Рішення № 43922265, 23.04.2015, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/268/15-ц

провадження № 2/179/207/15

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 р. Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Новік Д.І.

за участю: секретаря судового засідання Хорольської І.П.

позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу «Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заяваОСОБА_1 до Комунального закладу «Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та допомоги на оздоровлення, посилаючись в позові та в судовому засіданні на те, що з 20 грудня 2011 року по 15 грудня 2014 року вона працювала в КЗ «Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини. 12 листопада 2014 року, вона вирішила взяти щорічну основну та додаткову відпустку за 2015 рік з 17 листопада 2014 року, за сімейними обставинами, у звязку із чим подала керівнику установи відповідну заяву. 12 листопада 2014 року, керівник закладу погодився надати відпустку, про що поставив відповідну резолюцію на її заяві, тому у період з 17 листопада 2014 року по 15 грудня 2014 року, вона перебувала у відпустці, про що є відповідні відомості у табелі обліку робочого часу, однак заробітну плату та допомогу на оздоровлення не отримувала. 15 грудня 2014 року її було звільнено із займаної посади, у звязку із виходом на пенсію. При зверненні до керівництва відповідача про виплату їй заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення в добровільному порядку за період відпустки з 17 листопада 2014 року по 15 грудня 214 року включно, їй було відмовлено, пославшись на те, що їй відпустка не належить за 2015 рік та вона знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати, відповідно до наказу від 15 грудня 2014 року. Крім того, її не ознайомили з наказом про надання відпустки у період з 17 листопада 2014 року по 15 грудня 2014 року, а ознайомили з наказом від 15 грудня 2014 року, відповідно до якого інспектору з кадрів ОСОБА_3 рекомендувати ОСОБА_1 щорічну відпустку без збереження заробітної плати, зважаючи на сімейні обставини. Вона вважає, що має право на виплату належної їй заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення, у звязку із чим прохає суд стягнути з відповідача борг по виплаті заробітної плати на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини - 1270 грн. 61 коп. та за сумісництвом сестри медичної 354 грн. 08 коп., та допомоги на оздоровлення в розмірі посадових окладів, які становлять 1551 грн. та 308 грн. 75 коп. відповідно, всього в сумі - 3484 грн. 44 коп.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову, посилаючись на те, що позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, і у неї відсутнє право на виплату заробітної плати за період відпустки, оскільки остання звільнилася із установи не відпрацювавши на відпустку у 2015 році. Також, пояснили що саме 15 грудня 2014 року, коли позивачка прийшла звільнятись у звязку з виходом на пенсію було виготовлено наказ № 85 від 15 грудня 2014 року про рекомендування їй відпустки без збереження заробітної плати при цьому в табелі виходу на роботу стоїть як відпустка, однак яка саме не вказано, при цьому ОСОБА_1 з наказами про будь-яку відпустку ніхто не ознайомлював та наказ на відпустку з 17 листопада 2014 року до початку відпустки ніхто не виносив, визнаючи при цьому, що в цьому допущено ними порушення трудового законодавства.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача та дослідивши докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Конституція України, проголошує Україну соціальною, правовою державою та визначає зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1,3). Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13,частини перша,друга,сьома статті 43 Конституції України). Конституційний Суд України вРішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статтею 1Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене участині першій статті 94 КЗпПі частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник абоуповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Позивач із 20 грудня 2011 року по 15 грудня 2014 року працювала в КЗ «Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини, що підтверджується записами в трудовій книжці (а. с. 4).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями

незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Як вбачається із заяви позивача наданої керівнику КЗ «Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» 12 листопада 2014 року, вона прохала надати щорічну основну та додаткову відпустки за 2015 рік з 17 листопада 2014 року, за сімейними обставинами (а. с. 6). Вказана заява погоджена керівником закладу.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 524 від 11 травня 2011 року «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» установлено, що з 1 січня 2012 р. медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

У відповідності до ч. 4 ст. 115 КзПП України, заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

У період з 17 листопада 2014 року по 17 грудня 2014 року, позивач перебувала у відпустці, згідно відомостей у табелі обліку робочого часу (а. с. 32).

Згідно ст. 22 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з виходом на пенсію

15 грудня 2014 року, позивача було звільнено із займаної посади, у звязку із виходом на пенсію, згідно наказу № 98 від 15 грудня 2014 року (а. с. 7)

У відповідності до ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Заробітної плата позивача на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини становить - 1270 грн. 61 коп. та за сумісництвом сестри медичної 315 грн. 75 коп., посадовий оклад вказаних посад становить 1551 грн. та 315 грн. 75 коп. відповідно, всього 3453 грн. 11 коп., відповідно до відомостей у розрахункових листах (а. с. 10-12).

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що відповідачем порушено законодавство про оплату праці, яке виразилося невиплатою заробітної плати та матеріальної допомоги за час щорічної відпустки, яка була погоджена у встановленому порядку. Позивачем доведено своє право на отримання заробітної плати, за час відпустки разом із допомогою на оздоровлення, у звязку із чим вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Позивача звільнено від оплати судових витрат на підставі п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір», оскільки нею подано позов, що випливає з трудових правовідносин, тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-66, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1, 3 Конституції України, ст. 1Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати», ст. ст. 116, 233 КзПП України, ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 2, 22 Закону України «Про відпустки»,суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги», адреса: вул. Колгоспна, 1 в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області, код 37555384, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по виплаті заробітної плати та допомоги на оздоровлення в розмірі 3453 гривні 11 копійок (три тисячі чотириста пятдесят три гривні одинадцять копійок).

Стягнути з Комунального закладу «Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги», адреса: вул. Колгоспна, 1 в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області, код 37555384, на користь держави судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий суддя Новік Д.І.