Рішення № 4391700, 13.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.09 Справа№ 2/294

За позовом: Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Львівгаз", м. Львів

про: стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ.

Суддя Петрик І.Й.

Секретар судового засідання Кравець В.П.

Представники Сторін:

Від Позивача: Працьовита C.М.- представник (довір. в матер. справи);

Від Відповідача: Станько М.М. –представник (довір. в матер. справи).

Представникам Сторін, які взяли участь у справі, роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи.

Суть спору:

Позов заявлено Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Відкритого акціонерного товариства "Львівгаз", м. Львів про стягнення боргу та штрафних санкцій в сумі 10 908 074,15 грн.

Ухвалою суду від 15.10.2007 року порушено провадження у справі.

18.03.2009 року провадження у справі зупинено до завершення по суті справи №4/986-22/149 (№4/1640-27/253).

31.03.2009 року провадження у дані справі поновлено і призначено до судового розгляду на 22.04.2009 року.

Судові засідання неодноразово відкладались.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Представник Позивача в судовому засіданні пояснив наступне: 19.12.2005 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»та ВАТ «Львівгаз»укладено Договір на постачання природного газу №06/05-1878 (надалі Договір).

Відповідно до умов Договору ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»зобов’язувалась передати ВАТ «Львівгаз»протягом січня-грудня 2006 року природний газ, а Відповідач прийняти та оплатити поставлений природний газ згідно умов Договору.

ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»свої зобов’язання перед ВАТ «Львівгаз»виконала та передала Відповідачу протягом січня-грудня 2006 року природний газ в обсязі 96 169,638 тис м. куб. на загальну суму 29 570 757,76 грн., що підтверджено відповідними актами прийому-передачі природного газу. Відповідачем свої зобов’язання по Договору виконані частково, а саме оплачено за поставлений природний газ 20 940 137,87 грн.

Оскільки Відповідач не провів повного розрахунку, - його заборгованість перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за переданий природний газ станом на момент звернення до суду становить 8 630 619,89 грн.

Представник Позивача просив суд стягнути з Відповідача на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» грошові кошти за поставлений природний газ в сумі 8 630 619,89 грн., а також 803 311,80 грн. пені, 1 085 449,06 грн. інфляційних втрат, 388 693,40 3% річних, судові витрати по сплаті держмита і витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, подав доповнення до відзиву на позовну заяву, зазначив, що ВАТ «Львівгаз»перебуває у складному матеріальному становищі, оскільки лише рішеннями господарських судів України з ВАТ «Львівгаз»стягнуто на користь підприємств НАК "Нафтогаз України" понад 200 млн. грн., і ще велика частина позовів про стягнення заборгованості із ВАТ "Львівгаз" знаходиться на розгляді Господарського суду. Найсуттєвішими джерелами доходу Товариства є постачання та транспортування природного газу, тарифи на які встановлені НКРЕ, та на сьогоднішній день покривають фактичні витрати ВАТ «Львівгаз»лише на 75%, що приводять до збиткової діяльності.

Окрім цього представник відповідача зазначив, що з 01.10.2008 року ВАТ «Львівгаз»не здійснює постачання природного газу промисловим споживачам і суб"єктам господарювання, що значно зменшило прибутки Відповідача.

Тому на момент розгляду справи не існує реальних джерел для погашення цієї заборгованості, перспективи її погашення відсутні, ВАТ «Львівгаз»не має можливості погасити всю суму заборгованості одночасно, через що стягнення заборгованості з Відповідача в примусовому порядку може призвести виключно до банкрутства останнього.

Представник відповідача просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій і розтермінувати виконання рішення.

Справу розглянуто в порядку вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення Представників сторін, оглянувши в судовому засіданні первинні документи та оцінивши докази, що знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

19.12.2005 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та ВАТ «Львівгаз»та укладено Договір на постачання природного газу №06/05-1878 (надалі Договір).

Відповідно до умов Договору ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»зобов’язувалась передати ВАТ «Львівгаз»протягом січня-грудня 2006 року природний газ, а Відповідач повинно прийняти та оплатити поставлений природний газ згідно умов Договору.

ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України свої зобов’язання перед ВАТ «Львівгаз»виконало та передала Відповідачу протягом січня-грудня 2006 року природний газ в обсязі 96 169,638 тис м. куб. на загальну суму 29 570 757,76 грн., що підтверджено відповідними актами прийому-передачі природного газу. Відповідачем свої зобов’язання по Договору виконані частково, а саме оплачено за поставлений природний газ 20 940 137,87 грн.

Оскільки Відповідач не провів повного розрахунку, - його заборгованість перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за переданий природний газ станом на момент прийняття рішення становить 8 630 619,89 грн.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати.

Розподіл коштів здійснюється Відповідачем відповідно до порядку, який встановлено постановою НКРЕ України від 30.09.2005 року№860 «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 12.07.2000 року №759 «Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств».

Відповідно до п.7.2 Договору за несвоєчасну оплату спожитого газу Відповідача зобов’язано сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до п.7.3 Договору пеня нараховується нараховується Постачальником (позивачем) протягом шести місяців, що передують моменту –звернення до суду.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач, відповідно до Договору, не виконав у належний спосіб взяті на себе зобов'язання за Договором, чим порушив умови Договору №06/05-1878 від 19.12.2005 року.

Вимогам пункту 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошових зобов'язань.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вищевказаної статті Відповідач по справі порушив зобов'язання не виконавши його в строк, а тому відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений природний газ, 3% річних, збитків завданих інфляційними втратами, витрат на сплату державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають задоволенню повністю. Вимоги щодо стягнення пені, із врахуванням ступеню виконання зобов’язання, характеру відносин і матеріального стану Відповідача підлягають стягненню частково, а саме в розмірі 50% від заявленої суми.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.233 ГК України, ст. ст.33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ВАТ «Львівгаз»(м. Львів, вул. Золота, 42 р/р №260040100065 в ТОВ КБ "Фінансова ініціатива" в м. Київ, МФО 380054, ЗКПО 03349039) на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»основний борг 8 630 619,89 грн., пеню в розмірі 401 655,9 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в сумі 1 085 449,06 грн., три відсотки річних в сумі 388 693,40 грн., 25 500,00 грн. - державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом XII ГПК України.

Суддя Петрик І.Й.