Постанова № 4391476, 20.07.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"20" липня 2009 р.

Справа № 14/122

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянувши матеріали справи № 14/122

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Кіровський” (далі по тексту – ВАТ), с. Вільне Кіровоградського району Кіровоградської області

до відповідача Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту – МДПІ), м. Кіровоград

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Представники сторін

від прокуратури – Коваль О.М., посвідчення № 615;

від позивача – участі не брав;

від відповідача – Доган В.Й., довіреність №1 від 01.02.2007 р.

Подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кіровоградської МДПІ №0000172300\0 від 07.02.2007 р., за яким державним податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2006 року на 10 507 713,00 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим Кіровоградської МДПІ податковим повідомленням-рішенням та аналізуючи норми Закону України “Про податок на додану вартість” стверджує, що віднесення державною податковою інспекцією податкового кредиту по операції з придбання основних фондів до спеціальної декларації № 2, згідно якої податок на додану вартість сплачений при їх придбанні не відшкодовується, позбавляє платника податків - виробника сільськогосподарських товарів, встановленого Законом України “Про податок на додану вартість” права на отримання відшкодування, сплаченого при придбанні основних фондів.

Заперечуючи позов Кіровоградська МДПІ стверджує, що перевірка ВАТ “Кіровський” та висновки, викладені в акті перевірки є вірними, в зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2009 р. участі не приймав, подавши клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Кіровоградської МДПІ, позицію прокурора, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ

Кіровоградською МДПІ за участю спеціалістів ДПА у Кіровоградської області проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки №11\23-00\00852465 від 02.02.2007 р.

Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” ВАТ “Кіровський” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2006 року на суму 10 507 713,00 грн.

Акт перевірки став підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 07.02.2007 р. №0000172300\0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 10 507 713,00 грн.

Не погодившись з даними рішеннями податкового органу, платник податку звернувся до суду.

Господарський суд задовольняє позовні вимоги в силу наступного.

Перевіркою податкової служби встановлено, що на порушення пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” ВАТ “Кіровський” відображено в складі податкового кредиту в загальній декларації з податку на додану вартість по операціям з попередньої оплати та отримання товарно-матеріальних цінностей (основних засобів, їх складових), які призначені для використання в основній сільськогосподарської діяльності підприємства та повинні відображатись в спеціальній (скороченій) податковій декларації з податку на додану вартість, яка подається підприємством до податкового органу у відповідності до зазначеного пункту Закону.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін з'ясовано, що між ВАТ “Кіровський” (Покупець) та ТОВ “Луцьк-Металопостачсервіс” (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №12\01-06\1 від 12.01.2006 р., згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити обладнання, а саме – комбікормовий завод загальною вартістю 16 300 000,00 грн.

Так як власних коштів для виконання зобов'язань по договору купівлі-продажу у позивача не було, ВАТ “Кіровський” укладено кредитний договір №010\05-01\7 від 13.01.2006 р. з ТОВ КБ “Фінансова ініціатива” про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою ліміту 16,3 млн. грн. зі сплатою 17 % річних.

Платіжним дорученням №170 від 13.01.2006 р. з позичкового рахунку позивач здійснив оплату по договору купівлі-продажу №12\01-06\1 від 12.01.2006 р. на суму 16 300 000,00 грн., в тому числі ПДВ – 2 716 666,67 грн.

ТОВ “Луцьк-Металопостачсервіс” виписано податкову накладну №20 від 13.01.2006 р. на суму 16 300 000,00 грн., в тому числі ПДВ 2 716 666,67 грн.

Суму податку на додану вартість по податковій накладній №20 від 13.01.2006 р. позивачем відображено в складі податкового кредиту загальної декларації з ПДВ за листопад 2006 р. по рядку “Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди” та відповідно відображено в додатку №2 до податкової декларації “Розрахунок коригування сум ПДВ” за вх. №23660 від 20.12.2006 р.

Згідно накладної №3А-0000075 від 30.06.2006 р. ТОВ “Луцьк-Металопостачсервіс” поставило позивачу обладнання комбікормового заводу на загальну суму 16 600 000,00 грн., в тому числі ПДВ – 2 766 666,67 грн.

На різницю між сумою отриманої попередньої оплати(16 300 000,00 грн.) та вартістю відвантаженого обладнання (16 600 000,00 грн.) ТОВ “Луцьк-Металопостачсервіс” виписано податкову накладну №77 від 30.06.2006 р. на суму 300 000,00 грн., в тому числі ПДВ – 50 000,00 грн.

Між ВАТ “Кіровський” та ТОВ “Агромаш-ІФ” укладено ряд договорів купівлі-продажу, предметом яких було виготовлення , поставка та монтаж комплексу кліткового обладнання БК-143.00.00.000 для утримання курей-несучок на загальну суму 46 741 800,00 грн.

Згідно пункту 3.2 вищезазначених договорів, ВАТ “Кіровський” здійснює виконавцю оплату загальної вартості договору до початку робіт по виготовленню обладнання. Термін виконання робіт виконавцем здійснюється згідно Плану виконання робіт ТОВ “Агромаш-ІФ” - ВАТ “Кіровський”, який затверджено сторонами контракту. Розрахунками за договорами здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця у вигляді 100% попередньої оплати.

Так як власних коштів для виконання зобов'язань по даним договорам у ВАТ “Кіровський” не було, товариством укладено кредитний договір з ТОВ КБ “Фінансова ініціатива” №010\05-01\12 від 19.01.2006 року про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою ліміту 46 741 800,00 грн.

Виконуючи умови договору, ВАТ “Кіровський” з позичкового рахунку перераховано кошти в сумі 46 741 800,60 грн. на рахунок ТОВ “Агромаш-ІФ”.

ТОВ “Агромаш-ІФ” на отриману попередню оплату виписано податкову накладну №30 від 19.01.2006 р. на суму 46 741 800,60 грн., в тому числі ПДВ – 7 790 300,10 грн. Податок на додану вартість по даній податковій накладній в сумі 7 790 300,10 грн. було включено ВАТ “Кіровський” до складу податкового кредиту та відображено в спеціальний декларації за січень 2006 р.

Суму податку на додану вартість по податковій накладній ТОВ “Агромаш-ІФ” №30 від 19.01.2006 р. на суму 46 741 800,60 грн., в тому числі ПДВ – 7 790 300,10 грн. відображено в складі податкового кредиту загальної декларації з ПДВ за листопад 2006 р. по рядку 16 “Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди” та відповідно відображено в додатку №2 до податкової декларації “Розрахунок коригування сум ПДВ”.

Згідно накладних на поставку товарно-матеріальних цінностей ТОВ “Агромаш-ІФ” поставило ВАТ “Кіровський” кліткове обладнання на загальну суму 50 083 829,41 грн., на час здійснення перевірки частина обладнання , а саме 4 комплекси, введені в експлуатацію.

Відповідач стверджує, що позивач безпідставно включив суму податкового кредиту до загальної декларації з податку на додану вартість за листопад 2006 року по податковим накладним №77 від 30.06.2006 р. на суму 300 000,00 грн., в тому числі ПДВ – 50 000,00 грн., №20 від 13.01.2006 р. на суму 16 300 000,00 грн., в тому числі ПДВ 2 716 666,67 грн., виданим ТОВ “Луцьк-металопостачсервіс” та по податковій накладній №30 від 19.01.2006 р. на суму 46 741 800,60 грн., в тому числі ПДВ – 7 790 300,00 грн., виданої ТОВ “Агромаш-ІФ”, оскільки суми ПДВ за господарськими операціями по придбанню товару (послуг), що використовуються в основній сільськогосподарської діяльності підприємства відображаються в спеціальній (скороченій) податковій декларації.

Кіровоградська МДПІ зазначає, що сільськогосподарські товаровиробники, які використовують загальний та спеціальний режим оподаткування, зобов'язані вести окремий податковий облік податкових зобов'язань та податкового кредиту щодо операцій, стосовно яких застосовуються різні режими обкладання податком на додану вартість, на підставі якого до податкового органу слід подавати дві декларації, а саме загальна декларація, по якої відображаються показники по розрахункам з бюджетом та скорочена декларація, по якої відображаються показники по операціях відповідно до спеціального режиму, передбаченого пунктом 11.29 Закону України “Про податку на додану вартість”.

При цьому відповідач вважає, що сільськогосподарські товаровиробники, які використовують загальний та спеціальний режим оподаткування, залежно від використання матеріальних ресурсів, здійснюють розподіл податкового кредиту, передбачений пунктом 7.2.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як встановлено в судовому засіданні Кіровоградською МДПІ не заперечувалось право позивача на обсяг задекларованого податкового кредиту та підтверджено, що податок на додану вартість в повному обсязі сплачений на розрахункові рахунки ТОВ “Луцьк-металопостачсервіс”, ТОВ “Агромаш-ІФ” в вартості оплати за придбане обладнання комбікормового заводу та кліткове обладнання.

Доказів неврахування ТОВ “Луцьк-металопостачсервіс”, ТОВ “Агромаш-ІФ” податкового зобов'язання перед бюджетом з вищезазначеними сумами при складанні податкової декларації з податку на додану вартість відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки робіт, послуг вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше – або дата зарахування коштів від покупця на розрахунковий рахунок платника податків або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що посвідчує факт виконання робіт (послуг).

Згідно пункту 1.7 статті 1 цього Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій – або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається зі змісту наведених норм, оплата за товар, в тому числі попередня оплата, є підставою для віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до преамбули Закону України “Про систему оподаткування” цей закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників податків.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Як вбачається зі змісту пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким зупинено дію пункту 7.7 статі 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. В іншому, норми Закону України “Про податок на додану вартість”, залишаються обов'язковими для сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, та підлягають застосуванню ними при здійсненні господарських операцій в обов'язковому порядку.

Зміст пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачає його застосування при здійсненні операцій з придбання сільськогосподарським товаровиробником основних засобів та матеріально-технічних ресурсів.

Посилання ж відповідача на порушення позивачем вимог наказу ДПА України “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” від 30.05.1997 р. №166 є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 р. “Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість (скорочену) з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Згідно пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. (у редакції наказу від 15.06.2005 р. №213), зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.2005 р. за №702\10982, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Дана норма у спеціальній податковій декларації не передбачає та не визначає формування податкового кредиту, а навпаки – відсилає до норм регулювання спеціального режиму оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників, а саме, в даному випадку, до пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Більш того, відповідно до пункту 6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №805 від 12.05.1999 року, сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому суми податкового кредиту за звітний період включаються до податкової декларації з податку на додану вартість платника податку, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено попередню оплату за обладнання комбікормового заводу та кліткове обладнання згідно укладених договорів за рахунок кредитних коштів ТОВ КБ “Фінансова ініціатива” у м. Києві, без використання коштів, передбачених пунктом 11.29 Закону України “Про податок на додану вартість”, що підтверджено податковою службою в акті перевірки ВАТ “Кіровський”.

Факт перерахування позивачем коштів ТОВ “Луцьк-металопостачсервіс”, ТОВ “Агромаш-ІФ” за товар, в тому числі податок на додану вартість підтверджено актом перевірки та документами, поданими до суду. Податковим органом не встановлено фактів проведення господарських операцій з суб'єктами господарювання, по яких установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію скасовано, угоди визнано судовими органами недійсними.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність висновків, викладених в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В той же час до матеріалів справи долучено лист ДПА України №12392\7\23-2017 від 19.06.2008 р., уточнений листом 12589\7\23-2017 від 20.06.2008 р., що адресовані ДПА у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідно до змісту яких ДПА України повідомляє про єдину позицію з регулювання питань щодо операцій з придбання сільськогосподарськими товаровиробниками основних засобів та матеріально-технічних ресурсів.

Так, ДПА України повідомляє, що відповідно до пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 р., сільськогосподарські товаровиробники використовують окремі рахунки для зарахування сум податку на додану вартість, сплачуваних відповідно до цього Порядку.

Пунктом у Порядку визначено механізм здійснення розрахунків при складанні декларації з податку на додану вартість, орієнтований саме на реалізацію товарів (робіт, послуг) що повинні бути власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сировини.

Підконтрольним зазначеній постанові є питання цільового використання коштів, у разі їх перерахування сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, а саме для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Податковий кредит по таких операціях, як зазначила ДПА України, формується на підставі положень абзацу другого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Разом з тим, будь-які рекомендації або обмеження щодо врахування у податковому кредиті таких декларацій сум податку на додану вартість, сплачених постачальником, у Порядку відсутні, оскільки жодних вказівок щодо правил відображення сум податкового кредиту при придбанні сільськогосподарським товаровиробником основних фондів Порядок не містить.

Таким чином, позиція ДПА України, доведена до відома податкових інспекцій на містах полягає в тому, що податковий кредит визначений за правилами, передбаченими підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” має відноситись до декларації з податку на додану вартість за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

В листі ДПА України №5701\6\07-0114 від 17.06.2009 р., що адресований СПП ЗАТ “Чорнобаївське”, ДПА у Херсонській області, аналізуючи зміст норм Порядку зазначено, що пункт 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість” та постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. №271 до сільськогосподарського товаровиробника по операціях із будівництва нових та реконструкції діючих птахофабрик (придбання та (або) спорудження основних фондів) за рахунок залучених кредитних коштів у банківських установ, не застосовується. Відповідно вказані операції відображаються в податковій декларації згідно із якою здійснюються розрахунки з бюджетом по податку на додану вартість.

Крім того, листом ДПА України №2651\7\16-1121 від 23.02.1999 р. визначено, що спеціальною (окремою) податковою декларацією з ПДВ, є декларація до якої включаються операції з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, в тому числі і на давальницьких умовах, незалежно від виду розрахунків за таку продукцію та напрямку її реалізації (на митній території України чи на експорт) та операції з придбання товарів (робіт, послуг), які включаються до валових витрат виробництва також продукції, і відповідно до складу податкового кредиту по такій продукції.

ВАТ “Кіровський” в даному випадку здійснено передплату за придбання основних засобів та матеріалів, які використані ВАТ “Кіровський” для поліпшення та модернізації основних фондів .

Відповідно до підпункту 5.3.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8,9 та підпунктом 7.9.4 статті 7 цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення, поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Включивши суми ПДВ сплачені в зв'язку з придбанням основних фондів та матеріалів, які використані для поліпшення та модернізації основних фондів, ВАТ “Кіровський” не порушило порядку складання спеціальної податкової декларації з ПДВ, оскільки такі витрати не відносяться до валових витрат підприємства, а підлягають амортизації, яка зменшує скоригований прибуток платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Під час розгляду справи представник Кіровоградської МДПІ даної позиції ДПА України відповідними доказами не спростував, та ніяким чином з посиланням на чинне законодавство не заперечив.

За таких обставин, господарський суд погоджується з позицією позивача та задовольняє позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кіровоградської МДПІ №0000172300\0 від 07.02.2007 р.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Кіровоградської МДПІ № 0000172300/0 від 07.02.2007р.

Стягнути з Державного бюджету України (№ рахунку 31118095600002, МФО 823016, отримувач коштів УДК у м. Кіровограді, банк отримувача ГУДКУ у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 24145329) на користь відкритого акціонерного товариства "Кіровський" (Кіровоградська обл., Кіровоградський р-н, с. Вільне, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 00852465) судові витрати по справі 3,40 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційної інстанції через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя

Дата підписання постанови-

24.07.2009р.

С. Б. Колодій