Ухвала суду № 43907255, 29.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"29" листопада 2012 р. Справа № 0670/11700/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_2,

при секретарі Степаненко О.О. ,

за участю представників позивача

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" жовтня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інформграніт" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інформграніт".

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 11 жовтня 2011 року.

У задоволенні позовних вимог про визнання дій неправомірними щодо висновків податкового органу зазначених в акті перевірки відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Житомирі), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд не надав належної оцінки обставинам, які встановлені перевіркою та ухвалив судове рішення без урахування положень ст.198 ПК України.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інформграніт" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за липень 2011 року та серпень 2011 року, ДПІ у м. Житомирі складено акт №5187/23-2/04957733 від 27.10.2011 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем абз.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201, п.200.4 ст.200 ПК України, яке полягає у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року на суму 9862 грн. та від"ємного значення у сумі 4558 грн., за серпень 2011 року на 4558 грн. та відємного значення у сумі 7160 грн.

Також, встановлено заниження позивачем суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за травень 2011 року на 217 грн., за червень 2011 року на 21279 грн. (хоча згідно акту, перевірка проводилася липень та серпень 2011 року), за липень 2011 року на 5660 грн. за серпень 2011 року на 11483 грн.

11.11.2011 року, на підставі вказаного акту, ДПІ у м. Житомирі, винесено податкові повідомлення-рішення №0001082304, яким ТОВ «Інформграніт» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3606 грн. та № НОМЕР_1, яким збільшено податкові зобовязання з ПДВ на суму 42926 грн. у тому числі 38639 грн. - за основним платежем та 4287 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправними та скасовуючи дані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях, суперечать дійсним обставинам справи та не узгоджуються з приписами ст. 198 ПК України.

Так, відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Інформграніт», для здійснення господарських операцій, було укладено договори з ТОВ "Градієнт", ТОВ "Ноксен", ТОВ "Лавіком", ВАТ "ВО Житомирнерудпром", ВАТ "Лезниківський карєр", ДП "Дніпронерудпром", ПАТ "Соколовський карєр". Договори з контрагентами ПАТ "Соколовський карєр" та ТОВ "Градієнт" були укладені у письмовій формі, що підтверджується копіями вказаних договорів (а.с. 209-213,217-222), а з іншими контрагентами, договори укладались в усній формі.

Зазначені господарські операції підтверджено первинними документами як це передбачено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, а також, змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Судом першої інстанції правильно відхилено висновки податкового органу про те, що податкові накладні отримані позивачем у травні-серпні 2011 року від ТОВ "Базальт" №213 від 06.02.2011 року №421 від 30.06.2011 року, від ТОВ "Градієнт" №10 від 10.05.2011 року, №11 від 20.06.2011 року, №12 від 08.08.2011 року, від ВАТ "Лезниківський карєр"№570 від 31.05.2011 року, № 783 від 24.06.2011 року, № 1250 від 25.07.2011 року, від ДП "Дніпронерудпром" № 38 від 19.07.2011 року та від ТОВ "Віка" №11 від 08.06.2011 року, від ТОВ "Ноксен" №15 від 16.08.2011 року, від ТОВ "Лавіком" №37 від 19.08.2011 року, ВАТ "ВО Житомирнерудпром" №17 від 29.08.2011 року, не відносяться до господарської діяльності позивача, оскільки по них не встановлено факту транспортування товару та його отримання позивачем, а тому позивач безпідставно відніс зазначені суми ПДВ до складу податкового кредиту по цих податкових накладних.

Факт отримання позивачем товарів від вказаних контрагентів підтверджується випискою з журналу реєстрації довіреностей за травень-серпень 2011 року, видатковими накладними та подорожніми листами (а.с.109,110, 116-134, 143-154). ЯК встановлено судом, транспортування товарів проводилося транспортом, який належить позивачу (а.с.111). Отже, суд першої інстанції правильно вважав, що відсутність товаро-транспорних накладних не є підставою для висновку про відсутність факту транспортування та передачі товару від продавця до покупця, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, та не можуть підтверджувати факт придбання товарно-матеріальних цінностей.

Також, судом першої інстанції у спосіб, встановлений чинним законодавством, спростовано доводи податкового органу про те, що позивачем безпідставно у червні-липні 2011 року до складу податкового кредиту включено податкові накладні №9 від 08.06.2011 року отриману від ТОВ "Віка", від ПАТ "Соколівський карєр" №180 від 12.07.2011 року, оскільки у даних податкових накладних не зазначено вид цивільно-правового договору, номери та дати договорів.

Відповідно до п.п. "и" п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виписки податкової накладної) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, зокрема вид цивільно-правового договору. Отже, виходячи з аналізу наведеної норми, суд правильно встановив, що вона носить рекомендаційний характер. Лише, на підставі Закону №3609 VI від 07.07.2011 року, яким набрав чинності 06.08.2011 року внесено зміну до вказаної статті, вказана норма стала носити обо"язковий характер.

З огляду на те, що податкові накладні виписані контрагентами позивача до серпня 2011 року, тобто до внесення змін до Податкового кодексу, щодо обовязковості зазначення у податковій накладній виду цивільно-правовового договору, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Інформграніт" правомірно сформовано податковий кредит на підставі вказаних податкових накладних.

Окрім того, в суді першої інстанції не знайшла підтвердження та обставина, що у податковій накладній, яка отримана від ПАТ "Соколовський карєр" №180 від 12.07.2011 року, не вказано вид цивільно-правового договору (а.с.40).

Так само, є безпідставним посилання відповідача на те, що у податкових накладних, отриманих від ТОВ "Віка", ПАТ "Соколівський карєр" та ДП "Дніпронерудпром", ТОВ "Градієнт", ТОВ "Ноксен" відсутні номери та дати цивільно-правових договорів, оскільки договори з вказаними контрагентами ТОВ "Віка", ПАТ "Соколівський карєр" та ДП "Дніпронерудпром", ТОВ "Градієнт", ТОВ "Ноксен" укладались в усній формі, а тому їм не могли бути присвоєні номери та зазначатися дата договору.

Як встановлено судом першої інстанції, сам факт укладання позивачем договорів із зазначеними контрагентами відповідачем визнається та не оспорюється. Окрім того, відсутність зазначених даних в податкових накладних, не позбавляє їх правового значення та не є підставою для висновку про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум ПДВ за цими накладними, оскільки з їх змісту можливо ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, вказані дані в податковій накладній містять відомості про придбані товари (роботи,послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Також, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ТОВ "Інформграніт" правомірно сформувано податковий кредит у травні-серпні 2011 року по податкових накладних отриманих від ЗАТ "Житомирський мясокомбінат" щодо відшкодування витрат по передачі електроенергії за будівлю котельної по вул. Баранова,45.

З матеріалів справи убачається, що позивач на підставі договору оренди від 22.12.2000 року орендує у ТОВ "Градієнт" будівлю котельні, яка знаходиться за адресою: м. Житомир,вул.Баранова,45 (а.с.211-213). У зазначеному договорі, питання про розподіл витрат між орендарем та орендодавцем щодо оплати електроенергії не обумовлено, а тому позивач самостійно несе витрати по електроенергії, закупівлю якої здійснює у ЗАТ "Житомирський мясокомбінат", що підтверджується матеріалами справи, а тому податковий кредит за даним видом господарських операцій сформовано правомірно.

Враховуючи вищезазначене, доводи податкового органу проте, що електроенергія не використовується позивачем у своїй господарській діяльності, оскільки будівля перебуває у безстроковій оренді, є безпідставними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначені обставини, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" жовтня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: ОСОБА_5

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлено "30" листопада 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Інформграніт" вул.Пушкіна,44,м.Житомир,10000

3- відповідачу ОСОБА_4 податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014