Рішення № 4392191, 06.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.09 Справа№ 25/142

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:

Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” (м.Чернівці)

до відповідача:

Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (м.Львів)

про :

стягнення заборгованості в сумі 44 847,30 грн.

Суддя :

В.М. Пазичев

При секретарі :

І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:

Тимофійчук Л.М.-представник, довіреність від 01.02.2009 року

від відповідача :

Завалишин Ю.О.-представник, довіреність від 01.01.2009 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: До господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” (м.Чернівці) до Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі сумі 44 847,30 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2008 року порушено провадження у справі і призначено на 27.05.2008 року. Ухвалою від 27.05.2008 року, у зв”язку з неявкою представника позивача, розгляд справи відкладено до 02.06.2008 року. Ухвалою від 02.06.2008 року, за клопотанням сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.2008 року. Ухвалою від 06.06.2008 року, у зв”язку з неявкою представника позивача, розгляд справи відкладено до 07.07.2008 року. Ухвалою від 07.07.2008 року розгляд справи відкладено до 22.07.2008 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 22.07.2008 року розгляд справи відкладено до 20.08.2008 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 20.08.2008 року в судовому засіданні оголошено перерву до 29.08.2008 року для надання доказів по справі.

Ухвалою від 29.08.2008 року позовну заяву Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” (м.Чернівці) до Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 44 847,30 грн. – залишено без розгляду.

30.12.2008 року за вх.№182-12 позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду від 29.08.2008 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” (м.Чернівці) задоволено, ухвалу господарського суду Львівської області від 29.08.2008 року у справі №25/142 скасовано, матеріали справи скеровано на розгляд господарському суду Львівської області.

Ухвалою від 22.05.2009 року провадження у справі поновлено і призначено до розгляду на 29.05.2009 року. Ухвалою від 29.05.2009 року розгляд справи відкладено до 05.06.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 05.06.2009 року розгляд справи відкладено до 11.06.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 11.06.2009 року розгляд справи відкладено до 17.07.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 17.07.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 06.08.2009 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвал суду про поновлення провадження у справі від 22.05.2009 року, про відкладення від 29.05.2009 року, від 05.06.2009 року, від 11.06.2009 року, від 17.07.2009 року не виконав в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.06.2009 року за вх.№11455 позивач подав пояснення по суті спору, в якому просить суд задоволити позовні вимоги.

09.06.2009 року за вх.№11599 позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

02.07.2009 року за вх.№13411 позивач подав клопотання про неможливість забезпечення явки представника.

13.07.2009 року за вх.№14082 позивач подав клопотання на виконання ухвали господарського суду від 11.06.2009 року.

06.08.2009 року за вх.№16149 позивач подав письмові пояснення по суті спору.

Відповідач вимог ухвал суду про поновлення провадження у справі від 22.05.2009 року, про відкладення від 29.05.2009 року, від 05.06.2009 року, від 11.06.2009 року, від 17.07.2009 року виконав частково, відзив на позов представив, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.05.2009 року за вх.№10930 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

17.07.2009 року за вх.№14537 відповідач подав узагальнене нормативно-доказове обгрунтування та пояснення.

В судовому засіданні 17.07.2009 року відповідач подав клопотання про продовження терміну розгляду справи, понад строк, передбачений ст.69 ГПК України. Позивач проти заявленого клопотання не заперечив.

06.08.2009 року за вх.№16150 відповідач подав пояснення по суті спору.

06.08.2009 року за вх.№16151 відповідач подав пояснення щодо накладення на суб”єктів господарської діяльності штрафів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Згідно ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за няавними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 06.08.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Постачання електричної енергії відповідачу здійснюється ВАТ “ЕК “Чернівціобленерго” (надалі –позивач, енергопостачальник) на підставі укладеного договору №53 від 01.12.1997 року (надалі –договір) та у відповідності до положень Закону України “Про електроенергетику”, “Порядку постачання електричної енергії споживачам”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 року №441 в редакції постанови КМУ №473 від 16.06.2005 року (надалі –Порядок) та “Правил користування електричною енергією”, затверджених постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року з наступними змінами та доповненнями (надалі –ПКЕЕ).

Відповідно до п.16 договору, останній укладається на строк до 31.12.1998 року та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Преамбула договору визначає, що при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, не обумовлених цим договором, сторони зобов”язуються керуватися ПКЕЕ, Правилами техніки безпеки, Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правилами улаштування електроустановок та чинним законодавством України. Права та обов'язки між постачальником та споживачем електричної енергії визначаються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією та договором на постачання електричної енергії №53 від 01.12.1997р.

Позивач зазначає, що, згідно умов договору, саме п. 4.4, споживач зобов'язується здійснювати уточнення договірної величини споживання електричної енергії на наступний розрахунковий період (рік) до 15 травня поточного розрахункового періоду (року). В порушення вищезазначених умов договору відповідач не здійснив уточнення договірних величин споживання електричної енергії на наступний розрахунковий період. У випадку неуточнення споживачем договірних величин до зазначеного строку, енергопостачальна організація самостійно встановлює договірну величину постачання електричної енергії на наступний розрахунковий період (рік). ВАТ „ЕК „Чернівціобленерго" встановило відповідачу договірну величину споживання електричної енергії на 2007р. на рівні фактично спожитої електроенергії протягом 2006р. (попереднього розрахункового періоду).

Крім того, договором, основним документом на підставі якого здійснюється споживання електричної енергії відповідачем, так само як і Правилами користування електричною енергією, не передбачено, що постачальник зобов'язаний повідомляти споживача про договірні величини споживання електричної енергії на наступний розрахунковий період (рік) у разі невиконання ним свого обов'язку передбаченого п. 4.4 Договору. Однак, за твердженням позивача, ВАТ „ЕК „Чернівціобленерго" направило відповідачу додаток № 1 до Договору 25.11.2006р. на адресу м. Львів, вул. Гоголя, 1 та м. Чернівці, вул.. Білоруська, 3, про що свідчить реєстр відправлених обсягів споживання електричної енергії по Чернівецькому РЕМ (копія в матеріалах справи). Таким чином, на думку позивача, енергопостачальник довів обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2007р.

Як стверджує позивач, останній виконав власні договірні зобов’язання по постачанню електроенергії відповідачу належним чином і у повному обсязі.

Відповідно до п.13 Порядку, споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно ст.26 Закону України “Про електроенергетику” (надалі –ЗУ “Про електроенергетику”), де зазначено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності), у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

В серпні 2007 року, за твердженням позивача, відповідачем було спожито 414 150 кВт/год. ел.енергії.

Договірна величина споживання електричної енергії для відповідача на вказаний період складає 307 787 кВт/год. Перевищення договірної величини споживання електричної енергії складає 85 834 кВт/год.

На цій підставі відповідачу за серпень 2007 року нараховано двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії, що становить 29 847,60 грн.

У вересні 2007 року відповідачем було спожито 413 817 кВт/год. ел.енергії.

Договірна величина споживання електричної енергії для відповідача на вказаний період складає 338 161 кВТ/год. Перевищення договірної величини споживання електричної енергії складає 43 047 кВт/год.

На цій підставі відповідачу за вересень 2007 року нараховано двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії, що становить 14 999,70 грн.

Таким чином, заборгованість за перевищення договірної величини споживання відповідача станом на 12.05.2008 року становить 44 847,30 грн.

Однак, Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»(далі по тексту - відповідач) не погоджується з позовними вимогами, вважає позовні вимоги позивача такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві і не підлягають задоволенню, зокрема, відповідач наголошує, що позивачем не надано відповідачу розрахунок спірної суми, у зв'язку з чим відповідач позбавлений можливості визначити, яким чином позивач здійснив обрахунок спірної суми.

Крім того, на думку відповідача, з позовної заяви не вбачається, що позивачем дотримано положення договору, яке встановлює, що відповідно до п. 5.3 Договору на користування електричною енергією № 53 від 01.12.1997 року при наявності у головного Споживача Субспоживачів санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності (при перевищенні договірних величин головним Споживачем або його Субспоживачем) нараховується Електропостачальною організацією окремо по головному Споживачу та по кожному Субспоживачу на підставі даних, одержаних від головного Споживача, та пред'являється головному Споживачу.

На думку відповідача, договірна величина споживання електричної енергії узгоджується між постачальником електричної енергії і споживачем та зазначається у договорі між ними, а узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини, які, відповідно до п. 1.2 Правил, є узгодженою в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величиною обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Як зазначає відповідач, після отримання від позивача рахунків за спожиту електроенергію, у які було включено донарахування за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, відповідач в особі свого відокремленого підрозділу «Енергозбут»звернувся до позивача з листом від 12.10.2007 року № ЕЕ-6/1025 (в додатку), у якому просив відкоригувати рахунок за вересень 2007 року. У відповідь позивач направив лист від 24.10.2007 року № 939, до якого було долучено Додаток № 1 до Договору № 53/2 від 01.12.1997 року, у якому було визначено обсяги постачання електричної енергії споживачу - відповідачу та субспоживачам на 2007 рік із розбивкою по місяцям.

Тобто, на думку відповідача, лише 24.10.2007 року позивачем було доведено до відповідача договірні величини споживання електричної енергії на серпень та вересень 2007 року, які вже минули, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування перевищення договірної величини споживання електричної енергії, яка не була встановлена.

Щодо твердження позивача про те, що Додаток № 1 до Договору № 53/2 від 01.12.1997 року, було направлено відповідачу 25.11.2006 р., згідно Реєстру та розрахункової квитанції, відповідач у своєму Нормативно-доказовому обґрунтуванні від 05.06.2008 № ВПК-10/73 до відзиву на позовну заяву висловив сумнів у достовірності цих доказів, оскільки, у рядку реєстру, де зазначено про направлення Львівській залізниці рекомендованого листа вказано дві неповні адреси без вказівки міста та поштового індексу, а саме: Білоруська, 3; Гоголя, 1., а позивачем, на думку відповідача, під одним номером не могло бути одночасно направлено два рекомендованих листи в дві різні адреси, тобто рекомендований лист був один, а куди саме він був направлений встановити з реєстру неможливо. Відповідач наголошує, що у Додатку № 1 до Договору № 0053/2 від 01.12.1997 вказано дві юридичні адреси - Білоруська, 3, Гоголя, 1, при цьому і у реєстрі, і у Додатку № 1 до Договору № 0053/2 від 01.12.1997 на першому місці стоїть саме «Білоруська, 3».

Відповідно до п. 85 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою КМ України від 17.08.2002 № 1155, у разі одночасного відправляння п'яти і більше внутрішніх реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів) відправник складає список таких поштових відправлень за формою, що встановлюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв'язку. До одного такого списку включається не більш як 40 поштових відправлень (поштових переказів) одного виду, а посилок - не більш як 35. Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список скріплюється також печаткою. На думку відповідача, перелічені обставини викликають сумнів у достовірності реєстру, представленого в судовому засіданні позивачем, а розрахункова квитанція підтверджує факт з надання послуги по відправленню листів у кількості 100 штук на суму 145,00 грн., однак жодним чином не підтверджує факту направлення відповідачу саме Додатку № 1 до Договору № 53 від 01.12.1997 року, у якому було визначено обсяги постачання електричної енергії Споживачу - відповідачу у справі. Для додаткового обгрунтування свого твердження відповідач також звернувся із запитом від 03.06.2008 року № НПЕ-10/72 на Головну пошту м. Львова. Однак, як повідомили представника відповідача на Головній пошті м. Львова документи за період з 25.11.2006 по 31.12.2006 знищені, оскільки минув шестимісячний строк, встановлений п. 143 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою КМ України від 17.08.2002 № 1155 для подання претензій щодо недоставки, несвоєчасної доставки, пошкодження чи втрати поштового відправлення.

Також, відповідач звертає увагу, що в судовому засіданні представником позивача представлено попередження від 05.09.2007 року, акт про перевищення обсягу договірної величини споживання фактичної електричної енергії, узгодженої додатком № 1 до договору № 0053/2 (такий договір між сторонами не укладався) за серпень 2006 року без номеру та дати його складення, попередження від 02.10.2007 року та акт про перевищення обсягу договірної величини споживання фактичної електричної енергії, узгодженої додатком № 1 до договору № 0053/2 за вересень 2007 року, без номеру та дати його складення, а Акти, що представлені відповідачем, не містять таких обов'язкових реквізитів як номер та дата їх складання.

Таким чином, на думку відповідача, факт перевищення договірної величини споживання у спірні періоди не може вважатись встановленим, оскільки акти про перевищення обсягу договірної величини споживання фактичної електричної енергії не оформлені належним чином, а акт за серпень 2007року взагалі відсутній.

Разом з тим, на заперечення відповідача щодо отримання попередження за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за спірні періоди, позивач наголошує, що ним надано суду докази, в розумінні ст. 34 ГПК України, відправлення на адресу відповідача попередження за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у серпні 2007р. та вересні 2007р., а саме: квитанції поштового відправлення № 1474 від 21.09.2007року (за серпень 2007р.) та № 2004 від 05.10.2007р. (за вересень 2007р.), а також, що відповідачем не доведено з посиланням на норми матеріального та процесуального права про обов'язок з боку електропередавальної організації вчинення таких дій. Крім того, відповідач не може спростувати факту направлення додатку № 1 до Договору № 532 від 01.12.19997 року (квитанція поштового відправлення № 8953 від 25.11.2006р.). Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 44 847 грн. 30 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

В ході судового розгляду справи визначено, що правовідносини між позивачем та відповідачем ґрунтуються на Договорі № 53 від 01.12.1997 року.

Преамбула Договору визначає, що при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, не обумовлених цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442 (далі по тексту - Правила), Правилами техніки безпеки, Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правилами улаштування електроустановок та чинним законодавством України.

Таким чином, при вирішенні всіх питань, не обумовлених договором, позивач та відповідач зобов'язалися керуватися нормативно-правовими актами та чинним законодавством України.

Пунктом 1 договору встановлено, що постачальник постачає (продає) електричну енергію споживачу у відповідності з умовами договору, а споживач своєчасно проводить сплату за використану електричну енергію та виконує інші умови, визначені договором.

Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 15 травня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії з визначенням очікуваного споживання елекричної енергії для кожної площадки вимірювання (п.4.2 ПКЕЕ).

Договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівні заявлених споживачем, згідно п.4.2 ПКЕЕ і оформляються додатком до договору “Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу”.

Відповідно до п. 4.4 Договору, на користування електричною енергією № 53 від 01.12.1997 р. відповідач має здійснювати уточнення в Електропостачальній організації договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік не пізніше "15" травня поточного року.

Однак, у відзиві на позовну заяву, що подано відповідачем до канцелярії суду за вх.№12033 від 27.05.2009 року, відповідач визнає, що уточнення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на 2007 рік відповідач позивачу не надавав.

Відповідно до п. 4.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442 (далі по тексту - Правила), у разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року. Тобто, Правилами чітко та однозначно визначається порядок та обсяги встановлення позивачем розміру очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік та не надається йому право самостійно змінювати цей розмір.

Отже, як підтверджується матеріалами справи, договірна величина споживання електричної енергії, що визначена для відповідача, в серпні 2007 року складає 307 787 кВт/год., а у вересні 2007 року - 338 161 кВТ/год.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України N 475 від 9 квітня 2002 р. затверджено «Порядок постачання електричної енергії споживачам»(далі по тексту - Порядок), згідно з яким проводиться регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її споживання.

Згідно з п. 7 Порядку, місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Відповідач стверджує, що випливає з приписів вищенаведених правових норм, що граничні величини споживання електричної енергії доводяться до споживачів до початку місяця, в якому дані граничні величини мають бути спожиті споживачами. Однак, незважаючи на те, що, як наголошено відповідачем, позивачем не було доведено та узгоджено з відповідачем договірні величини споживання електричної енергії на серпень та вересень 2007 року до початку цих місяців, відповідачем фактично використовувалась електроенергія без обмежень узгодженими обсягами очікуваного споживання електричної енергії, хоча йому було відомо обсяги використання ним електроенергії за аналогічні періоди попереднього року та порядок встановлення таких на відповідні періоди 2007 року. Суду не надано належних та допустимих доказів вжиття відповідачем передбачених чинним законодавством заходів для визначення та встановлення цих обсягів.

Відповідно до п.6.17 ПКЕЕ, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами пункту 4.2 ПКЕЕ, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

В ході судового розгляду справи встановлено, що в серпні 2007 року, відповідачем було спожито 414 150 кВт/год. ел.енергії. Перевищення договірної величини споживання електричної енергії складає 85 834 кВт/год.

На цій підставі відповідачу за серпень 2007 року нараховано двократну вартість різниці фактично спожитої договірної величини електроенергії, що становить 29 847,60 грн.

У вересні 2007 року відповідачем було спожито 413 817 кВт/год. ел.енергії. Перевищення договірної величини споживання електричної енергії складає 43 047 кВт/год.

На цій підставі відповідачу за вересень 2007 року нараховано двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії, що становить 14 999,70 грн.

Таким чином, заборгованість за перевищення договірної величини споживання відповідача станом на 12.05.2008 року становить 44 847,30 грн.

Позивачем наданими доказами доведено, що зазначені величини споживання електроенергії стосуються відповідача, як основного Споживача, а не Субспоживачів.

Крім того, відповідачем визнано, що договором, який, є основним документом, на підставі якого здійснюється споживання електричної енергії відповідачем, так само як і Правилами користування електричною енергією не передбачено, що постачальник зобов'язаний повідомляти споживача про договірні величини споживання електричної енергії на наступний розрахунковий період (рік) у разі невиконання ним свого обов'язку, передбаченого п. 4.4 Договору.

Також, відповідач у судовому засіданні підтвердив, що, відповідно до п.6.13 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N910), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 за N 417/1442 (далі по тексту - Правила), у передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).

Перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Представником позивача було представлено попередження від 05.09.2007 р., та від 02.10.2007 року, оскільки, на час виникнення перевищення договірних величин споживання електроенергії відповідача Правила користування електроенергіїєю діяли в редакції, яка не передбачала обов”язкового складання акту про перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Наголошення відповідачем на те, що фактично зазначені попередження та акти були направлені відповідачу разом з листом позивача від 24.10.2007 року № 939, не можуть вплинути на наявність правових підстав щодо застосування до відповідача відповідних договірних норм та норм чинного законодавства за споживання понаддоговірного обсягу електроенергії без належного погодження з енергопостачальною організацією.

Також твердження відповідача про те, що визначення розміру стягнення за понаддоговірне використання електроенергії виходив за межі компетенції позивача, не може бути взято до уваги при винесенні рішення, оскільки зазначені відповідачем норми чинного законодавства встановлюють компетенцію органів, яким надано право застосовувати штрафні санкції у сфері електроенергетики. Визначення вартості понаддоговірного споживання електроенергії, стягнення якої є предметом позову, не відноситься до штрафних санкцій.

Крім того, законність проведеного нарахування підвищеної плати за спожиту електричну енергію понад встановлений об'єм підтверджується висновком начальника інспекції Держенергонагляду в Чернівецькій області, який був наданий на підставі звернення ДТГО „Львівська залізниця".

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не спростував.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить –44 847 грн. 30 коп.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” (м.Чернівці) до Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі сумі 44 847,30 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №1658 від 05.11.2007 року на суму 450,00 грн. про сплату державного мита, та №1659 від 05.11.2007 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (79007, м.Львів, вул.Гоголя,1, код 01059900, інд.под.№010599013025) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” (58000, м.Чернівці, вул.Прутська,23-А; р/р 26039309800000 ЧОУ ВАТ “Ощадбанку”, МФО 356334, код 00130760) –44 847 (сорок чотири тисячі вісімсот сорок сім) грн. 30 коп. –боргу, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 47 коп. –сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя