Рішення № 4391596, 18.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/513

18.06.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

До Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва

Про стягнення 21174620,82 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача Паніота М. В. (за дов.)

Від відповідача Толочко Н.В. (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»до комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва про стягнення 21174620,82 грн. за договором № 00004А/2-03 від 01.02.2002 р. на надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за вказаним вище договором за період з 01.10.2003 р. по 01.04.2007 р..

Ухвалою суду від 25.06.2007 р. було порушено провадження у справі № 6/513.

Відповідач надав на вимогу суду розрахунок, визнав за собою заборгованість в сумі 1878247,38 грн., а у поданих письмових запереченнях послався на те, що різниця між його даними та даними позивача виникла внаслідок того, що протягом дії спірного договору позивач, крім нарахувань за постачання питної води ще виставляв відповідачу нарахування за гарячу воду, постачання якої умовами спірного договору не передбачена.

Також, відповідач зазначає, що частина з заявленої позивачем до стягнення заборгованості, а саме: заборгованість за період з жовтня 2003 р. по грудень 2003 р. вже заявлена позивачем до стягнення у справі № 6/3, по якій Господарським судом міста Києва 23.10.2008 р. прийнято рішення, а відтак, вказані вимоги в рамках даної справи розглядатись не можуть.

З огляду на суперечності щодо визначення суми заборгованості відповідача, суд ухвалою від 26.03.2008 р. призначив у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження по справі було зупинено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи повернуто до суду з висновком експерта.

Ухвалою суду від 27.01.2009 р. поновлено провадження у справі, розгляд останньої призначено на 19.02.2009 р..

Відповідач на виклик суду не з’явився. Розгляд справи було відкладено на 02.04.2009 р..

Дослідивши у судовому засіданні 02.04.2009 р. наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів, потрібних для вирішення спору по суті, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 21.05.2009 р..

Ухвалою суду від 21.05.2009 р. для витребування додаткових доказів, потрібних для вирішення спору по суті, розгляд справи було відкладено на 18.06.2009 р..

За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.02.2002 р. між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»(постачальником) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва (абонентом) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 00004А/2-03 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.), позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов’язується розраховуватись за вищезазначені послуги відповідно до умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (далі –Правила).

Вказані Правила, які діяли на дату існування спірних правовідносин, відповідно до ст. З Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»(далі - Закон), є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Зокрема, відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Правилами, як і Законом, передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом (п. 12.1.).

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п. п. 1.10, 12.5 Правил.

Позивач вимагає стягнути з відповідача 21174620,85 грн. заборгованості за надані за умовами Договору в період з 01.10.2003 р. по 01.04.2007 р. послуги з водопостачання та водовідведення, проте, в останньому наданому позивачем розрахунку, він визначає заборгованість за спірний період в сумі 20587347,55 грн.

Відповідач визнав заборгованість у розмірі 1878247,38 грн.

Відповідач у письмових запереченнях зауважив, що частина з заявленої позивачем до стягнення заборгованості, а саме заборгованість за період з жовтня 2003 р. по грудень 2003 р. вже заявлена позивачем до стягнення в справі № 6/3, по якій Господарським судом міста Києва 23.10.2008 р. прийнято рішення.

Як слідує з наданого позивачем розрахунку, за період з жовтня 2003 р. по грудень 2003 р. позивач за відповідачем заборгованість не зазначає.

На доведення наявності заборгованості, що заявлена до стягнення, позивач додав до матеріалів справи розрахунки заборгованості, копії розробок ГІОЦ за період січень –березень 2006 р. та січень –березень 2007 р..

Крім того, відповідачем на підтвердження розміру отриманих послуг надано листи на ім’я позивача щодо відмови та неприймання до сплати частини з виставлених позивачем рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 Договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів зі стабільним об’ємом водоспоживання (або з незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію, у відповідності з п. 21.2 Правил.

Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника, або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильника менше двох місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10 днів. Такий порядок зберігається до установки водолічильника і перерахунок за попередній час не провадиться (п. 3.2. Договору).

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, об'єм послуг з водопостачання та водовідведення та вартість зазначених послуг в конкретний період часу повинні бути доведені допустимими засобами доказування.

Проте, з огляду на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (в редакціях чинних на момент виникнення заборгованості) та Договір, надані позивачем докази на підтвердження заявленої до стягнення суми, а саме: розрахунки заборгованості, копії розробок ГІОЦ за період січень –березень 2006 р. та січень –березень 2007 р. не можуть бути допустимими доказами об'єму наданих послуг та їх вартості.

Крім того, пунктом 3.5 Договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п’ятиденний термін з дня пред’явлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Позивач інформує відповідача про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи відповідача.

Згідно з п. 3.7 Договору щомісячно позивач виставляє платіжну вимогу за надані послуги за Договором.

З викладеного вище слідує, що виникнення у відповідача зобов’язань по оплаті за надані за Договором послуги пов’язується з виставленням позивачем та отриманням відповідачем платіжної вимоги

Позивачем не надано жодних доказів ані виставлення платіжних вимог, ані їх направлення.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд не приймає в якості належного доказу обсягів наданих позивачем відповідачу за умовами Договору послуг, відомості, викладені у висновку № 3348/3349 судово-економічної експертизи у справі № 6/513 від 25.12.2008 р., оскільки, як слідує зі змісту вказаного висновку, експерт дійшов висновку про обсяг спірних послуг на підставі документів, які, з підстав викладених вище, не можуть слугувати належним доказом їх надання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі статтею 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з розрахунку, наданого відповідачем.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1878247,38 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код 317766030, рахунок 26001301381877 у Ватутінському відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322283, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327629, рахунок 2600955010861 у КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830) 1878247,38 грн. боргу, 18782,47 грн. державного мита, 10,47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2386,46 коп. витрат на оплату експертизи.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 04.08.2009 р.