Ухвала суду № 43908294, 24.12.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"24" грудня 2012 р. Справа № 2а/1770/3532/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_2,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представника відповідача

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "07" листопада 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року позовні вимоги суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби за №0000961745 від 19.04.2012 р.

Присуджено на користь позивача із Державного бюджету судовий збір у розмірі 302, 29 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не звернуто уваги, що операції позивача з контрагентом є безтоварними, а договір нікчемний.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що за результатами документальної невиїзної перевірки СПД ФО ОСОБА_5, з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП "Грант-ЗГО" за березень 2011 року, ДПІ у м.Рівному складено акт від 04.04.2012р. №87/1745/НОМЕР_1 в якому зазначено, що СПД ФО ОСОБА_5 порушено вимоги п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме, безпідставно віднесено ПДВ в сумі 30229 грн. до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року по безтоварним операціям з ПП "Грант - ЗГО".

Також, податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції між СПД ФО ОСОБА_5 та ПП "Грант-ЗГО" не підтверджуються, враховуючи реальний час здійснення операцій, відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, а отже в порушення ст.228 ЦК України здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкта оподаткування, несплати податків, укладені правочини суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності.

За результатами перевірки та на підставі акту від 04.04.2012 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 р. №0000961745 яким позивачу нараховано грошове зобов"язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 30 229 грн. та за штрафними санкціями 1 грн.

Скасовуючи зазначене податкове повідомлення рішення, суд прийшов до правильного висновку, про те, що при його винесенні, податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані СПД ФО ОСОБА_5 на підтвердження вчинення господарських операцій з ПП "Грант-ЗГО" та безпідставно позбавив позивача права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, та до складу витрат сум понесених витрат, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням власної господарської діяльності.

Зазначені висновки ґрунтуються на повному та об"активному дослідженні наданих доказів та узгоджуються з приписами ст. 198 ПК України.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 23.02.2009року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Рівному з 24.02.2009року. У періоді, що підлягав перевірці, був зареєстрований платником податку на додану вартість та основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля.

11.02.2011 року між СПД ФО ОСОБА_5 (Покупець) та ПП "Грант-ЗГО" (Продавець) укладено договір №6, за змістом якого, було здійснено поставку товару шкур ВРХ мокросоленої консервації, обряджених, боєнського походження, ручного зйому. Також, за змістом договору, кількість, вага, ціна строки поставки та інші характеристики товару визначаються під час кожної поставки та вказуються у видаткових накладних. Витрати транспортування несе Покупець або за домовленістю.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання вказаного договору СПД ФО ОСОБА_5 було отримано від ПП "Грант-ЗГО" шкури мокросолені на підставі видаткової накладної від 12.03.2010р. №216, розрахунок за які проведено платіжним дорученням № 489 від 12.04.2011 р. На виконання договору, ПП "Грант-ЗГО" було виписано податкову накладну, яка вилучена у підприємства на підставі протоколу обшуку від 25.03.2012 року.

Саме на підставі вказаних первинних документів позивачем включено до складу витрат, а суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Такі дії позивача узгоджуються з приписами ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки господарська операція підтверджена первинними документами, які за своїм змістом та формою відповідають ч.ч.2,3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З матеріалів справи убачається, що СПД ФО ОСОБА_5 використовував для зберігання шкур ВРХ складське приміщення загальною площею 101кв.м, орендоване ним згідно з договором оренди від 01.04.2009р. №01-04-09, а тому суд прийшов до правильного висновку, що придбання позивачем у ПП "Грант-ЗГО" шкур ВРХ здійснювалося в межах його господарської діяльності з метою отримання економічного ефектуприбутку.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товарів від ПП "Грант-ЗГ", свідчать про те, що такі товари не поставлялися.

Відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 (далі Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, з визначення товарно-транспортної накладної не вбачається обовязковість її застосування для цілей податкового обліку, у тому числі і для визначення величини податку на додану вартість.

Окрім того, з матеріалів справи убачається, що товар згідно господарської операції з ПП "Грант-ЗГО" доставлявся до позивача згідно товарно-транспортної накладної №216 від 12.03.2012 року. Факти транспортування товару підтверджується і актом здачі-приймання робіт (надання послуг) між позивачем та ФОП ОСОБА_7 , а також, рахунком фактурою №3 від 12.03.2012 року, згідно якого проводилася розрахунки позивачем за надані транспортні послуги. Проте, вказані обставини залишилися поза увагою податкового органу при розгляді заперечень позивача на акт перевірки.

Є безпідставними посилання податкового органу на те, що відсутність у ПП "Грант-ЗГО" власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобовязань, а також відсутність підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням, позбавляє позивача права на віднесення зазначених сум до витрат та податкового кредиту.

Судом першої інстанції правильно визначено, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань дані податкової звітності його контрагентів, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з валових витрат та податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати при цьому фінансові санкції.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування повинен нести безпосередньо той платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустив правопорушення.

Окрім того, судом встановлено, що на час укладення договору між позивачем та ПП "Грант-ЗГО", останній був зареєстрований як юридична особа та являвся платником податку на додану вартість, відомості про що містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використані позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Ні установчі, ні статутні документи контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне відповідачем суду не надано, а посилання податкового органу на висновки акту перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ПП "Грант-ЗГО" від 25.07.2011 p. №1166/233/37070115 "Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Грант-ЗГО" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та плати податку на додану вартість з за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р." не є належним та безперечним доказом безтоварності зазначеної операції.

Таким чином, дії СПД ФО ОСОБА_5 як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ПП "Грант-ЗГО" не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, а тому доводи податкового органу про безтоварність зазначеної господарської операції є безпідставними та спростовані судом першої інстанції у визначений законом спосіб.

Так само, не знайшли свого підтвердження і доводи податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених СПД ФО ОСОБА_5 з ПП "Грант-ЗГО" як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди.

Такі висновки не відповідають змісту ст.228 ЦК України. Податковим органом не надано жодного доказу того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства відповідачем суду не надано. Не надано суду й жодних доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "07" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: ОСОБА_8

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "25" грудня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 АДРЕСА_1,33000

3- відповідачу ОСОБА_6 податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023