Ухвала суду № 43925097, 28.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/4076/14 Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.Провадження № 22-ц/780/2337/15 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 4 28.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

28 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Лащенка В.Д., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на майно, набуте у шлюбі, -

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про визнання права власності на майно, набуте у шлюбі. Заявлені вимоги мотивувала тим, що перебувала з відповідачем у шлюбі, за час якого майно відповідача було покращене за рахунок спільних зусиль подружжя. Так, 10 листопада 2004 року ОСОБА_5 згідно договору дарування подарувала синові ОСОБА_3 спірний будинок АДРЕСА_1 Вишгородського району Київської області. В подальшому згідно договору дарування від 08 липня 2009 року ОСОБА_3 подарував їхньому сину ОСОБА_4 9/20 частин житлового будинку із визначеними кімнатами з відповідною частиною житлових будинок. Подружжя здійснило повну реконструкцію будинку та прибудувало до будинку нові кімнати, під час шлюбу ОСОБА_2 продала будинок, який належав її матері, та отримала за цей продаж кошти, за рахунок яких і було здійснено покращення спірного будинку. За даними експертного висновку, позивач та відповідач покращили об'єкт нерухомості, який належить відповідачу, на 217752 грн., та майже на 60 % від вартості майна до його поліпшення. Вона має право на визнання права власності на майно пропорційно на ? покращень. Оскільки відповідачу належить 11/20 від вартості об'єкта нерухомості, то вона має право на визнання за нею права власності на 11/20 * 30 % = 33/200. Уточнивши позовні вимоги в січні 2015 року, просила визнати за нею право власності на 33/200 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, визнати за ОСОБА_3 77/200 частин житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 272,87 грн. в якості компенсації за 0,075 % вартості об'єкта нерухомості, покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання права власності на майно, набуте у шлюбі, суд першої інстанції виходив із того, що сторони перебували в шлюбі, під час шлюбу одному із подружжя було подаровано будинок, який за час шлюбу було поліпшено, однак передбачені законом підстави для визнання за позивачем права власності на 33/200 частини будинку із зазначеними позивачем приміщеннями відсутні, порушених прав позивача, які б підлягали захистові, не встановлено.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що із 08 вересня 1979 року по 16 серпня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі (а. с. 7).

10 листопада 2004 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1. Відповідно до відомостей, що містяться у технічному паспорті, який є невід'ємною частиною правовстановлюючого документу, житловий будинок з надвірними будівлями, який зазначений в плані під літерою «А», побудовано в 1917 році із дерева, має 63 % зносу, житловою площею 82,8 кв.м., загальною площею 136,2 кв.м., а також до нього приникають Б - гараж, В - літня кухня, Г - погріб з шийкою, Д - вбиральня, 1-3 - огорожа, під Е - погріб, Е - погрібник, Є - сарай, Ж - літня кухня, З - теплиця, И - теплиця, І - колодязь (а. с. 21).

31 січня 2009 року рішенням Новопетрівської сільської ради оформлено право власності ОСОБА_3 на двоповерховий житловий будинок з господарськими спорудами та видано свідоцтво про право власності на житловий будинок загальною площею 259,6 кв.м.

08 липня 2009 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 9/20 частин житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, АДРЕСА_1. Відчужувані 9/20 частин житлового будинку, загальною площею 112,1 кв.м., житловою площею 63,8 кв.м., складається з приміщень 2-1 коридор, 2-2 санвузол, 2-3 коридор, 2-4 кухня, 2-5 передпокій, 2-6 житлова кімната, 2-7 коридор, 2-8 житлова кімната, 2-9 житлова кімната. Цей житловий будинок з цегли, житловою площею 162,2 кв.м., загальною площею 269,6 кв.м., 35 % зносу, побудований у 1974 році з надвірними будівлями: гараж «Б», два погреби «Г, під Е», убиральня «Д», дві літні кухні «В, Ж», сарай «Є», погрібник «Е», огорожа «1-3», колодязь «І», теплиця «З». Будинок належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності САС № 345386, виданого Новопетрівською сільською радою згідно з рішенням виконавчого комітету № 2.7. від 31 січня 2009 року (а. с. 23, 24, 25, 70).

Згідно висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 20 серпня 2014 року № 0928, залишкова вартість на час проведення дослідження об'єкта нерухомості житлового будинку (житловою площею 82,8 кв.м., загальною площею 136,2 кв.м.) з надвірними будівлями, що були подаровані ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 з урахуванням їх технічного стану становить 265587 грн. Залишкова вартість об'єкта нерухомості 11/20 частин житлового будинку, які належать ОСОБА_3 на дату проведення експертизи становить 363825 грн. Вартість поліпшень, здійснених в об'єкті нерухомості житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в грошовому виразі залишкової вартості об'єкта нерухомості 11/20 частин житлового будинку (кімнати № № 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5 згідно поверхового плану БТІ) з відповідною часткою надвірних будівель (Б - гараж, В - літня кухня, Г - погріб з шийкою, Д - вбиральня, 1-3 огорожа, під Е - погріб, Е - погрібник, Є - сарай, Ж - літня кухня, З - теплиця, І - колодязь) АДРЕСА_1 на дату проведення експертизи з врахуванням того, що приміщення у розмірі 9/20 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель належать ОСОБА_4 на праві власності, становить 217752 грн. У відсотковому виразі по відношенню до залишкової вартості вартість поліпшень, здійснених в об'єкті нерухомості житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 становить 59,85 % (а. с. 86).

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі, позов ОСОБА_2 задоволено в частині визнання права власності на автомобіль із стягненням грошової компенсації вартості (а. с. 94 - 99).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 грудня 2013 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 жовтня 2013 року залишено без змін (а. с. 77 - 79).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належному другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід, одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. ст. 70, 71 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що перебувала із відповідачем у шлюбі, в період якого майно відповідача (спірний будинок) було покращене за рахунок спільних зусиль подружжя, а саме сторони здійснили повну реконструкцію будинку та прибудували до будинку нові кімнати, що не заперечується відповідачем та може бути додатково підтверджене свідченнями дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Крім того, під час шлюбу ОСОБА_2 продала будинок, який належав її матері, та отримала за цей продаж кошти, за рахунок яких і було здійснено покращення будинку.

Ці ж підстави наведені в апеляційній скарзі (а. с. 111).

Оцінюючи обґрунтованість позову ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував, що ст. 62 СК України встановлено виключні умови, за яких збільшене в своїй вартості майно може бути визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за яких один з подружжя може набути право на спільне майно, що за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості, та звернув увагу, що спір між сторонами про поділ вказаного будинку з цих підстав вже знайшов своє розв'язання в рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 23 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили, а тому ці обставини за змістом ст. 61 ЦПК України повторно доказуватись не можуть.

Із даними висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони є обґрунтованими, послідовними та відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 60, 61 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя встановлено, що як на підставу позову ОСОБА_2 посилається на ст. 62 СК України, яка передбачає можливість визнання майна за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак доказів (наприклад: дозвільної і проектно-кошторисної документації, актів виконаних робіт тощо) у підтвердження капітального ремонту будинку, добудов та огорожі, влаштування систем газопостачання, опалення і водопостачання ОСОБА_2 не надала. Саме тільки коефіцієнтне збільшення інвентаризаційної вартості об'єкту не може слугувати доказом істотності. Отже, вагомих підстав вважати, що спірний житловий будинок за рахунок праці та коштів сторін як подружжя збільшився у цінності, немає. Таким чином суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для визнання 11/20 частин спірного житлового будинку з надвірними будівлями спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності за позивачем та відповідачем в порядку поділу майна подружжя по 11/40 частин будинку кожному.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в оспорюваному рішенні не зазначив, які саме обставини були встановлені в судовому рішенні від 23 жовтня 2013 року, висновків суду не спростовують, оскільки копія рішення наявна в матеріалах справи і була належним чином досліджена судом із наведенням конкретних підстав для відмови в позові.

Керуючись ст. 61 ЦПК України про неможливість повторного доведення обставин, встановлених судовим рішенням при розгляді справи, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд жодним чином не досліджував того, що сторони проживали у шлюбі весь період та вели спільне господарство, а отже створювали майно спільно, обставини щодо проведення спільної реконструкції будівлі сторони підтверджували, а отже такі обставини не потребують доведення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує що відповідно до ч. 1 ст. 62 ЦК України якщо майно одного з подружжя за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак, вимог про визнання спірного майна обєктом спільної власності подружжя для можливості його подальшого поділу позивачем взагалі не заявлялось.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що позивач не просила визнавати за нею частину майна, яке було створене, а саме просила визнати ту частку, яка є еквівалентом вартості покращення. Так, суд в рішенні зазначив, що при відсутності підстав для визнання спірного майна об'єктом спільної сумісної вартості подружжя (ч. 1 ст. 62 СК України) підстави для визнання права власності за позивачем на ті чи інші приміщення в будинку як еквівалент вартості покращення відсутні.

Колегія суддів погоджується також із висновками суду першої інстанції про те, що житловий будинок, господарські споруди біля нього, а також всі здійснені в ньому внутрішні та зовнішні добудови, прибудови, ремонтні та інші роботи відносяться саме до будинку, утворюють з ним одне ціле, вважаються однією складною річчю - житловим будинком як єдиним об'єктом права власності.

За спірних обставин право власності на будинок у особи може виникнути лише з підстав, передбачених ст. 62 СК України, а в цьому ОСОБА_2 відмовлено судовим рішенням від 23 жовтня 2013 року.

Посилання апелянта на наявність висновку № 0928 від 20 серпня 2014 року щодо вартості поліпшень висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки позивачу за рішенням суду вже було відмовлено в задоволенні позову з підстав, передбачених ст. 62 ЦК України, а в даному спору позивачем заявлено інші вимоги щодо того предмету спору та з тих же підстав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Лащенко В.Д.

Фінагєєв В.О