Ухвала суду № 43921097, 28.04.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10287/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/454/15 Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Свистун О.В.,

за участю:

секретаря - Лимаря Р.С.,

позивача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про повернення банківського вкладу, за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2014 року,

встановила:

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, у якому просила стягнути з банку на свою користь 43134,05 грн. неповернутого вкладу та 3418,92 грн. несплачених процентів за договором.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та ПАТ «ВіЕйБі Банк» 26.12.2012 року укладено договір строкового банківського вкладу «Наш найкращий депозит» в національній валюті , згідно з умовами якого банком було відкрито на ім'я ОСОБА_1 вкладний рахунок та рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат». Позивач внесла вклад на суму 2000 грн. В подальшому даний договір був нею пролонгований та збільшено суму вкладу.

Крім того, між сторонами укладено інший договір банківського вкладу «Новокодний 2013» «Персональний подарунок» в національній валюті, відповідно до якого банком було відкрито вкладний рахунок на ім'я позивачки , на який нею внесено кошти в сумі 20000 грн. та відкрито рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат».

Згодом вищенаведені договори були об'єднані із визначенням одного вкладного рахунку на умовах вкладу на вимогу «Для виплат» в національній валюті .

По закінченню строку дії договорів позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення коштів та сплату процентів, однак суми вкладів та відсотків не отримала.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю, стягнуто з ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 26.12.2012 року в розмірі 43134,05 грн. та в сумі 3418,92 гри., вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2014 року у задоволенні заяви представника ПАТ «ВіЕйБі Банк» про перегляд вказаного заочного рішення було відмовлено.

13 лютого 2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А. в інтересах банку подала апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обгрунтування заявлених вимог представник апелянта вказала, що строк дії договору банківського вкладу сплинув 28 квітня 2014 року, грошові кошти з відсотками були повернуті на поточний рахунок вкладника за вимогою «Для виплат», однак банк правомірно не видав вклад з нарахованими процентами відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року.

У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу просила відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за їх відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив із того, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" порушило свої грошові зобов'язання

щодо повернення депозитних коштів із процентами на вимогу вкладника, тому повинен виплатити проценти по банківських вкладах у строки та порядок, визначених договором.

Колегія суддів у повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Судом першої інстанції та колегією суддів за матеріалами справи встановлено, що 26.12.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір банківського вкладу в національній валюті №497421/2012, на підставі якого позивач передала відповідачу грошові кошти на депозитний банківський вклад в розмірі 2000 гривень строком до 26.04.2013 року.

Одночасно 26.12.2012 року між сторонами укладено інший договір банківського вкладу «Новокодний 2013» «Персональний подарунок» в національній валюті за №497415/12, відповідно до якого банком було відкрито вкладний рахунок на ім'я позивачки за НОМЕР_1, на який нею внесено кошти в сумі 20000 грн., та відкрито рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» за НОМЕР_2.

Згодом вищенаведені договори були об'єднані із визначенням одного вкладного рахунку на умовах вкладу на вимогу «Для виплат» в національній валюті за НОМЕР_3.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.Згідно із ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч.1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Ст. 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Таким чином, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк по день фактичного їх повернення вкладникові.

У п. 1.3 договору № 497421/2012 та №497415/2012 сторони погодили, що сума початкового вкладу становить 2000 грн. та 20000 грн. відповідно.

Відповідно до п. 1.5 договорів виплата процентів, нарахованих на вклад за ставкою 25 % процентів річних, здійснюється згідно з умовами договору та Правил. Зазначена в цьому пункті ставка стосується виключно першого та другого строків дії вкладу та може бути змінена для випадків переукладення договору на новий строк на умовах, зазначених в Правилах.

Згідно з п. 1.7 договору дата вимоги вкладником вкладу - 26.04.2013 року. Дата вимоги вкладником пролонгованого вкладу - дата, що співпадає: з першим днем по закінченні кожного наступного строку від дати укладення договору. Умови пролонгації вкладу для кожного окремого депозитного продукту оголошені на сайті Банку.

На виконання умов договорів банківського вкладу від 26.12.2012 року ОСОБА_1 внесла грошові кошти в розмірі 2000 грн. та 20000 грн., що підтверджується квитанціями від 26.12.2012 року № 1549010 та № 1548116 (а. с. 10,20).

Після закінчення дії договорів банківського вкладу 12.05.2014 року позивачка звернулась до банку з вимогою про повернення суми вкладів та виплати відсотків (а.с.5).

Проте ПАТ «ВіЕйБі Банк» суму вкладів та нарахованих за користування вкладами відсотків перерахував з депозитного рахунку на вкладний рахунок «Для виплат» за НОМЕР_3, що підтверджується випискою по рахунку та квитанціями, що долучені до матеріалів справи.

У постанові Верховного суду України від 29 травня 2013 року № 6-39цс13 в справі про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу зазначено, що проценти за банківським вкладом за прострочений строк, стягуються до дня фактичного повернення коштів вкладникам.

Відповідно до п. 1.2. договору банківського вкладу «Наш найкращий депозит» №497421/2012 від 26.12.2012 року та банківського вкладу «Новокодний 2013 «Персональний подарунок» № 497415/2012 від 26.12.2012 року, банк відкриває на ім'я вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» НОМЕР_3 та НОМЕР_2, які згодом об'єднано із визначенням рахунку на умовах вкладу на вимогу «Для виплат» в національній валюті за НОМЕР_3. На цей рахунок банк-кореспондент перераховує нараховані проценти за збереження вкладу і вклад після закінчення строку договору.

Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі покликається на ту обставину, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року №733 «Про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014р. № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21.11.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Процедура повернення вкладу у разі ліквідації банку встановлена спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за положеннями якого з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст. 52 вказаного Закону. Зокрема, вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, погашаються у четверту чергу.

Згідно з ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Оскільки договір банківського вкладу ОСОБА_1 закінчився до запровадження тимчасової адміністрації на ліквідацію МАТ «ВіЕйБі Банк», а тому до спірних правовідносин необхідно застосувати вимоги п.1 ч.б ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Посилання апелянта на те, що банк правомірно не видав вклад з нарахованим процентами відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року, колегія суддів до уваги не приймає як такі, що суперечать ст. 1074 ЦК України.

Оскільки відповідачем вимоги законодавства не виконані та вчасно не виплачено банківський вклад, з посиланням на запровадження тимчасової адміністрації, суд першої інстанції вірно вважав вимоги позивача обґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, оскільки є власним тлумаченням відповідачем норм чинного законодавства і обставин справи, які були предметом дослідження судом, і суд першої інстанції їм дав правильну юридичну оцінку.

Таким чином, виходячи із визначених у ст.303 ЦІІК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, зазначені в ньому висновки відповідають дійсним обставинам справи, а отже підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді