Ухвала суду № 43928377, 27.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22-ц/790/2968/15 Головуючий 1 інст.: Шмадченко С.І.

Справа № 640/7269/14-ц Доповідач: Швецова Л.А.

Категорія: «право власності»

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Швецової Л.А.,

Суддів: Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участі секретаря : Єрьоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, у якому просив визнати факт спільного проживання його та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з вересня 2007 року до сьогоднішнього дня. Визнати квартиру АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він з вересня 2007 року проживає у цивільному шлюбі з відповідачкою. Проте, нещодавно йому стало відомо, що у 2008 році на підставі договору купівлі-продажу його цивільна дружина ОСОБА_2 набула право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1. В цій квартирі проживає дочка сестри дружини.

Також його цивільна дружина уклала договір іпотеки на зазначену квартиру, оскільки придбала її за кредитні кошти.

Таким чином він зрозумів, що протягом всіх цих років відповідачка брала кошти із сім'ї для погашення кредиту.

Представник ОСОБА_2 погодилась з заявленими позивачем позовними вимогами зазначивши, що спірна квартира відповідачкою була придбана через чотири місяця сумісного проживання однією сім'єю з позивачем. На теперішній час сім'я прийняла двох дітей і проживають у Херсоні.

Представник третьої особи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» проти позову заперечувала, посилалася на те, що між банком і ОСОБА_2 08.01.2008 року був укладений кредитний та іпотечний договори. Перед укладанням іпотечного договору відповідачка надала банку гарантії, посвідчені приватним нотаріусом ХМНО Бистрицькою А.П., із змісту яких вбачається, що майнові права на спірну квартиру є її особистою приватною власністю, як такі, що набуті під час коли вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі та не проживала однією сім'єю з іншою особою без реєстрації шлюбу.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю - відмовлено.

Не погодившись із таким рішення районного суду, ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачами вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження його тверджень щодо проживання у цивільному шлюбі з відповідачкою на час отримання нею кредиту, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету.

Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

По справі достовірно встановлено, що 08 січня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/1902/74/96506, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти у сумі 40 000,00 доларів СІЛА на строк до 08.01. 2008 року зі сплатою 13% річних.

В забезпеченім виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку, придбану нею за кредитні кошти, квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як на підставу недійсності спірних правочинів, позивач посилався на те, що під час їх укладення він перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою ОСОБА_2 проте остання, всуперечь ст.ст.61,65, 74 СК України, уклала договір купівлі-продажу квартири, а за ним і договір іпотеки, не отримавши від нього згоди на укладення спірних договорів.

За змістом ч. 2 ст.65 СК України, на яку посилається позивач, право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового, виникає саме у того з подружжя, чия згода на укладення договору не була отримана.

В даному випадку, на думку позивача та виходячи з положень ст. 74 СК України, таким правом наділений саме він, який оскаржує дійсність укладених його співмешканкою договорів.

Зазначені обставини були підтверджені представником ОСОБА_2 і суду апеляційної інстанції.

Доказів на підтвердження того, що ненаданням згоди на укладення спірних договорів ОСОБА_2 були порушені права позивача, останній суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, перед укладанням іпотечного договору ОСОБА_2 надала банку гарантії, а приватному нотаріусу ХМНО Бистрицькій А.П. заяву про те, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1 є її особистою приватною власністю, як такі, що набуті нею під час коли вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі та не проживала однією сім'єю з іншою особою без реєстрації шлюбу (а.с. 33,34)

З 2008року ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_3 дії нотаріуса щодо посвідчення спірного договору у будь-якому порядку не оскаржували .

Що ж стосується встановлення факту спільного проживання, то в судовому засіданні як суду першої інстанції так і апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів того, що сторони не перебували у шлюбі з іншими особами на час знаходження у фактичних шлюбних відносинах.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є законним та обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і зводяться лише до переоцінки досліджених і правильно оцінених судом доказів.

Вищенаведене свідчить, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, не допустив порушень вимог закону при прийнятті оскаржуваного рішення, а отже таке є законним і обгрунтованим.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгяду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -