Ухвала суду № 43921105, 30.04.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 169/109/15-к Провадження №11-кп/773/167/15 Головуючий у 1 інстанції:Турак О.В. Категорія:ч.1 ст.364, ч. 1 ст. 366 КК України Доповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Оксентюка В.Н.,

суддів - Гапончука В.В., Бешти Г.Б.,

з участю секретаря - Гладкого В.В.,

прокурора - Базярука А.А.,

захисника - Сорокопуда М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Луцьк кримінальне провадження № 42013020000000129 за ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 18 березня 2015 року, якою, -

обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України повернуто прокурору відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Волинської області, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді Турійського районного суду Волинської області від 18 березня 2015 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України з підготовчого судового засідання повернуто прокурору відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Волинської області.

Суд своє рішення мотивував тим, що згідно п "а" ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, крім іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_2 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень у період з 2007 по 2012 роки, однак, редакція зазначених статей КК України у вказаний період неодноразово змінювалась, проте зазначене будь-якого відображення в обвинувальному акті не знайшло, що свідчить про неконкретність висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, від якого він повинен здійснювати захист в суді.

Крім цього, згідно ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до ч. 9 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

З реєстру матеріалів досудового розслідування, доданих до обвинувального акту, слідує, що прокурором або слідчим за його дорученням підозрюваному та його захиснику не був наданий доступ до матеріалів кримінального провадження, чим істотно порушено визначені КПК України права обвинуваченого, а також існують істотні суперечності, щодо обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу.

Прокурор у кримінальному провадженні у поданій апеляційній скарзі вказує на те, що обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України. Обвинуваченому ОСОБА_2 інкримінується порушення вимог чинної редакції ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку з чим редакції цих статей у часі не уточнюються.

В ході підготовчого провадження підозрюваний і його захисник не заявляли суду про порушення їх прав, в тому числі і незабезпечення права доступу до матеріалів досудового розслідування, а навпаки просили призначити судовий розгляд провадження. 09.02.2015 року ОСОБА_2 та його захиснику надано доступ до матеріалів досудового розслідування, про що свідчить відповідний протокол у матеріалах кримінального провадження. Надання цих матеріалів до суду відповідно до вимог ч. 4 ст. 291 КПК України до початку судового розгляду забороняється.

29.01.2015 року щодо ОСОБА_2 був обраний запобіжний захід у вигляді застави, який і відображено у реєстрі матеріалів досудового розслідування, який складено слідчим 09.02.2015 року. Однак, 10.02.2015 року апеляційним судом запобіжний захід ОСОБА_2 був змінений на особисте зобов'язання, про що і було вказано у супровідному листі.

З ухвали суду випливає, що підставою для повернення обвинувального акту прокурору не є недоліки, що містяться у обвинувальному акті, а недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування, що не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Просить ухвалу скасувати та призначити новий підготовчий розгляд кримінального провадження.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст ухвали та доводи апеляції, прокурора, який подану апеляцію підтримав, захисника обвинуваченого - адвоката Сорокопуда М.О., який подану апеляцію заперечив, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Обвинувальний акт має відповідати вимогам ст. 291 КПК України. Згідно пункту 5 даної статі в обвинувальному акті мають бути викладені фактичні обставини правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до частини 2 ст. 4 КК України - злочинність і карність, а також інші кримінально правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1. подія кримінального правопорушення ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення;

2. винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а саме форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3. вид і розмір завданої кримінальним правопорушення шкоди та розмір процесуальних витрат;

4. обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують відповідальність, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження;

5. обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

Зазначені вище обставини і складають зміст обвинувачення, обов'язок доказування якого, відповідно до ст. 92 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а у встановлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_2 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України в період з 30.01.2007 року по 01.08.23012 року. Протягом вказаного періоду редакції цих статей неодноразово змінювались, а тому враховуючи вимоги ст. 4 КК України обвинувачення ОСОБА_2 мало формулюватись відповідно до закону, який діяв на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, при цьому органом досудового розслідування мали враховуватись випадки, передбачені у ч. 5 ст. 5 КК України, яка встановлює зворотну дію закону в часі, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Вказаних вимог закону при розслідуванні кримінального провадження і складанні обвинувального акту дотримано не було. Посилання ж прокурора у апеляції, що обвинувачення ОСОБА_2 має формулюватись з врахуванням чинної редакції ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України не відповідають вимогам статей 4-5 КК України.

Неналежне або незрозуміле формулювання обвинувачення перешкоджає обвинуваченому здійснювати належний захист і є порушенням приписів, викладених у п. "а" ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відповідно до вимог КПК України розцінюється як порушенням права обвинуваченого на захист.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 109 КПК України в реєстрі матеріалів досудового розслідування крім інших даних мають міститися номер і найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення.

Рішення прокурора чи слідчого про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування є процесуальною дією, яка за змістом ст. 109 КПК України має бути відображена у реєстрі матеріалів.

Про проведення таких процесуальних дій у реєстрі слідчим не зазначено, що не позбавляє можливість суд першої інстанції у підготовчому засіданні зробити висновок про вчинення слідчим чи прокурором цих процесуально значимих дій, та дотримання ними в ході досудового розслідування закріплених у статтях 8 та 9 КПК України принципів законності та верховенства права при здійсненні кримінального провадження.

Оскільки обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 не відповідає вимогам КПК України, а також встановлено ряд інших порушень вимог цього Кодексу, то суд першої інстанції на законних підставах повернув обвинувальний акт прокурору.

Підстав для скасування ухвали суду з обставин, наведених у апеляції прокурора, немає.

Керуючись ст. 405-407 КПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Турійського районного суду Волинської області від 18 березня 2015 року, якою обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України повернуто прокурору залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

Оксентюк В.Н. Гапончук В.В. Бешта Г.Б.