Постанова № 43926688, 29.04.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

29.04.2015

Справа № 638/2339/15-а

Провадження: 2-А/638/148/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Гайдук Л.П.

При секретарі Говор Л.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов*язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов*язання до вчинення дій. В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що до листопада 1999р. вони проживали на території України, а потім виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю. 27.01.2015року представник позивачів звернулась до відповідача із заявами про призначення пенсій за віком та необхідними для призначення пенсії й оригіналами та копіями документів, проте у прийнятті документів було відмовлено на підставі того, що у пенсіонерів відсутні внутрішні паспорти з реєстрацією в м. Харкові, за даним фактом було повідомлено органи внутрішніх справ, в той же день документи були направлені поштою, однак у встановлений законом строк пенсія за віком позивачам не була призначена. 09.02.2015р. листом відповідача було повідомлено, що представнику необхідно звернутися з оригіналами та копіями документів, в тому числі з паспортом за місцем проживання (реєстрації) позивачів на території України. З вказаними діями відповідача позивач не згоден, оскільки всі документи були надані у відповідності до діючого законодавства, у відповідності до ст.. 7 Закону України «Про звернення громадян», оформлені належним чином і подані у встановленому порядку звернення, підлягають обов*язковому прийняттю та розгляду. Позивачі вважають, що відмова відповідача в нарахуванні пенсії з причини не проживання їх на території України є неправомірною, оскільки відповідно до законодавства України, яке регулює питання по призначенню пенсії, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов*язуватися з такою умовою як постійне проживання в Україні, окрім того, позивачі є громадянами України і у відповідності до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» за наявності відповідного страхового стажу набули право на отримання пенсії за віком.

В судове засідання представник позивача надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову та зазначила, що дійсно в позивачів виникло право на отримання пенсії, однак Пунктом 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005р. (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014р. №13-1), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.07.2014р. за №895/25672 (далі за текстом - Порядок) встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Згідно із пунктом 1.7. Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день приймання органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсії), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Тобто, надання заяви про призначення пенсії через установи поштового звязку діючим законодавством не передбачено. Пунктом 2.1. Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообовязкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637. 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01.01.2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01.07.2000р. (додаток) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинними документами;4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;5) документи, які засвідчують особливий статус особи. Відповідно до пункту 2.9. Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна предявити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Пунктом 2.22. Порядку передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Пунктом 2.23. Порядку встановлено, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію. Згідно матеріалів справи місцем проживання позивачів є Держава Ізраїль. Таким чином, незрозуміло чому позивачі обрали саме управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова як орган, що повинен проводити призначення пенсії, тому що управлінням було направлено запит до Державної міграційної служби України з проханням надати інформацію про місце реєстрації позивачів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1ст. 9 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Судом встановлено, що позивачі народилися в Україні та мешкали за адресою: м. Харків, пр.. Курчатова, б. 9, кВ. 16 до виїзду на постійне проживання в Ізраїль, що підтверджується формами А карткою реєстрації.

У 1999 році вони виїхали за кордон, а саме до держави Ізраїль на постійне місце проживання.

ОСОБА_1 був прийняті на консульській облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль 30.05.2003року та прийнятий на постійне проживання, про що зазначено в закордонному паспорті, який є власністю України та дійсний до 09.08.2019р.

ОСОБА_2 була прийнята на консульській облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль 07.05.2002року та прийнята на постійне проживання, про що зазначено в закордонному паспорті, який є власністю України та дійсний до 09.08.2019р.

Листами № 2283-27/02 та № 2284-27/02 від 09.02.2015р. позивачам було відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки в порушення вимог п.2, п.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затв. Постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 22-1, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846, до заяви не було надано паспортний документ або довідку з уповноважених органів самоврядування про фактичне місце проживання (реєстрації) на території України.

Відповідно до ч.1ст.46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

ПередбаченеКонституцією Україниправо громадян на соціальний захист конкретизоване уЗаконі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»таЗаконі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно дост.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Згідно п.1 ч.1ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У п.7 Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) заявника.

Згідно п.16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсі), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.

За приписами п.29 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно дост.5 Закону України «Про громадянство України»документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Позивачі є громадянами України і у відповідності до ч.1ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за наявності відповідного страхового стажу набули право на отримання пенсії за віком.

Як встановлено ч.2ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Таким чином, суд дійшов висновкупро безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивачів на пенсійне забезпечення та призначенні їм пенсії за віком.

Відповідно до положеньст.2 Закону України «Про громадянство України»якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Як встановленост.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виходячи із правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 8, 9, 11 , 71, 159-163 КАС України, Конституцією України, Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", «Про пенсійне забезпечення», «Про громадянство України», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов*язання до вчинення дій задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харковащодо відмови у прийнятті заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харковащодо не призначення та не виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Зобов*язати Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2, починаючи з 27.01.2015року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова в 10-денний строк з дня її проголошення, а особами, які не були присутніми під час її проголошення в той же строк, з моменту отримання її копії.

Головуючий суддя: