Вирок № 43921256, 18.03.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/176/2015 справа № 200/11086/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року березня 18 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря Короленка О. Є.,

з участю: прокурора Чеботарьова О. І.,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_1,

захисника адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12012040030000238, справу за висунутим обвинуваченням проти:

ОСОБА_3, 1962 року червня 16 дня народження, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровську, українця за національністю, з професійно-технічною освітою з кваліфікацією лицювальника четвертого розряду, вдівця, працюючого лицювальником ПП «Мрія», який постійно проживає в м. Дніпропетровську за місцем реєстрації на вулиці Ульянова, 29/2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, переслідуючи своєю метою легку наживу, з користолюбства потрапив під антигромадський вплив особи, стосовно якої матеріали досудового розслідування виділені в окреме провадження (далі, співучасник). На вмовляння цієї особи у часі, в місці та за обставин, які точно встановити видалось неможливим, ОСОБА_3 вступив з нею у злочинну змову на вчинення у співучасті безпосередньо в групі осіб спільних злочинних посягань проти приватної власності шляхом обману під приводом відчуження чужої квартири № 2 в будинку на вулиці Макарова, 1, в м.Дніпропетровську.

Для досягнення спільної мети заволодіння валютними цінностями за умовами змови ОСОБА_3 заздалегідь відводилася роль одержати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно з дотриманням інших формальностей умисно на чуже ім'я, під яким він мав підписати у приватного нотаріуса договір купівлі-продажу квартири та інші необхідні документи під виглядом продавця, а також отримати валюту начебто в рахунок оплати покупцем ціни квартири, усвідомлюючи, що в дійсності її власником є ОСОБА_4, який на час відчуження вже помер.

30 грудня 2010 року в м.Дніпропетровську на вулиці Леніна, 9, за попередньою змовою в групі із співучасником згідно відведеній ролі, створюючи сприятливі умови для розкрадання, ОСОБА_3 підписав заяву про надання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно та замовлення-зобовязання № 3/2854, видаючи себе за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які умисно надав співробітнику КП «Дніпропетровське МБТІ» разом з завідомо підробленим паспортом громадянина України серії АН № 780320, виданим Красногвардійським РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області, до якого невстановлена особа вклеїла фотографію ОСОБА_3, передану останнім цій особі напередодні.

У такий спосіб ОСОБА_3, використавши завідомо підроблений офіційний документ, за умовами змови на імя ОСОБА_4 відкрив у КП «Дніпропетровське МБТІ» замовлення на технічну інвентаризацію квартири під № 2 в будинку на вулиці Макарова, 1, в м. Дніпропетровську, після виконання якого одержав необхідний для укладення договору витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджував право власності ОСОБА_4 на цю квартиру, чим закінчив готування до протиправного відчуження квартири.

29 березня 2011 року близько 14 години у м.Дніпропетровську в приміщенні нотаріальної контори на проспекті ОСОБА_5, 69, ОСОБА_3 з користі, використавши завідомо підроблений паспорт громадянина України серії АН № 780320, умисно видав себе за ОСОБА_4, чим приватного нотаріуса ОСОБА_6 Дніпропетровського міського нотаріального округу та покупця ОСОБА_7 ввів в оману в особі продавця, на стороні якого під чужим іменем вчинив договір купівлі-продажу, про що приватним нотаріусом внесено запис до реєстру під № 331. Доводячи спільний умисел до кінця, під приводом виконання цього договору ОСОБА_3, нібито за розпорядження квартирою під № 2 на вулиці Макарова, 1, в м.Дніпропетровську, отримав валютні цінності готівкою на суму 16000 доларів США, які поблизу нотаріальної контори на вулиці передав співучаснику, отримавши в якості винагороди заздалегідь обумовлені змовою 500 доларів США.

Діючи у такий спосіб, за попередньою змовою ОСОБА_3 в групі осіб шляхом обману умисно заволодів належними ОСОБА_7 валютними цінностями, еквівалентними 127360 гривням, що більше як в 250 разів перевищували неоподаткований мінімум доходів громадян.

Підсудний ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєному, щиросердно розкаявся та засудив вчинене і, будучи допитаним в судовому засідання, докладно розповів про встановлені вище обставини злочину. Пояснив суду, що в офісі своєї клієнтки ОСОБА_8 познайомився з маловідомою особою на імя ОСОБА_8, який спочатку запропонував йому за ціною 500 доларів США виконати ремонт у квартирі на вулиці Макарова, 1/2, у звязку з чим він передав цьому ОСОБА_8 свій паспорт, в обкладинці якого зберігалася фотографія про всяк випадок. За твердженнями ОСОБА_3, з настанням строку початку підрядних робіт замовник із словесними погрозами запропонував альтернативний спосіб відпрацювати авансований підряд шляхом відвідин офіційних установ для отримання документів з метою продажу квартири та наступної участі в якості продавця під час оформлення у нотаріуса договору купівлі-продажу, видаючи себе за власника квартири, з чим він вимушено погодився. Зі слів підсудного, за давністю подій він не памятає обставин відвідування ним КП «Дніпропетровське МБТІ», але визнав, що до цього підприємства приходив у супроводі співучасника, а також, що підписи в замовленні-зобовязанні і в заяві про надання витягу з реєстру прав власності зроблені ним особисто від імені ОСОБА_4, за якого він себе видавав, надаючи його паспорт зі своєю фотографією. За власним зізнанням в судовому засіданні, підсудний прибув до нотаріальної контори з наданим співучасником паспортом на ім'я ОСОБА_4 зі своєю фотографією, де його вже очікував покупець з дружиною, та за вказаних в обвинувальному акті обставин через деякий час після здійснення нотаріусом необхідних формальностей ОСОБА_3 з покупцем вийшли з кабінету для проведення розрахунків, після чого повернулись назад і в присутності нотаріуса підписали договір купівлі-продажу. Як вбачається з показань підсудного, з собою він жодних документів на квартиру не мав, а нотаріусу вони раніше були передані співучасником, і отримані ним 16000 доларів США, нібито з договору, він передав співучаснику одразу, вийшовши на вулицю з приміщення нотаріальної контори.

Окрім зізнання підсудного, його вина у скоєному діянні підтверджується сукупністю достатніх даних, здобутих за допомогою доказів, зібраних з дотриманням встановленого порядку відповідно до п.п.7, 8 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, достовірність яких учасники судового провадження не оспорюють, на підставі чого фактичні обставини у судовому засіданні зясовані згідно з істиною у встановленому порядку за частиною третьою статті 349 КПК України. Зокрема, сторони обвинувачення і захисту не оспорюють дані повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про актовий запис про смерть за № 8260 від 22.11.2010 (т. 1 а.с. 164-166), за яким смерть ОСОБА_4 у віці 55 років настала 16.11.2010 внаслідок навмисного самоушкодження шляхом повішення, про що старшим лаборантом Обласного бюро судово-медичної експертизи м. Дніпропетровська ОСОБА_9 видано лікарське свідоцтво про смерть за № 2165.

Особа ОСОБА_3 встановлена за дійсним паспортом громадянина України серії АЕ №027570, виданим 24.11.1995 Кіровським РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області.

Відомості форми № 1 на видачу ОСОБА_4 паспорта (т. 1 а.с. 187) у тісному взаємному звязку з копією паспорта громадянина України серії АН № 780320, виданого Красногвардійським РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області (т. 1 а.с. 151), яка вилучена 14.01.2013 у приватного нотаріуса ОСОБА_10 під протокол (т. 1 а.с. 147-150), підтверджують використаний спосіб обману з заміною в паспорті фотографії ОСОБА_4 на вклеєну замість неї фотографію ОСОБА_3, що узгоджується з даними реєстру вчинених нотаріальних дій № 02-33 про встановлення приватним нотаріусом ОСОБА_6 особи продавця ОСОБА_4 29.03.2011 за предявленим їй цим паспортом (т. 1 а.с. 75-77).

У підсумку описаного почеркознавчого дослідження договору купівлі-продажу квартири від 29.03.2011 (т. 2 а.с. 46), прямокутного штампа ескізу квартири від 21.01.2011, замовлення-зобовязання від 30.12.2010 № 3/2854, заяви про надання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.12.2010 експерт 13.06.2014 дійшов висновку № 69/04-44 (т. 2 а.с. 245-251) про виконання ОСОБА_11 в них підписів від імені покійного ОСОБА_4, що прямо викриває підсудного у причетності до злочину. Після предявлення ОСОБА_3 за фотографіями під протокол (т. 2 а.с. 127) 05.03.2014 свідок ОСОБА_12 у присутності понятих без будь-яких сумнівів і вагань впізнала в ньому того, хто видавав себе за власника квартири на вулиці Макарова, 1/2, в присутності якого вона, як технік БТІ, провела її технічну інвентаризацію зі складанням ескізу, що опосередковано доводить його роль у скоєному за умовами злочинної змови.

Оцінивши показання ОСОБА_3 в суді у тісному звязку з речовими доказами, які його викривають, належить дійти переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних підсудним добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно з ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.

Суд за стійким внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх зясованих обставин обвинувачення в їх сукупності, дійшов висновку, що вина підсудного ОСОБА_3 та обставини ним скоєного в межах судового розгляду за ст. 337 КПК України знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

У встановлених обставинах ні власник, ні його спадкоємець права на квартиру винному добровільно не передавали, а недобросовісність покупця в договорі купівлі-продажу чи будь-яка змова набувача права на квартиру з винною особою не встановлена. Винна особа в формі повідомлення неправдивих відомостей про себе як власника квартири у співучасті застосовує обман з метою викликати у добросовісного покупця впевненість в обов'язковості передачі їй валютних цінностей нібито на виконання зобов'язання оплатити купівлю квартири, на продаж якої винна особа не має жодних прав, після чого співучасники розпоряджаються у виді злочинної наживи саме іноземною валютою.

В цій частині з метою ухвалення справедливого вироку суд уточнив реальні підстави обвинувачення, покладені в обвинувальному акті в основу твердження про предмет злочину і вид протиправного діяння з обєктивної сторони, оскільки таке уточнення не впливає ні на обсяг обвинувачення, ні на кінцеву правову кваліфікацію вчиненого, які за ст. 338 КПК України слугували б підставами для зміни обвинувачення прокурором, але має істотне значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу та обману, обовязкових при шахрайстві, на які звертав увагу судів Пленум Верховного ОСОБА_12 України в п.п. 17, 18 постанови № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

Відповідно, предмет цього злочину проти власності складають визначені у ст. 193 ЦК України валютні цінності, що за офіційним обмінним курсом НБУ у гривневому еквіваленті склали суму, яка перевищує більше як в 250 разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, визначений у відповідності до п. 169.1.1 ст. 169 і п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. За обставинами справи використаний спосіб обману виразився у сприянні виникненню у покупця помилки в укладенні договору купівлі-продажу з дійсним власником квартири шляхом використання завідомо підробленого паспорту.

Звідси, умисні дії ОСОБА_3, що виразилися у заволодінні чужим майном (іноземною валютою) у безпосередній спільній участі в групі з особою, з якою заздалегідь домовився про їх вчинення шляхом обману, підлягають кваліфікації шахрайством за ч.3 ст.190 КК України за ознаками вчинення за попередньою змовою групою осіб та у великих розмірах.

Доводи ОСОБА_3 на свій захист про застосований до нього психічний примус в формі погроз відповідно до ч. 2 ст. 40 КК України його прямого умислу не виключає. Водночас, за спрямованістю обману і змісту умислу співучасників ОСОБА_13, хоч би і має право згідно з п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України на віндикаційний позов, не може визнаватися потерпілим безпосередньо від цього злочину.

Призначаючи у відповідності до ст. 65 КК України вид і міру покарання, суд, керуючись правосвідомістю, враховує характер корисливого тяжкого злочину, що посягає на відносини приватної власності, непорушність яких гарантована державою. За повного визнання своєї вини підсудним, який працює за трудовим наймом відповідно отриманої кваліфікації, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, до пом'якшуючої покарання обставини згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України відносить активне сприяння розкриттю вчиненого злочину та проявлене в судовому засіданні щире каяття.

Відповідно, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням характеру і тяжкості вперше вчиненого злочину, ролі ОСОБА_3 і ступеня участі в його вчиненні, особи винного, його віку і освітньо-кваліфікаційного рівня, суд за стійким внутрішнім переконанням в силу ст. 65 КК України знаходить за необхідне для його виправлення призначити у виді покарання позбавлення волі, визначивши достатній для попередження нових злочинів строк, за якого мета покарання за ст. 50 цього Кодексу буде досягнута, а підсудного спіткає справедлива кара за скоєне за ст.190 КК України.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину в сукупності з даними про стан здоров'я винного, який страждає на метатуберкульозний пневмосклероз, кардіосклероз, ішемічну хворобу серця зі стабільною стенокардією третього функціонального класу, спираючись на встановлені обставини справи, слід прийняти до уваги проявлені під виховним впливом судового процесу зміни в особистості ОСОБА_3, що вказують на його готовність до самоконтролю і правослухняної поведінки, на підставі чого суд вважає можливим виправлення підсудного без відбування покарання із звільненням від такого згідно з ст. 75 КК України з іспитовим строком.

Процесуальні витрати згідно ст. 124 КПК України належить віднести на рахунок підсудного.

Укладений від імені покійного ОСОБА_4 договір з ОСОБА_7 на предмет купівлі-продажу квартири на вулиці Макарова, 1/2, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 Дніпропетровського міського нотаріального округу із записом у реєстрі під № 331, Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська рішенням від 03.06.2012 у цивільній справі №419/1584/12 визнаний недійсним з моменту укладення 29.03.2011 одночасно зі скасуванням реєстрації права власності. Враховуючи проведену цивільну реституцію та відсутність підстав для застосування конфіскації, накладений на квартиру арешт належить скасувати згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України одночасно з ухваленням цього вироку.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим за предявленим обвинуваченням у вчиненні передбаченого за ч. 3 ст. 190 КК України шахрайства, призначивши у виді покарання три роки позбавлення волі, від відбування яких згідно ст. 75 КК України звільнити під умовою, що він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_3 згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України обовязки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Речові докази:

довідку № 6810 від 09.06.2011 на імя ОСОБА_7, інвентаризаційні справи №№ 42296, 42296-Р на квартиру № 2 в будинку на вулиці Макарова, 1, м. Дніпропетровська, що зберігаються у слідчого Багмет М. О. у СВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області, повернути за належністю до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Дніпропетровське МБТІ» у законне володіння;

довідку № 227 від 28.03.2011 про склад сімї ОСОБА_4, блокнот із записами ОСОБА_3, довіреність ОСОБА_7, видана повіреному ОСОБА_14, позовна заява ОСОБА_7 про усунення ОСОБА_4 перешкод у користуванні власністю, що зберігаються у слідчого Багмет М. О. у СВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області, приєднати до матеріалів досудового слідства кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12014040030000928;

копію рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.06.2012, протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, зберігати у кримінальній справі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави на розрахунковий рахунок 31118115700004, відкритий для УДКС в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 37989274) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 884 гривень 52 коп. з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта №69/04-44 від 13.06.2014», поклавши процесуальні витрати на рахунок підсудного.

Скасувати арешт квартири № 2 в будинку на вулиці Макарова, 1, (Більшовицькій) міста Дніпропетровськ, накладений постановою слідчого СВ Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області від 05.12.2011, запис про що внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна під № 11948586.

Вирок, за виключенням підстав заперечення обставин, дослідження яких під час судового розгляду визнано недоцільним, підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська апеляційної скарги протягом 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, із плином яких набирає законної сили. Копію вироку після його проголошення вручити підсудному та прокурору негайно.

Головуючий