії: землі житлової та громадської забудови; землі рекреаційного призначення.

Згідно зі ст.ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі рекреаційного призначення, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 ЗК України).

Отже, реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки має право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються) за умови дотримання положень Порядку про погодження такої зміни з відповідними органами та після складання проекту відведення.

Згідно ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації та передбачена можливість відведення земель рекреаційного призначення з метою дачного будівництва, що визнається та не заперечується позивачем

Відповідно до довідки Черкаського міського управління земельних ресурсів від 18.02.2006 року № 333-25-2 спірна земельна ділянка відноситься до земель зайнятих зеленими насадженнями загального користування Черкаської міської ради (а.с. 36).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст. 373 ЦК України право власності на землю (на земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За вказаних обставин, встановивши, що Черкаська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення діяла в межах своїх повноважень, ОСОБА_6 у встановленому законом порядку набув право власності на спірну земельну ділянку, суд правомірно відмовив у задоволенні позову.

10 квітня 2006 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки (а.с. 14).

На підставі даного договору ОСОБА_7 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку від 15 червня 2006 р.(а.с. 45).

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його належним власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Апелянт в скарзі зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не враховано, що виділення земельної ділянки ОСОБА_6 проведено за відсутності містобудівного обґрунтування розташування об'єкта в даному кварталі, як передбачено ч.2 ст.26 ЗУ «Про планування і забудову території» та за відсутності висновку Управління містобудування та архітектури Черкаської обласної державної адміністрації щодо можливості затвердження зміни до Генерального плану м.Черкаси, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 29.03.1984 року №144 в частині зміни функціонального призначення території зелених насаджень загального користування на площі розміщення та відведення земельної ділянки під індивідуальну житлову забудову між АДРЕСА_1, згідно вимог п.3.7ДБН Б.1.1-4-2002. Крім того, судом не враховано також, що проект земельної ділянки не погоджувався із Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, як передбачено ч.6 ст.123 Земельного кодексу України в редакції від 02.03.2006 року та вимоги ст. 52 Земельного кодексу України, якою встановлено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Вказані доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Відповідно до Генерального плану міста Черкаси, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 29.03.1984 року № 144, вказана земельна ділянка загальною площею 8,7966 га знаходиться на території зелених насаджень загального користування (територія парків, скверів), тобто являє собою землі загального користування населеного пункту і розміщення на даній земельній ділянці індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд не передбачено.

Відповідно до рішення від 22 липня 2010 року № 5-932 «Про організацію об'єкта природно заповідного фонду місцевого значення на території парку «Соснівський» та плану до даного рішення, земельна ділянка по АДРЕСА_1 не відноситься до земель загального користування - зелених насаджень Черкаської міської ради.

Згідно ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) належать на праві комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст.

Статтею 111 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого строку, заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього виду нерухомого майна тощо.

Як вбачається з п.1.1 відповіді, направленій Державним підприємством «Український державний науково дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім.Ю.М.Білоконя №3-852 від 15.04.2013 року, згідно з Генеральним планом, розробленим Українським державним інститутом проектування міст «Діпромісто» у 1980 році, розрахунковий термін прийнятий на 20 років (до 2000 року). Тут же зазначено, що розрахунковий термін, об'єм та зміст Генерального плану відповідає вимогам інструкції СН-345-66, що діяла на момент розроблення Генерального плану м.Черкаси (п.1.2).

В п.п.2, 2.1 відповіді також вказано, що питання, чи були чинними положення Генерального плану м.Черкаси станом на жовтень 2005 -березень 2006 р.р., законодавчо не визначене (а.с.66).

При цьому, в листі Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації від 13.02.2013 року за №03-01/239, адресованому заступнику прокурора м.Черкаси, зазначено, що Генеральним планом розвитку м.Черкаси, затвердженим у 1984 році, земельна ділянка, яка розташована у кварталі між вулицями Золотоніської, Грузиненка, Ціолковського, Мініна і Пожарського у м.Черкаси, входила до території, визначеної для створення парково-рекреаційної зони, але вимоги Генерального плану не були виконані і зазначена парково-рекреаційна зона не була створена, території до її складу не передавались, статус парково-рекреаційної зони не був визначений. Тут же зазначено, що законодавчі підстави проти приватизації земельних ділянок відсутні.

Новий Генеральний план міста Черкаси затверджений лише 29.12.2011 року на підставі рішення сесії Черкаської міської ради №3-505 (а.с.65).

Доводи апеляційної скарги про те, що Черкаська міська рада порушила процедуру погодження проекту відведення земельної ділянки, що надана ОСОБА_6 в приватну власність для розміщення індивідуального дачного будівництва, оскільки зазначений проект відведення не був погоджений із Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, а наявність у проекті відведення земельної ділянки ОСОБА_6 висновку про його погодження з відділом екології та раціонального природокористування виконавчого комітету Черкаської міської ради не є достатнім, оскільки це відділення не наділене відповідними повноваженнями спростовуються тим, що положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі було затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16 червня 2006 року № 285, тобто після прийняття відповідачем спірного рішення. На час спірних правовідносин діяло положення про Державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11 серпня 2000 року №108, норми якого не містили повноважень вказаного органу щодо погодження проектів відведення земельних ділянок.

До такої правової позиції дійшов Верховний Суд України у справі №6 - 164 цс 14, розглянутої в порядку ст.ст. 360, 360-2, 360-3, 360-4 ЦПК України, зазначивши, що наявність висновку Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради є достатнім для погодження проекту відведення земельної ділянки й не потребує подальшого його погодження, оскільки відповідно до Положення про Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 18 червня 2009 року № 632/1688 ( яке було чиним на момент погодження проекту відведення) до повноважень Головного управління віднесено погодження проектів відведення земельних ділянок.

Дані обставини дають підстави визнати, що на час прийняття рішення Черкаською міською радою від 09.03.2006 року № 9-205, на підставі якого земельна ділянка передана ОСОБА_6 безоплатно у власність, положення Генерального плану м.Черкаси від 1980 року - не були чинними. Докази того, що на цей момент існували заборони для прийняття такого рішення Черкаською міською радою, прокурором не надані. Саме на ці обставини посилається суд першої інстанції при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову. З цим погоджується і колегія суддів, оскільки саме ці обставини спростовують підстави апелянта у скарзі, по яких, як він вважає, оскаржуване рішення суду повинно бути скасоване.

Інші позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування майна з чужого незаконного володіння є похідними від позовної вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Черкаської міської ради від 09.03.2006 року № 9-205, на підставі якого земельна ділянка передана ОСОБА_6 безоплатно у власність, а тому рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині за наведеними у рішенні доводами є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що виділення ОСОБА_6 спірної земельної ділянки можливе було лише за результатами розгляду містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта спростовується наступним.

Відповідно до положень ч.2 ст.26 ЗУ «Про планування і забудову території», який діяв на той час і який втратив чинність і на який посилається апелянт у скарзі, у разі відсутності місцевих правил забудови для будівництва окремого об'єкта містобудування на території кварталу існуючої забудови розробляється містобудівне обґрунтування розташування об'єкта містобудування в цьому кварталі.

Проте, як зазначено вище, положення Генерального плану м.Черкаси від 1980 року на час прийняття рішення не були чинними, а чи існували місцеві правила забудови, прокурором доказів не надано.

З цього приводу у справі також встановлено, що вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 18 лютого 2014 року визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України ОСОБА_9.

В рамках розслідування цієї кримінальної справи слідчий 13 серпня 2013 року виніс постанову про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України відносно ОСОБА_9 через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України. Підставою прийняття цієї постанови є висновок про те, що заступник начальника управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради ОСОБА_9 мав право та законні підстави надати 13.02.2006 року позитивні висновки щодо можливості виділення серед інших земельну ділянку ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 у власність для індивідуального дачного будівництва .

З відповіді директора департаменту архітектури, містобудування та інспектування та викопіювання з плану міста з показом земельної ділянки ОСОБА_6, на якому видно, що рішенням Черкаської міської ради від 22 липня 2010 року № 5-932 надано статус парку і дана земельна ділянка на територію парку не накладається.

Крім цього із даним позовом прокурор звернувся у вересні 2013 року.

В ході розгляду справи в апеляційному суді встановлено, що відповідно до договору купівлі продажу земельної ділянки від 26.12.2011 року відповідач ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_10 купив спірну земельну ділянку.

Проте ОСОБА_10 не є стороною у даній справі і прокурором до нього позовні вимоги не заявлялися, хоча спірні правовідносини зачіпають його права і обов'язки.

Діючим Цивільно-процесуальним кодексом апеляційний суд не наділений правами притягнення інших осіб, які не брали участі у розгляді справи у суді першої інстанції.

Також з тексту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що прокурором обґрунтовуються позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, виходячи з того, що оскаржуваним рішенням Черкаська міська рада виділила ОСОБА_6 земельну ділянку під індивідуальну житлову забудову.

Однак, по справі встановлено, що оскаржуваним рішенням Черкаська міська рада виділила ОСОБА_6 у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва із земель рекреаційного призначення.

Таким чином, обґрунтування позовних вимог з цього приводу і встановлені фактичні обставини справи щодо статусу спірної земельної ділянки є різні, а прокурором у суді, з огляду на це, позовні вимоги не змінювалися і не уточнювалися.

Являються суперечливими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і положення прохальної частини позовної заяви.

Зокрема, в п.3 позивач просить визнати незаконним та скасувати пункт 7 додатку до рішення Черкаської міської ради від 09.03.2006 року № 9-205 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_8 та інші), щодо безоплатної передачі громадянину ОСОБА_6 земельної ділянки в той час, як по справі встановлено, що вказаний пункт додатку до рішення не стосується ОСОБА_6

В п.4 прохальної частини позовної заяви позивач просить визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1, виданий 15.06.2006 року на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 1 000 кв м, розташовану за адресою; АДРЕСА_1 та скасувати його державну реєстрацію, в той час коли обґрунтування позовної заяви та встановлені обставини справи свідчать, що спірною земельною ділянкою є земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

З огляду на вищенаведене, аналізу обґрунтувань позовних вимог, прохальної частини позовної заяви та доводів апеляційної скарги відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового за наведеними в них доводами про задоволення позову.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, були предметом розгляду в суді першої інстанції, та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування чи зміна судового рішення.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, дав їм належну правову оцінку, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 5 травня 2014 року у справі за позовом прокурора м. Черкаси до Черкаської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи Департамент екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, витребування майна із чужого незаконного володіння - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :